6. Культуро-жанрова система
Поняття пісенного типу. Класифікація музичного фольклору.
І. Поняття пісенного типу. Пісенний тип є основним структурним поняттям у етномузикологічних дослідженнях
Основні складові поняття «пісенний тип» (за С. Людкевичем-Луканюком):
1. походження пісні (питоме чи напливове),
2. етнографічний жанр (приуроченість)
3. музичний жанр (спосіб вираження)
4. модель ритмічної будови вірша
5. модель музично-ритмічного рисунку
6. семантична будова вірша,
7. тематична формула звуковисотної (мелічної) лінії
8. узагальнений зміст поетичного тексту.
Перших п’ять ознак відіграють визначальну роль, решта – додаткову, допоміжну. Обов’язковим етапом визначення прикметних ознак у пісенних типах виступає моделювання ритмічної структури.
За Гошовським: пісенний тип – це модель генетично пов’язаних але мелодично часто віддалених варіантів пісень, основними ознаками якого є ритмічна структура вірша та ритмічна форма періоду.
2.Класифікація. Класифікація — процес зведення розрізнених знань про певні явища в єдину наукову систему, встановлення єдності цих явищ. У фольклористиці існують чисті комбіновані класифікації. Чиста етнографічна та жанрово-музична. Комбіновані: жанрово-тематична, етнографічно-музична.
У вітчизняній фольклористиці сьогодні немає загальноприйнятого жанрового поділу усно-поетичних і музичних творів.
Природа народної творчості – синкретична, тому тяжко описувати фольклорні твори лише з музичногої точки зору – це не дозволяє повною мірою відобразити їхні особливості. Тому найбільшого поширення набули комбіновані класифікації фольклорних творів, здійснювані, як правило, на основі двох критеріїв поділу.
Найпоширеніші в етномузикознавстві до нинішнього часу етнографічна та філологічна класифікації, найпопулярніша – етнографічно-філологічна: поділ на класи здійснюється за функцією творів (обслуговування конкретної обставини, етнографія) та їхньою тематикою (філологія).
Недолік жанрово-тематичної класифікації той, що вона мало пов’язана із музикою. Основним чинником тут є полісемантизм (багатозмістовість) українських народних пісень – на ту ж саму мелодію може бати маса відмінних текстів. І навпаки: однакові тексти можуть поєднуватись із різними мелодіями. Для філологів тематична класифікація природна, вона працює. Для музикантів – ні.
Недолік етнографічної класифікації. Донедавна вважалося, що є пряма залежність між музикою і обставиною, обслуговування тої чи іншої обставини визначає застосування тої чи іншої музики. Це не зовсім правильно – в різних жанрових циклах можуть використовуватись ідентичні мелодії.
На початку ХХ ст. у вітчизняній етномузикології з’являється інша комбінована класифікації народнопісенних творів – етнографічно-музична. Тут також спершу беруться до уваги обставини їхнього виконання (тобто побутова функція), на основі чого визначаються жанрові цикли (зимовий, весняний, літній, обжинковий, весільний, хрестильний, похоронний і, врешті, звичайний), а вже в середині кожного з циклів розрізняються музичні жанри. Культуро-жанрова система Людкевича-Луканюка:
