Семінарське заняття 4

Тема 4. Теорія товару і грошей

Питання для усного опитування та дискусії

1. Товар як фундаментальна категорія товарного виробництва.

2. Закон вартості, його сутність та функції.

3. Розвиток товару і товарного виробництва в сучасних умовах.

4. Еволюція форм вартості і виникнення грошей. Роль грошей в ринковій економіці. Суть грошей, їх функції. Гроші та ціна.

5. Грошовий обіг, його закони і методи регулювання. Сучасні зміни в ринковому обігу.

6. Суть, причини, наслідки інфляції, шляхи подолання.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: товар, вартість, мінова вартість, гроші, інфляція.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Товар і його властивості. Вартість. Мінова вартість. Споживна вартість та її показники. Теорії вартості: трудова, маржиналістська і неокласична. Розвиток товару і товарного виробництва за сучасних умов.

Теоретичні концепції виникнення та сутність грошей. Функції грошей. Історичний підхід у розгляді функцій грошей. Види грошей: паперові, металеві, кредитні, безготівкові, електронні. Обіг готівкових та безготівкових грошей. Сучасні зміни в грошовому обігу. Закон грошового обігу. Історичний досвід України в створенні національної грошової одиниці.

Інфляція, її суть і причини. Темпи інфляції. Види інфляції. Соціально-економічні наслідки інфляції.

Товар – це продукт людської праці, який призначений для задоволення не власних потреб, а для задоволення потреб інших членів суспільства через акт купівлі-продажу, обмін. Розглядаючи сутність товару, необхідно чітко розмежовувати його сторони та властивості:

1) споживна вартість – це здатність товару задовольняти будь-які людські потреби. Роль споживної вартості в умовах товарного виробництва полягає в тому, що вона:

а) являється речовою основою, матеріальним носієм суспільних відносин;

б) її слід вивчати як суспільну споживну вартість;

в) вона являється проміжним ланцюгом виробництвом та споживанням.

2) мінова вартість – це здатність товару в певних кількісних пропорціях обмінюватись на інші товари.

Для всіх товарів, які обмінюються характерним є:

а) всі вони є втіленням суспільної праці, що робить їх кількісно спільномірними;

б) у вартості товару виражається не просто кількість

суспільно-необхідної праці, але і якість продукції.

В основі вартості товару лежить суспільна праця і суспільна споживча вартість. Це означає, що люди працюють один на одного, вступають у виробничі відносини між собою незалежно від їх волі та свідомості.

Таким чином, вартість – це суспільно-необхідна праця ( суспільно-необхідний робочий час) втілена ( втілений ) в тому чи іншому товарі.

Вартість товару має якісну і кількісну сторони:

а) у першому випадку вартість виражає виробничі відносини між товаровиробниками;

б) в другому – величину втіленої в товарі суспільно-необхідної праці ( робочого часу).

Суспільно-необхідний робочий час – це час, необхідний для виготовлення певної споживної вартості для задоволення потреб суспільства при існуючих суспільно-нормальних умовах виробництва.

Продуктивність праці – це кількість продукції виготовленої за одиницю часу:

Пп = П / Т

Із зростанням продуктивності праці в кожну одиницю товару втілюється менша кількість праці, тому вартість одиниці зменшується, а вартість всієї виготовленої продукції залишається незмінною. Оскільки величина вартості товарів визначається не індивідуальним, а суспільно-необхідним робочим часом, то для зниження величини вартості одиниці товару повинна зростати продуктивність суспільної праці. Її рівень залежить від таких факторів:

1) розвитку техніки;

2) розвитку науки;

3) форм і методів організації праці;

4)рівня освіти і кваліфікації;

5) наявності природних ресурсів та ін.

Інтенсивність праці – це затрати праці за одиницю часу. Зростання інтенсивності праці порівнюється з продовженням робочого дня. Більш інтенсивна праця створює за одиницю часу більшу вартість.

Таким чином, величина вартості товару знаходиться в оберненопропорційній залежності від продуктивності праці і прямопропорційній – від інтенсивності праці.

Праця, яка створює товар, є простою, якщо вона не вимагає від працівника певної освіти та кваліфікації.

