30. Вища рада юстиції України, порядок її формування та основні повноваження

У процесі формування Вищої ради юстиції беруть участь усі три гілки державної влади України, а також представники адвокатури України, юридичної науки і прокуратури. Такий порядок дозволяє виключити домінуюче становище якої­ небудь гілки влади при ухваленні рішення стосовно кандидатів на посаду суддів або при притягненні останніх до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. По три члена ради обирається Верховною Радою України, Президентом України, з’їздом суддів України, з’їздом адвокатів України, з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; всеукраїнська конференція працівників прокуратури обирає двох членів. Також до складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п’яти років і не старший шістдесяти років, який проживає в Україні не менше десяти останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи у галузі права не менше десяти років. Ці вимоги не поширюються на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою.

Членами Вищої ради юстиції не можуть бути особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними, та особи, які мають незняту або непогашену судимість.

Повноваження Вищої ради юстиції Вища рада юстиції: 1) вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 1-1) за поданням відповідної ради суддів призначає суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільняє їх з цих посад; 2) розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів; 4) розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

31. Правовий статус та функції державної виконавчої служби

До головних функцій державної служби належать, зокрема:

• забезпечення реалізації державної політики в управлінні суспільними процесами;

• залучення до державної служби та утримання на ній найбільш компетентних і відданих справі кадрів;

• побудову кар'єри та просування по службі на основі особистих якостей, заслуг і результатів роботи державних службовців;

• професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу державної служби;

• здійснення ефективного управління державною службою;

• забезпечення зв'язків з громадськістю.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади, на якого покладено примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 

До повноважень державного виконавця входить:

- здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчогог документа), у спосіб та в порядку,  встановленому виконавчим документом і Законом;

 - надання сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розгляд заяв та клопотань сторін та інших учасників виконавчого провадження;

 - заявлення в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених Законом;

- роз'яснення сторонам їхніх прав і обов'язків.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами -  підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та  учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень ісховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в 

установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках,  інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

- звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання,  про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

- звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;