Психотерапевтичний процес в рамках гештальттерапії
Цілі психологічної допомоги.
Основна мета гештальттерапії - допомогти людині повністю реалізувати свій потенціал.
Основна мета передбачає допоміжні:
забезпечити повноцінну роботу актуального самоусвідомлення;
змістити акцент контролю всередину, заохочувати незалежність і самодостатність;
·виявляти психологічні блоки, що перешкоджають особистісному зростанню, і допомогти вижити їх.
Позиція психолога. У гештальттерапії психолог-консультант розглядається як “каталізатор”, помічник і співтворець особистості пацієнта. Психолог прагне уникати безпосереднього втручання в особисті відчуття пацієнта, скоріше, він намагається полегшити вираз цих відчуттів. Його роль зводиться до ролі активного, живого, творчого, такого, що співпереживає союзника пацієнта. Його мета - активізувати внутрішні особові резерви пацієнта, вивільнення яких веде до особового зростання.
Позиція пацієнта. У гештальттерапії пацієнтам відводиться активна роль, що охоплює право на власні інтерпретації, позиції і, головне, усвідомлення “патернів”, схем своєї поведінки і життя. Передбачається, що пацієнт повинен перемкнутися з раціоналізації на переживання, причому вербалізация відчуттів важлива не в такому ступені, як бажання пацієнта і його готовність прийняти процес актуального переживання, в якому він насправді переживатиме почуття і говоритиме від їх імені, а не просто повідомляти про них [16].
Психотехніки в гештальттерапії
Гештальттерапія здобула популярність багато в чому завдяки цим “іграм” і “трюкам”. Психолог Дж. Наем [11] описує психотехніки “експериментальний діалог” і “діссоцийваний діалог” (відома також під назвою “порожній стілець”).
Вони призначені для освітлення і опрацьовування, як правило, внутрішніх конфліктів пацієнта. Так, для побудови техніка використовує психодраму, яка відбувається між двома полярними позиціями пацієнта, наприклад жертви і агресора. Діалог здійснює сам клієнт, по черзі відтворюючи репліки від імені однієї, потім іншій психологічній позиції. Широко поширений при цьому прийом використання двох ігрових позицій: “великий пес” і “щеня”. Техніка володіє вираженим енергетичним потенціалом, підсилює мотивацію клієнта до адекватнішої поведінки.
Йти по колу. Це відома психотехніка, згідно якої пацієнт на прохання ведучого (техніку застосовують в груповій роботі) обходить всіх учасників по черзі і або говорить їм щось, або здійснює з ними якісь дії. Члени групи при цьому можуть відповідати. Цю техніку використовують для активізації членів групи, заохочення їх до ризику нової поведінки, свободи самовираження. Часто учасникові пропонують початок вислову з проханням завершити його, наприклад: “Будь ласка, підійдіть до кожного в групі і завершіть наступний вислів: “Я відчуваю себе незручно, тому що.”
Техніка “навпаки” (“перевертень”). Суть цієї техніки полягає в тому, щоб людина зіграла поведінку, протилежну тому, яке йому не подобається. Наприклад, соромливу людину попросити поводитися зухвало, нудотно-ввічливого - грубо, того, хто завжди погоджувався, - зайняти позицію безперестанної відмови і т.п. Ця техніка направлена на ухвалення пацієнтом себе в новій для нього поведінці і на інтеграцію в “Я” нових структур досвіду.
Експериментальне перебільшення. Ця техніка спрямована на розвиток процесів самосвідомості шляхом гіперболізування тілесних, вокальних і інших рухів. Зазвичай це інтенсифікує відчуття, прив'язані до тієї або іншої поведінки (голосніше і голосніше повторювати фразу, зробити жест виразно і т. п.). Особливу цінність представляє момент, коли пацієнт прагне подавити які-небудь переживання. Така техніка сприяє розвитку внутрішньої комунікації.
Я несу за це відповідальність. За допомогою цієї техніки психолог може звернутися до пацієнта з проханням виразити відчуття або висловити думку з обов'язковим додаванням: “І я несу за це відповідальність” [3].