2. Завдання психології малих груп.

Як перед будь-якою молодою наукою, перед психологією малих груп стоїть безліч поки що невирішених завдань.

Головні з них такі:

- розробка методів виявлення латентних станів, що мають місце в групі, таких як почуття, надії, неусвідомлені уявлення і т.п.;

- вивчення трансформації довгострокових груп від їх зародження до розпаду;

- визначення впливу культури на групові процеси;

- зміна групи під впливом процесу дослідження й експерименту;

- вивчення мотиваційних процесів на рівні групи і її членів, а та­кож зміна мотивації в сучасній Україні;

- додаткова розробка теорії лідерства і впливу лідера на членів малих груп;

- виявлення закономірностей груп у сфері малого бізнесу;

- вивчення групової діяльності в умовах різних форм власності;

- вивчення психології власника і його впливу на діяльність ма­лих груп;

- зміна колективістських норм поведінки, ціннісної орієнтації чле­нів виробничих малих груп у нових умовах українського суспі­льства;

- вивчення впливу конфліктів, що виникають на мікрорівні, на со­ціальні конфлікти макрорівня;

- регулювання конфліктів малих груп у сучасних умовах та інші. Підсумовуючи раніше сказане, можна зробити висновок, що необхідність вивчення малих груп пояснюється їх великою кількістю і роз­маїтістю, що важливо з прагматичного, соціально-психологічного боку, а також тим, що малі групи - суть мікросистеми великих соціальних спільнот. Напрямки дослідження малих груп: соці-ометричний, теорія групової динаміки, психотерапевтичний, біхевіора-льний і дослідження з функціональних процесів.

Зв'язок психології малих груп з іншими науками (самостійно)

Психологія малих груп тісно пов'язана з такими науками, як філо­софія, психологія, соціальна психологія, соціологія особистості, соціо­логія сім'ї, соціологія праці, соціологія управління, соціологія організа­ції, економіка тощо.

Філософія має відношення до психології малих груп, оскільки сама наука про малі групи користується методологією філософії і її закона­ми пізнання при вивченні соціальних проблем малих груп. З погляду філософії, людина - поняття родове, загальне, особистість - специфі­чне, особливе, індивід - одиничне, унікальне. "Одиничне" розуміється

3. Поняття малої групи та її головні ознаки

У психології існує близько сотні різних визначень малих груп. Так, Дж. К. Хоманс дає таке визначення: "Мала група - певна кількість осіб, що взаємодіють між собою протягом певного часу, і досить не­велика, щоб мати можливість контактувати один з одним без посе­редників" [Цит. за: 74, с. 127].

Р.Ф. Бейлз пише: "Мала група - певна кількість людей, які актив­но взаємодіють між собою протягом більш як однієї зустрічі віч-на-віч, так що кожний одержує певне уявлення про всіх інших, достатнє, щоб розрізняти кожного персонально, реагувати на нього або під час зу­стрічі, або пізніше, згадавши його" [Цит. за: 74, с. 127].

А ось визначення малої групи, зроблене в 1968 р. Р. Мертоном: Трупою називається сукупність людей, які взаємодіють один з одним певним чином, усвідомлюють свою приналежність до даної групи і вважаються її членами з погляду інших людей" [Цит. за: 150, с. 147].

Т. Шибутані визначає групу, як "досить стійку сукупність індивідів" [186, с. 32]. Він вважає, що група "складається з людей, які діють спі­льно як єдине ціле" [186, с. 33].

Ще в 1956 р. Г. Олпорт трактував малу групу як "сукупність ідеа­лів, уявлень і звичок, що повторюються в кожній індивідуальній свідо­мості й існують тільки в цій свідомості" [Цит. за: 176, с. 189].

Соціологи Лоусон Тоні і Геррод Джоан визначають малу групу як "групу індивідів, взаємодіючих один з одним на основі формальних і неформальних зв'язків" [90, с. 76].

Російський соціальний психолог Г.М. Андреєва у своїй книзі "Соці­альна психологія" дає кілька визначень малій групі: 1) "Група - це пев­на система діяльності, зумовлена її місцем у системі суспільного поді­лу праці і тому сама виступає суб'єктом певного виду діяльності і че­рез неї включена у всю систему суспільних відносин [3, с. 140]; 2) "Під малою групою розуміється нечисленна за складом група, члени якої об'єднані спільною соціальною діяльністю і знаходяться в безпосере­дньому особистому спілкуванні, це є основою для виникнення емоцій­них стосунків, групових норм і групових процесів" [3, с. 191].

Особливе значення у визначенні малих груп має фіксація факту "спільної соціальної діяльності". Саме це робить групу соціальним ін­ститутом, елементом соціальної структури суспільства, осередком у більш широкій системі поділу праці. Ось чому українські соціальні пси­хологи А.М. Ануфрієва, Т.М. Зелінська і М.Є. Зелінський "малою гру­пою називають таку, у якій суспільні відносини набувають форми без­посередніх особистих контактів" [8, с. 41].

Російський психолог В.О. Гаврилов визначає такі істотні ознаки малих груп:

~Т) відносно стійке соціальне утворення, певна система соціальної взаємодії;

2) Форма соціального об'єднання, за якої його члени взаємодіють особисто;

3) така соціальна взаємодія між індивідами в групі на основі об'­єднання їх для спільної участі у певній соціальній діяльності, якій притаманні спільність цілей, інтересів, мотивів поведінки, соціально-психологічних установок, системи цінностей, спіль­ність пізнання, що організовує групову дію.

Російський соціолог А.І. Кравченко виділяє такі ознаки малих груп:

1) Обмежена кількість членів групи. Згідно зі статистичними даними, переважна кількість малих груп включає не більше 7 чоловік. На практиці є малі групи, що мають у своєму складі 2 чоловік, а найчисленніші нараховують 20 осіб, якщо ж їх більше, то мала група розпадається на підгрупи, кліки, фракції;

2) Стабільність складу. Мала група тримається на індивідуальній неповторності і незамінності учасників;

3) Внутрішня структура. У кожній малій групі є система неформальних ролей і статусів, діє механізм соціального контролю, санкції, норми і правила поведінки;

4) Збільшення кількості зв'язків у геометричній прогресії. Кількість членів малої групи зростає в арифметичній прогресії. У групі з З осіб спостерігається 4 зв'язки, у групі з 4 осіб - 11, а в групі з 7 -120;

5) Чим менші розміри групи, тим інтенсивніша в ній взаємодія.

Група з п'яти-семи чоловік вважається оптимальною. При збільшенні групи стосунки втрачають особистісний характер, формалізуються і перестають задовольняти членів групи;

6) Розмір групи залежить від характеру її діяльності. Більш складана діяльність вимагає більшої кількості учасників. Там, де необхідна надійність партнерів, розмір групи зменшується;

7) Приналежність до групи індивіда зумовлюється його сподіваннями знайти в ній задоволення своїх особистих потреб. Якщо він не відчуває такого задоволення, то залишає групу;

8) Взаємодія в групі буває стійкою, якщо вона супроводжується взаємним підкріпленням членів групи. Коли хтось перестає робити необхідний внесок у задоволення потреб інших, то він вилучається зі складу групи;

9) Група надає кожному максимум доступних переваг, тому що вона становить собою об'єднання корисних один одному індивідів.