Складна праця – це праця, для виконання якої необхідна певна підготовка працівника, володіння професійним рівнем, що вимагає отримання освіти.

Конкретна і абстрактна праця

Конкретна праця, як творець споживної вартості, являється умовою існування людства. Така праця має певну ціль, характер операцій, предмет, засоби і результати. Конкретна праця – це суспільна праця, яка використовується в особливо цілеспрямованій формі з використанням певних засобів виробництва для створення конкретної споживчої вартості ( праця сталевара, праця швачки, праця водія, праця столяра, праця будівельника і т.д.).

Абстрактна праця є суспільною формою затрат фізичних та розумових здібностей людини, це праця взагалі. Саме абстрактною працею створюється вартість товару. Вона відображає відносини між товаровиробниками в процесі обміну товарами.

Закон вартості – це закон, який регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільно-необхідного робочого часу.

Закон вартості виражає:

по-перше, внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між індивідуальним і суспільно-необхідним робочим часом;

по-друге, закон вартості передбачає еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості та якості витраченої на них суспільно-необхідної праці;

по-третє, закон вартості передбачає наявність сталих зв’язків між виробниками одного виду товарів через конкуренцію, за якої здійснюється взаємний тиск одного товаровиробника на іншого;

в-четвертих, закон вартості передбачає наявність сталого зв’язку між попитом та пропозицією;

по-п’яте, закон вартості виражає внутрішньонеобхідні зв’язки між працею виробника товарів у минулому і теперішніми умовами виробництва;

по-шосте, закон вартості виражає внутрішньонеобхідні і сталі зв’язки між вартістю і цінами товарів.

Через механізм цін закон вартості виконує функції регулятора товарного виробництва, рушійної сили розвитку продуктивних сил, диференціації товаровиробників:

-функція закону вартості, як стихійного регулятора виробництва полягає, в тому, що через механізм цін він сприяє поділу праці за різними галузями відповідно до суспільних потреб;

- функція закону вартості, як рушійної сили, полягає в тому, що обмін товарів за суспільною вартістю стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні витрати виробництва;

- закон вартості активно впливає на соціальну диференціацію товаровиробників, перетворюючи певну частину з них на таких, хто збільшує масштаби виробництва, і на таких, хто розорюється та виштовхується з ринку. Цей процес охоплює різні групи товаровиробників, але особливо дрібних і середніх, посилюючи між ними майнову диференціацію.

- Закон вартості стимулює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство від не ефективних підприємств. А це, в свою чергу, активно впливає на розвиток суспільних потреб, прискорюючи тим самим науково-технічний і суспільний прогрес.

Еволюційна концепція походження грошей відкидає існування будь-який домовленостей між людьми стосовно появи грошей і початку їх використання. Адже гроші в їх найпростіших формах виникли на дуже ранніх ступенях розвитку суспільства, коли неможливо було досягти домовленості між великою кількістю людей, а держави не мали істотного впливу на розвиток економічних відносин. Але з розвитком поділу праці та торговельних відносин безпосередній обмін продуктами праці став ускладнюватися. Саме це і призвело до того, що виникла потреба визначення єдиного еквіваленту, який можна було б використовувати під час обміну товарами, тобто грошей. Прихильниками еволюційної концепції походження грошей були А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс.

Еволюційна концепція розвитку грошей дозволяє зробити такі висновки стосовно сутності грошей:

1. гроші за своїм походженням є товаром, проте специфічним товаром. Ця специфіка полягає у тому, що гроші є носієм суспільних відносин;

2. гроші є результатом тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва та ринку. Тому гроші не можуть бути сталим явищем впродовж тривалого часу, вони постійно розвиваються і набувають нових форм;

3. гроші не можуть бути скасовані угодою людей або рішенням держави, оскільки існують суспільні відносини, які потребують використання грошей. Так само не можна примусово ввести грошовий обіг там, де таких відносин не існує;

4. гроші – специфічний товар, і тому вони не можуть прямо задовольнити фізичні чи духовні потреби людини, а лише опосередковано, тобто через ті блага, які на них можна купити.

