Семінарське заняття 21

Тема 23. Інфляція та антиінфляційна політика

Питання для усного опитування та дискусії

1. Макроекономічний аналіз інфляції:

2. Форми відкритої інфляції:

3. Використання кривої Філіпса для аналізу інфляційних процесів:

4. Соціально-економічні наслідки інфляції:

5. Антиінфляційна політика держави:

6. Особливості інфляційного процесу в економіці України.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: Інфляція. Дефляція. Помірна, галопуюча інфляція. Гіперінфляція. Індексний аналіз інфляції. Індекс Пааше. Річний індекс інфляції. Середньорічний індекс інфляції. Тема зростання та приросту інфляції. Правило «величини 70». Темп інфляції. Форми відкритої інфляції. Інфляція попиту. Інфляція витрат (пропозиції). Інфляційна спіраль попиту. Інфляційна спіраль витрат. Стагфляція. Слампфляція. Конфлікт цілей – стримувати інфляцію чи безробіття – аналіз використання кривої Філіпса. Аналіз стагфляції кейнсіанського та неокласичною школами. Теорія адаптивних очікувань та теорія раціональних очікувань про регулювання інфляції, сеньйораж. Інфляційний податок. Ефект Танзі-Олівера. Соціально-економічні наслідки інфляції. Антиінфляційне регулювання. Адаптаційна політика. Антиінфляційна політика. Компромісна теорія боротьби з інфляцією. Дефляційні заходи фіскальної політики. Політика градуалізму. Політика «золотого індика». Політика індексації доходів населення. Особливості антиінфляційної політики в країнах з перехідною економікою та в Україні.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Інфляція як макроекономічне явище. Розрахунок темпу інфляції. Класифікація інфляції: за критерієм рівня; за формою прояву; за можливістю передбачення та за причинами виникнення.

Інфляції попиту на основі моделі AD-AS. Монетарні та немонетарні фактори інфляції попиту. Передчасна й чиста інфляція попиту. Інфляційний розрив. Інфляція витрат (пропозиції) на основі моделі AD-AS. Стагфляція. Причини інфляції витрат. Інфляційна спіраль.

Теоретичні підходи до пояснення причин інфляції. Кейнсіанський і класичний погляди на інфляцію.

Зарплата, безробіття та інфляція. Крива Філліпса і її сучасна інтерпретація. Монетаристське пояснення причин інфляції. Соціально-економічні наслідки передбачуваної та непередбачуваної інфляції. Інфляційний податок і сеньйораж. Крива Лаффера для інфляційного податку. Інфляція та динаміка реальної процентної ставки. Принцип Фішера. Антиінфляційна політика держави і її роль у стабілізації економіки. Коефіцієнт дезінфляції.

Особливості антиінфляційного регулювання в трансформаційних економіках. Інфляційні процеси в Україні: причини, наслідки й засоби стримування.

Інфляція – це знецінення грошей, що виявляє себе через зростання цін. Таке визначення найточніше відображає сутність цього процесу. Проте можлива також інфляція і без зростання цін. В такій ситуації знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту за фіксованих державою цін. В цьому випадку відбувається не формальне знецінення грошової одиниці, а знецінення грошових доходів економічних суб’єктів. Такі доходи, що не мають товарного покриття, спрямовуються у заощадження, оскільки інакше їх витратити неможливо. Якщо такі заощадження набувають великих розмірів, виникає інфляційний навіс, який змушує державу планово піднімати ціни.

Інфляція розвивається як тривалий процес, який можна розділити на декілька етапів. Ці етапи відрізняються один від одного співвідношеннями темпів зростання пропозиції грошей та темпів їх знецінення.

Для першого етапу розвитку інфляції характерне швидше зростання грошової маси (пропозиції грошей) порівняно з рівнем цін. Така ситуація складається внаслідок сповільнення обігу грошей. Певний час інфляційні процеси не відчуваються у суспільстві, і тому громадяни використовують гроші як засіб нагромадження. Це призводить до вилучення грошей з обігу і таким чином дещо сповільнює інфляційні процеси. Іншим ефектом зростання грошових нагромаджень є те, що вони стимулюють підприємницьку активність, розширення обсягів виробництва і реалізації товарів, а отже і поліпшення співвідношення попиту і пропозиції на товарному ринку.

На другому етапі розвитку інфляції темпи зростання цін (тобто знецінення грошей) випереджають темпи зростання їх пропозиції. Це викликається такими причинами:

• Появою недовіри до грошей і зниженням попиту на них;

• Зменшенням обсягів грошових заощаджень;

• Поширенням бартерних операцій;

• Відплив робочої сили зі сфери виробництва у сферу обміну.

Вказані фактори збільшують обсяг грошей на ринку та швидкість їх обігу, спричиняють скорочення обсягів виробництва і товарної пропозиції, через що попит на гроші, які не забезпечені товарами, ще більше знижується.

На третьому етапі розвитку інфляції зростання цін відбувається нерівномірно, то випереджаючи темпи знецінення грошей, то відстаючи від них. Це пов’язано як з інфляційними факторами, так і з кризою неплатежів, яку держава намагається погасити періодичними емісіями. Така стрибкоподібна динаміка цін спричиняє розвиток інфляції по спіралі.

2. Типи інфляції.

