Іноземці за столом переговорів

Американські підприємці. Застосовують «пресинг» - тиск. Добре знають кон’юнктуру ринку. Ділові переговори поділяють на три стадії: 1) аналіз і збір інформації; 2) планування переговорів; 3) дискусія, щоб засвоїти позицію партнера.

Виявляють компетентність, професіоналізм. Люблять торгуватися, прагнуть реалізувати свої цілі.

Бізнесмен-німець: починає переговори, якщо бачить можливість угоди, віддає перевагу педантичності переговорів, конкретність і ясність позицій сторін. У ході дискусій уважно фіксує логіку доказів. Строгий до дотримання умов і термінів домовленості. Зустріч розписує по днях і годинах, досить гнучко й охоче відповідає на ініціативу партнера, поважає титули партнерів. У діловому спілкуванні подарунків не приймає.

Французький підприємець – ревниво оберігає репутацію фірми. Переговори веде жорстоко. Ризикувати не бажає. Цінує колишні зв’язки. Орієнтується на логічні докази, спирається на загальні принципи, Запасної позиції, як правило, не має, Віддає перевагу зовнішній стороні переговорів: візитні картки, неофіційні форми контакту. Якщо ви запрошені на вечерю – це висока для вас честь і довіра.

Англійці бізнесмени – на переговорах прагнуть прийняти рішення ще в ході переговорів. Гнучко й охоче відповідають на ініціативу партнера.

Італійський бізнесмен – прихильник переговорів у неофіційній обстановці, наприклад, у ресторанах. Розпитує подробиці про кожного учасника переговорів, прийому.

Китайський підприємець – схиляє партнера до принципів, сприятливих для своєї сторони, емоції відсутні. Підкреслено поважне ставлення до сторони партнера, особливо її лідера; уміє «давити» на партнера через третю сторону. Остаточне рішення китайська сторона приймає «вдома», поза переговорами. Пропозиції робить першим, поступки тільки наприкінці переговорів. Прорахунки партнерів використовує вміло.

Японський підприємець – пунктуальний як і німець, педантичний до персонального складу делегації, вимагає високого статусу. Непримиренний до затримки переговорів, однак до партнера уважний, вислухує до кінця, на роблячи зауважень. Тиск – на факти, конкретні викладки, точні висновки. На поступки відповідає поступками; зіткнень з партнерами уникає; не змінює в ході переговорів узяту спочатку тактику. У вітаннях стриманий, без потискання руки, тільки уклін. «Тиску» на себе не допускає. При вході в будинок, ресторан, офіс – взуття знімається. Навіть ваша пом’ята носова хустка японцю псує враження.

Список рекомендованих джерел

1. Антонюк Т.М., Борис Л.М., Стрижаковська О.С. Українська мова (за професійним спрямуванням) / навчальний посібник для студентів ВНЗ l-ll рівнів акредитації – Чернівці «Місто», 2010.

2. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – Х.: Торсінг, 2005.

3. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004.

4. Стоян Т.А. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004.