Історичний процес розвитку грошей пройшов декілька стадій відповідно до розвитку форм вартості, а саме:

• проста (поодинока, випадкова) форма вартості;

• повна (розгорнута) форма вартості;

• загальна форма вартості;

• грошова форма вартості.

Проста форма вартості виникла одночасно із зародженням обміну і започаткувала основні відносини товарного виробництва. За цією формою вартості певна кількість товару А відповідала певній кількості товару Б. Але наступні процеси розвитку виробництва і вдосконалення поділу праці збільшували кількість створених товарів та їх різноманітність. Виникла потреба регулярності обміну, визначення місця зустрічей товаровиробників. Все це в цілому зумовило виникнення більш досконалої форми вартості – повної, або розгорнутої. Тобто, в цьому випадку один товар почав обмінюватися те велику кількість інший товарів-еквівалентів (наприклад, один мішок зерна дорівнює одній вівці, або двом шкурам соболя, або трьом сокирам тощо). Але різноманітність товарів і далі збільшувалася, що ускладнювало процес обміну. Тому для спрощення обміну виробники почали вдаватися до використання третіх товарів, які найчастіше зустрічалися на ринку як посередники, тобто користувалися найбільшим попитом. Такими товарами в різних місцевостях були худоба, сіль, зерно, хутра та ін. Таким чином виникла загальна форма вартості, тобто така форма за якої багато інших товарів обмінюються на один еквівалент. Фактично, тут уже можна говорити про появу грошей в їх найпростішому вигляді.

Але надалі, в міру розширення обміну за межі місцевих ринків, виникла потреба переходу від товару-еквівалента до іншої форми вартості, тобто здійснювати обмін на такий товар, який задовольняв би всіх покупців і продавців. Такий товар має назву загального еквівалента. В результаті єдиним еквівалентом впродовж тривалого часу стає метал – мідь, срібло, золото. Це спричиняє появу грошової форми вартості і виникнення грошей.

таким чином можна підсумувати, що гроші – це специфічний товар, що є загальним еквівалентом, розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, який ускладнюється зі зміною умов виробництва. Гроші повинні мати такі властивості:

• стабільність, тобто тривале збереження однакової купівельної сили;

• портативність;

• зносостійкість;

• однорідність – гроші одного номіналу повинні мати однакову вартість, навіть якщо їх форма різна;

• подільність;

• пізнаваність та складність для фальшування.

Гроші втілюють різноманітні і складні економічні відносини, які, в свою чергу, визначають множинність форм прояву самих грошей. Кожна з таких форм дістала назву функції грошей. Функція грошей – це певне призначення грошей стосовно обслуговування руху цінностей в процесі відтворення. Існує 5 функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження та світових грошей.

Найважливішою є функція міри вартості. Вона полягає у здатності грошей виражати і вимірювати цінність товарів, надаючи їй форми ціни та роблячи всі товари співмірними. Ця функція тісно пов’язана з поняттям ціни, яка залежить і від вартості товару, і від вартості самих грошей. Під час активного функціонування повноцінних (металевих) грошей для порівняння цін різних за вартістю товарів застосовувалося поняття масштабу цін. Масштаб цін – це законодавчо фіксована вага дорогоцінного металу, прийнятого в певній країні за грошову одиницю. Наприклад, в Англії фунт стерлінгів за масштабом цін дорівнював фунту срібла, а монета карбувалася вагою 1/240 фунта срібла. Проте з розвитком грошового обігу масштаб цін почав відхилятися від їх безпосереднього вагового вмісту. В умовах обігу неповноцінних грошей механізм міри вартості істотно змінився. Спершу на його основі порівнювалися національні грошові одиниці і встановлювалися валютні курси. Проте в 1976-1978 роках була запроваджена Ямайська валютна система, яка скасувала офіційне встановлення ціни на золото, замінивши її ринково встановленою ціною, а також скасувала конвертацію паперових грошей в золото. На сьогодні вартість паперових грошей вимірюється за допомогою визначення купівельної спроможності (реальної вартості) грошей, тобто кількості товарів, яку можна придбати за грошову одиницю.