Класифікація видів інфляції є досить широкою. Головними критеріями такої класифікації є такі.

1. за формами прояву:

   1. цінова інфляція (проявляється у формі зростання цін). Це основний вид інфляції в ринковій економіці;

   2. інфляція заощаджень, коли зростають не ціни , а вимушені заощадження при фіксованих державою цінах і доходах;

   3. девальвація, коли знецінення грошей проявляється як падіння їх курсу до іноземних валют.

2. за темпами знецінення грошей:

   1. „повзуча” інфляція, темпи якої не перевищують 5% на рік. Загалом вважається, що інфляція, що не перевищує 4,7% на рік, не лише не тягне за собою негативних наслідків для економіки, але й спонукає її до зростання. За нормами ЄЕС, темп інфляції має становити 1,5% на рік;

   2. помірна, темпи якої становлять 5-20% на рік. Така інфляція вже спонукає економічні суб’єкти вживати адаптаційних заходів – підвищувати ціни, робити запаси товарів, позбуватися грошових заощаджень. Тому інфляція поступово поширюється, а темпи економічного зростання скорочуються;

   3. „галопуюча” інфляція, темпи якої становлять 10-100% на рік. Якщо темп інфляції переходить межу в 25%, економічне зростання припиняється;

   4. гіперінфляція, коли темпи знецінення грошей становлять більше 100% на рік. В рамках гіперінфляції виділяють поняття суперінфляції або супергіперінфляції, коли ціни зростають на 50% і більше за місяць. Класичним прикладом гіперінфляції є Німеччина: в 1922 р. ціни там зросли на 5470%, а в 1923 – в 13*10¹² ( ) разів. В 1946 році в Угорщині 829 октильйонів (1 з 22 нулями) форинтів прирівнювалися до 1 довоєнного форинта. Тоді ж в обіг було випущено банкноту вартістю 1 егімільярд більйонів (1 мільярд мільярдів). На початку 1990-х років гіперінфляція спостерігалася і в країнах колишнього СРСР. Найвищих темпів вона досягла в 1993 році у Вірменії (10978%) і в Україні (10256%).

3. за чинниками інфляції:

   1. інфляція попиту, пов’язана з дією монетарних факторів. Вона спричиняється надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення пропозиції грошей над попитом на них. В такій ситуації виникає товарний дефіцит, який викликає зростання цін. Цей вид інфляції характерний передусім для країн з адміністративною економікою, оскільки в ринковій економіці товарний дефіцит може виникнути лише внаслідок надзвичайних обставин (війни, революції, масштабні стихійні лиха);

   2. інфляція витрат, яка розвивається під впливом немонетарних чинників, і перш за все зростанням виробничих витрат. Це призводить до зростання собівартості продукції, а отже і до зростання цін. Одним із різновидів інфляції витрат є інфляція, зумовлена випереджаючим зростанням заробітної плати порівняно зі зростанням продуктивності праці. В такому випадку адекватного зростання обсягів виробництва не відбувається, збільшується лише собівартість, що призводить до зростання цін;

4. залежно від типу економічної системи:

   1. прихована інфляція, яка виникає в адміністративно регульованій економіці внаслідок появи вимушених грошових заощаджень. Така інфляція характерна для колишнього СРСР: в 1980-х роках товарне забезпечення 1 карбованця становило 40-60%, а в 1991 році – 28%. Прихована інфляція позбавляє економічну діяльність стимулу, призводить до виникнення чорного ринку з високими цінами, хоча офіційно ціни залишаються на такому ж рівні;

   2. відкрита інфляція, характерна для ринкової економіки;

5. залежно від можливості передбачення:

   1. очікувана, спричинена явними тенденціями в економіці або ж економічною політикою держави. До такої інфляції можна підготуватися і пом’якшити її наслідки;

   2. неочікувана, яка є наслідком раптових змін у сукупному попиті і пропозиції.

Причини інфляції наочно відображаються у рівнянні Фішера: MV=PQ. З цього рівняння середній рівень цін визначається:

Тобто, зростання цін спричиняється такими факторами, як зростання маси грошей в обігу, прискоренням швидкості обігу грошей і скороченням фізичного обсягу виробництва. Частіше причинами інфляції є скорочення виробництва (а отже виникнення товарного дефіциту) і збільшення грошової маси. Проте коливання обсягів виробництва визначаються переважно об’єктивними факторами і тому є меншими, ніж зміна грошової маси. Тому вважається, що головною причиною інфляції є збільшення грошової маси в обігу. Це твердження лежить в основі грошової теорії інфляції. Проте причини зростання самої грошової маси є різними. Представники монетаристської школи вважають, що таке збільшення є наслідком виключно грошово-кредитної політики держави, і перш за все, грошово-кредитного стимулювання зайнятості і економічного росту, а також монетизації дефіциту бюджету. Представники кейнсіанської школи більшого значення надають чинникам зростання виробничих витрат, і тому ліберальну грошово-кредитну політику вважають лише передумовою інфляції, а першопричиною – збільшення витрат виробництва. На практиці ці дві причини є взаємопов’язаними.

Рівень інфляції може бути виміряний за допомогою індексів цін. До таких показників відносяться індекс споживчих цін (індекс Леспейреса) та дефлятор ВВП (індекс Пааше).