- •57. Визнання правочину недійсним та правові наслідки (реституція та її види). Види недійсних правочинів.
- •58. Представництво: поняття та види.
- •59. Доручення як одна з підстав представництва.
- •60. Поняття зобов’язального права України.
- •61. Способи забезпечення виконання зобов’язань: неустойка, застава, порука, завдаток, гарантія, притримання.
- •63. Цивільно-правова відповідальність, її підстави.
- •1) Договірною, яка має місце у разі порушення контрагентом умов договору. Залежно від кількості осіб приймаючих участь у виконанні зобов'язання, ця відповідальність може бути:
- •2) Позадоговірною, яка має місце у випадках заподіяння майнової чи моральної шкоди при відсутності договору між особою що заподіює шкоду, і потерпілим.
- •64. Загальне поняття сімейного права України.
- •65. Поняття сім`ї та регулювання сімейних відносин.
- •66. Поняття шлюбу і порядку його укладання.
- •67. Права та обов’язки подружжя.
- •68. Шлюбний договір.
- •70. Позбавлення батьківських прав та влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.
- •71. Припинення шлюбу.
- •72. Поняття трудового права, його предмету та методу.
- •75. Трудовий договір.
- •1) Обов'язкові (необхідні), без домовленості про які, трудовий договір вважається недійсним:
- •77. Поняття та загальні підстави припинення трудового договору.
- •78. Припинення трудового договору.
- •3. У разі відмови або ухилення від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.
- •4. В інших випадках, передбачених законодавством.
- •80. Час відпочинку, порядок і умови надання щорічних відпусток.
- •82. Заохочення як засіб забезпечення трудової дисципліни.
- •83. Дисциплінарна відповідальність та стягнення.
- •3. Коло осіб, які можуть застосовувати дисциплінарні стягнення.
63. Цивільно-правова відповідальність, її підстави.
Одним із видів юридичної відповідальності є цивільно-правова відповідальність, загальні засади якої розглянуті в главі 2.4. цього підручника.
Ця відповідальність може мати місце у вигляді:
- сплати неустойки;
- втрати завдатку;
- примусового виконання цивільно-правового обов'язку;
- втрати певного суб'єктивного цивільного права;
- відшкодування збитків.
Під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого цивільного обов'язку в натурі та не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих не виконанням або неналежним виконанням зобов'язань (ст. 549-552 ЦКУ).
Під завдатком розуміється грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. У разі порушення зобов'язання з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, то він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості (ст. 570-571 ЦКУ).
Під збитками розуміються:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦКУ).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір )опущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи, майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Цивільно-правова відповідальність може бути:
1) Договірною, яка має місце у разі порушення контрагентом умов договору. Залежно від кількості осіб приймаючих участь у виконанні зобов'язання, ця відповідальність може бути:
- частковою - кожен із учасників зобов'язання відповідає у межах належної йому частки;
- солідарною - яка має місце у випадках визначених в законі чи в договорі, при цьому кредитор може вимагати покриття збитків як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо, як повністю так і в частині боргу (таку відповідальність несуть учасники повного товариства, а також співучасники злочину);
- субсидіарною (додатковою) - яка має місце при наявності зобов'язанні двох боржників, один із яких виступає основним боржником, а другий - додатковим. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (ст. 619 ЦКУ). Таку відповідальність несуть батьки неповнолітнього, якщо останній у віці від 14 до 18 років не може сам відшкодувати збитки.
