Клініко-діагностичне значення

Підвищення залишкового азоту крові називається азотемією. Азотемія може бути двох видів: абсолютною (нагромадження в крові компонентів залишкового азоту) і відносною (дегідратація організму, наприклад, при блювоті, проносі). В залежності від причин, які викликають захворювання, абсолютна азотемія поділяється на ретенційну і продукційну. Ретенційна азотемія виникає в результаті недостатнього виділення з сечею азотвмісних сполук при нормальному попаданні їх в кров. Ретенційна азотемія може бути нирковою і позанирковою. При нирковій азотемії підвищення концентрації залишкового азоту в крові відбувається внаслідок порушення екскреторної функції нирок. Цей тип азотемії зустрічається при гломерулонефритах, пієлонефриті, туберкульозі нирок, амілоїдозі нирок. Позаниркові ретенційні азотемії зумовлені порушенням гемодинаміки і, відповідно, зниження клубочкової фільтрації. Вони виникають в результаті серцево-судинної декомпенсації, локальному порушенні кровотоку в ниркових артеріях.

Продукційна азотемія зумовлена надлишковим поступленням в кров продуктів розпаду тканинних білків. Функція нирок при цьому не порушена. Азотемія такого типу спостерігається при кахексії, лейкозах, злоякісних пухлинах, лікуванні глюкокортикоїдами.

Зниження вмісту залишкового азоту спостерігається при недостатньому харчуванні і, іноді, при вагітності.

Література:

1. Конспект лекцій.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.

Заняття № 4

Тема: Обмін хромопротеїнів. Синтез і розпад гемоглобіну. Визначення білірубіну сироватки крові.

Актуальнiсть теми: Сучасні відомості про синтез і розпад залізопорфіринів – простетичної групи гемопротеїнів і зокрема, гемоглобіну мають теоретичне і практичне (клініко-діагностичне) значення. Різні фактори можуть зумовлювати порушення процесів синтезу гема і глобіна (порфірії, гемоглобінопатії, таласемії) та розпаду (гіпербілірубінемії, жовтяниці).

Навчальні цілі:

Знати: Реакції синтезу і розщеплення гемоглобіну і виведення жовчних пігментів.

Вмiти: Визначати концентрацію білірубіну і його фракції в сироватці крові, давати клініко-діагностичну оцінку отриманим результатам.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Скласти схему синтезу гема, назвати ферменти.

2. Скласти схему розпаду гемоглобіну до кінцевих продуктів, назвати шляхи їх виведення із організму.

3. Дати характеристику жовтяницям: гемолітичній, паренхіматозній (печінковій), обтураційній та новонароджених (фізіологічній).

4. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.

Контрольнi питання:

1. Будова гемоглобіну, типи гемоглобінів (фізіологічні та аномальні), похідні гемоглобіну.

2. Функції гемоглобіну: транспорт О₂, СО₂, буферна дія.

3. Синтез гемоглобіну. Порфірії, гемоглобінопатії таласемії.

4. Розпад гемоглобіну, утворення жовчних пігментів.

5. Характеристика білірубінів, стеркобіліну, уробіліну.

6. Патологія пігментного обміну. Види жовтяниць та їх діагностика.

7. Фармпрепарати які використовують для лікування жовтяниць.

8. Визначення білірубіну сироватки крові (принцип методу, техніка виконання, клініко-діагностична оцінка).