43. Розвиток української радянської культури в 1920 - х рр.

1920 рр. - це надзвичайно суперечливий період в історії культури радянської України. Більшовики в сфері духовності були вимушені тимчасово проводити політику по залученню місцевого населення до Радянського будівництва до більшовицької партії. Така політика в сфері культури розпочалась у 1921 р. і отримала назву коренізація, а в Україні - українізація. Українізація стала офіційною політикою правлячої партії більшовиків на 20 - ті рр. ЇЇ мета була в тому, щоб перебудувати на національній основі культуру України на принципах марксизму під контролем партії. Суть українізації: 1) залучення до більшовицької партії місцевих жителів і перебудувати її роботу на укр. мову; 2) перевести на укр. мову роботу державних органів та їх діловодство; 3)перевести на укр. мову систему освіти, всі видавництва, театри, кіно та радіо. Але з другого боку українізація зустріла жорсткий опір: по - перше з боку вищого керівництва, а по - друге зовсім недавно, Україна пережила національно - демократичну революцію, були свої органи влади, які в ці роки почали українізацію і успішно її здійснювали. Саме під впливом українізації відбувалися всі культурні процеси в Радянській Україні протягом 20 - х років. Коли українізація фактично вийшла з під контролю партії перейшла межі в Україну і активно розвивалась на тих територіях Росії де багато проживало українців. Такий розвиток подій стривожив Сталіна та його оточуючих і Голодомор – геноцид 1933 поклав край українізації.

44. Українська радянська культура 1930 - х рр.

1930 рр. - це найвищий період за всю історію укр. культури, що було зумовлено політикою радянської влади. А саме: у ці роки в Радянському Союзі формується форма управління у вигляді диктатури. Така система управління і визначила умови розвитку укр. культури того часу. Звідси 30 - ті роки названі розстріляним відродженням. У цей період розвиток радянської культури в Україні відбувався під дією наступних факторів: 1) всеосяжна ідеологізація культури; 2) загальне панування над всім життям держави та партій тих органів; 3) плановість розвитку над сферою культури постійно тяжіли жорсткі рамки плану; 4) взезагальна уніфікація у сфері освіти; 5) у підготовці кадрів панував принцип пролетаризації; 6) сфера культури діяла під строгим контролем керівництва з Москви; 7) укр. культура в 30 - ті роки внесла такі величезні втрати, що вона відчувається і на сьогодні. Наприклад: В Україні було розстріляно 54% вчителів, було знищено протягом 30 - 40 - х рр. 500 літераторів. Та попри всю складність і суперечливість умов кінця 20 - 30 років культурний процес в Україні не ,згас і тривав, зберігши укр. літературу і мистецтво забезпечуючи прогрес у народній освіті, підготовці кадрів, науці.

45. Культурні процеси в західноукраїнських землях і 1920 - і - 1930 - рр.

Жителі України, не змігши у ході визвольної боротьби 1917 - 1920 рр. відстояти державну незалежність, були приречені на другорядну роль у складі інших держав. Замість виконання зобов'язань згідно з Паризькою мирною конференцією 1919 р. щодо надання укр. населенню таких же прав, які мало польське, та забезпеченню населенню Східної Галичини культурної автономії, польський уряд скасував галицький автономний сейм. З перших днів окупації укр. населення зазнавало гноблення. На початку 20 - х років на західноукраїнських землях активізується літературне життя. Одним з провідних осередків укр. театрального життя був Львів. Тут 1920 р. зусиллями Г. Нички створено укр. незалежний театр. У цей період активно працюють провідні галицькі композитори С. Людкевич та В.Барвінський. Інтенсивне музичне життя викликало потребу створення організації професійних музикантів, нею став Союз укр. професійних музик. Та все ж, незважаючи на національний та соціально - економічний гніт, Західноукраїнське населення в 20 - 30 роки не зазнало тих страхітливих знущань і жахливих втрат, які випали на долю жителів радянської частини України.