Невіддільною від міри вартості є функція засобу обігу, згідно якої гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Функція засобу обігу реалізується тільки через платежі готівкою за товари в момент їх купівлі, тобто її можуть виконувати лише реально існуючі гроші. Проте і тут використання цієї функції звужується через проникнення сюди кредитних грошей. Обмін грошей в цій функції здійснюється за схемою Т – Г – Т, де Т – Г – купівля, а Г – Т – продаж. Негативний вплив на гроші як засіб обігу здійснює інфляція, оскільки вимушено здійснюється перехід до бартерних відносин.

Функції міри вартості і засобу обігу є взаємопов’язаними. Саме вони зумовлюють сутність грошей як загального еквівалента і технічного інструмента обігу. Ідеальна міра вартості в господарському обігу перетворюється в засіб обігу, оскільки ціна є передумовою для результативного обміну.

У зв’язку з розвитком кредитних відносин виникла функція грошей як засобу платежу. В ній гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань, передусім кредитів. В цьому випадку схема руху грошей є такою: Т – З - ..... – З – Т, де З – боргове зобов’язання. Тобто тут немає зустрічного руху коштів, і гроші є останньою ланкою в процесі купівлі-продажу. Основною вимогою до грошей в цій функції є сталість їх вартості.

Функція грошей як засобу платежу є продовженням функції грошей як засобу обігу, оскільки сукупність грошей в обох цих функціях складає загальну грошову масу в країні. Тому, коли йдеться про грошовий обіг, маються на увазі гроші в обох цих функціях.

Функція грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що гроші обслуговують нагромадження цінності в процесі розширеного відтворення. Спочатку нагромадження грошей мало на меті тільки збереження їх вартості (наприклад, у вигляді схованих скарбів). Проте скарб не приносив власникові ніяких доходів, тому з часом мета нагромадження грошей змінилася на створення резерву платіжних засобів. Крім того, перехід до паперових грошей, які не мають власної вартості, відкинув у минуле скарб як засіб збереження грошей. Проте сьогодні роль скарбу продовжує виконувати золото, зосереджуючись в золотовалютних резервах центральних банків і приватних збереженнях. Реалізація функції грошей як засобу нагромадження можлива тільки у випадку їх стійкості і стабільності. В цьому виявляється зв’язок цієї функції функцією міри вартості.

Функція світових грошей – це функція, в якій гроші обслуговують рух цінностей в міжнародному економічному обороті. Її поява зумовлена поглибленням співпраці між країнами і появою світового ринку. Світові гроші є одночасно міжнародним платіжним засобом, міжнародним купівельним засобом і формою матеріалізації суспільного багатства – надання міжнародних позик, субсидій, репарацій тощо. Валюта країн перетворюється з внутрішньої у світову, коли вона починає виконувати одну або декілька своїх функцій також і за кордоном.

Функція світових грошей є комплексною і включає в себе всі попередні функції: міри вартості – при визначення світових цін; засобу платежу – при наданні міжнародних позик і погашенні боргів; засобу нагромадження – при вивезенні грошей емігрантами чи сплаті боргу; засобу обігу – при купівлі товарів чи послуг на рівні країни.

Ключова роль грошей в ринковій економіці проявляється в тому, що:

1. гроші є сполучною ланкою між товаровиробниками;

2. гроші є об’єктом грошово-кредитного регулювання економіки розвинених країн;

3. гроші обслуговують рух товарів, робочої сили і капіталів між країнами;

4. гроші є носієм капіталу;

5. за допомогою грошей відбувається утворення і перерозподіл національного багатства.

Закон грошового обігу – це економічний закон, відповідно до якого в кожен конкретний момент в обігу може перебувати лише певна об’єктивно зумовлена сума грошей. Іншими словами, фактично наявна маса грошей в обігу повинна дорівнювати об’єктивно необхідній їх масі. Якщо фактична маса більша, значить в обігу з’явилися заві гроші, якщо ж менша – спостерігається нестача грошей. Необхідна маса грошей визначається:

, або

,

де Р*Q – вартість товарів, реалізованих в певному періоді;

П – загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

ВП – сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;

К – сума продажів товарів і послуг у кредит.