9.3. Критерії засвоєння знань

За результатами вивчення даної теми Ви повинні РОЗУМІТИ роль українського народу у Другій світовій війні.

За результатами засвоєння даної теми Ви повинні ЗНАТИ:

• наслідки війни для України;

• територіальні зміни, які відбулися у цей період та їх значення для українського народу.

Повне засвоєння даної теми вимагає від Вас УМІННЯ:

• визначити причини, характер та наслідки Другої світової та Великої Вітчизняної війн;

• дати характеристику перебігу подій Другої світової та Великої Вітчизняної війн.

9.4. Вихід теми в інші дисципліни

Дана тема використовується у курсі політології:

• як ілюстрація політичних і національних конфліктів;

• як характеристика міждержавних та міжнародних відносин.

Дана тема використовується та в 10 темі курсу історія України як характеристика початкового етап відбудови зруйнованого війною народного господарства.

Тема 10. Україна в післявоєнне двадцятиліття

(1945 – 1964 рр.)

Ключові слова та поняття

“Відлига”; тоталітарна держава; авторитаризм; холодна війна; шестидесятники.

10.1. Вхідна інформація для самоконтролю

Успішне засвоєння змісту цієї теми вимагає відновлення і використання наступних знань:

• з курсу історії України у загальноосвітній школі – про соціально-економічні та політичні процеси на Україні, про репресії та тоталітарну систему та помірковану демократизацію.

10.2. Зміст теми:

10.2.1.Структурно-логічна схема змісту теми.

1. Територіальні зміни.

2. Відбудова народного господарства.

3. Подальші соціально-економічні перетворення на Західній Україні.

4. Ідеологічний диктат тоталітаризму.

5. Хрущовська відлига. Демократизація. Десталінізація.

6. Шестидесятники.

7. Економічні та політичні реформи.

10.2.2. Тематичний зміст територіальні зміни

Підсумки Другої світової війни суттєво позначилися на політичній карті України.

Світова спільнота погодилася з територіальними змінами, які відбулися під час війни:

1. У лютому 1945 р. на Кримській (Ялтинській) конференції було визнано возз’єднання Східної Галичини і Волині з Україною, яке відбулося в 1939 р.

2. У червні 1945 р. СРСР і Чехословаччина підписали договір про передачу Закарпаття до складу України.

3. У 1947 р. СРСР підписав договори із Румунією і Угорщиною, згідно з якими остаточно утверджувалися в складі України Північна Буковина, придунайські райони й Закарпаття.

Також, 19 лютого 1954 р. згідно з рішенням Верховних Рад СРСР, РРФСР, УРСР із складу Росії до України було передано Крим.

Так за багато віків розмежування територіально сформувалася соборна, єдина Україна та справдилося віковічне бажання українського народу жити в одній державі.

Проте територіальна цілісність не вирішувала всі проблеми єдності України. Соборність передбачає і духовну консолідацію, духовну єдність громадян, коли незалежно від етнічного походження вони відчувають себе часткою одного народу – українського, а цього тоді ще не сталося. Цей процес розтягнувся на десятиріччя.

Територіальні врегулювання потягли за собою депортацію (9.2.). Радянська влада вважала, що поляки, які жили в Західній Україні не благонадійні, а тому вони були виселені у Польщу. Польська влада зробила те саме з українцями. Крім того, багато українців були виселені поляками в північно-західні райони держави, де вони піддавалися асиміляції. Залишали Закарпаття словаки і угорці. Буковину – румуни.

ВІДБУДОВА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Головна економічна проблема, яка, безумовно, переросла в політичну, для післявоєнної України була проблема відбудови і розвитку народного господарства.

Під час війни Україна зазнала великих матеріальних збитків. Лише прямі збитки, заподіяні господарству УРСР війною, становили 285 млрд. крб., що у п’ять разів перевищувало асигнування України на будівництво нових підприємств протягом трьох довоєнних п’ятирічок. Було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, 28 тис. сіл, понад 16,5 тис. промислових підприємств.

Державне керівництво СРСР вирішило, що не раціонально повертати евакуйовані у 1941 р. з України підприємства назад, і радило відновити промисловість за 5 років. У 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР. Тоді ж подібний закон прийняла Верховна Рада України стосовно України. Було поставлено завдання за п’ять років відбудувати народне господарство та перевищити його довоєнний рівень в значних розмірах. Пріоритети надавалися першочерговій відбудові важкої промисловості і залізничного транспорту. Значно менше, ніж потрібно, виділялося коштів на легку і харчову промисловість. Західні аналітики вважали, що Радянському Союзу буде потрібно 25-40, а то і 100 років, щоб відбудувати господарство, але радянські люди виконали цю задачу значно швидше, – протягом четвертої п’ятирічки.

Проблеми відбудови:

1. Ресурсна: гостро не вистачало електроенергії, палива, транспортних засобів, продовольства, предметів першої необхідності.

2. Недостатність інвестицій: великий обсяг роботи, а також розпочата гонка озброєнь, інвестиції у промисловість інших республік СРСР створили помітний дефіцит коштів.

3. Соціальна: важкі умови, в яких жили й працювали люди, карткова система на продукти та товари, яка була відмінена лише у 1948 р.

4. Кадрова проблема. Під час війни основні втрати населення припадали на працездатну частину населення, особливо чоловіків. Тому, по закінченню війни, широко використовувалася на важких роботах праця жінок і молоді до 19 років. Жінки працювали нарівні з чоловіками, навіть і на шкідливому виробництві. На Україну направлялися тисячі молодих людей, що мобілізувалися або закінчували навчання. За нагальної потреби кваліфіковані кадри готувалися безпосередньо на виробництві методом стажування.

У відбудові народного господарства певною мірою позитивну роль відіграла адміністративно-командна, централізована система керівництва економікою. Одночасно з відбудовою проводилася реконструкція старих підприємств, а також будувалися нові.

Ускладнився процес відбудови в республіці голодом 1946-1947 рр., причинами якого стали посуха. Всього від голоду померло 800 тис. чол.

Намагаючись підвищити обсяги сільгосппродукції, влада практикувала традиційні командні методи:

– посилення тиску на село;

– депортації до Сибіру “осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві”;

– укрупнення колгоспів.

ПОДАЛЬШІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Після війни на Західній Україні тривали соціально-економічні перетворення:

1. Набуло широкого розмаху капітальне будівництво: будувалися нові заводи та реконструювалися старі. Загалом в роки четвертої п’ятирічки в західних областях було відбудовано та споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Особливість індустріалізації західних областей полягала в тому, що темпи промислового розвитку тут були значно вищими, ніж у східних областях.

2. Збільшилася ресурсна база: почалося освоєння Львівсько-Волинського вугільного басейну, збільшився видобуток нафти.

Однак ця форсована індустріалізація, як і в Східній Україні, супроводжувалась негативними чинниками:

– повільний розвиток харчової та легкої промисловості;

– домінування кількісних показників над якісними;

– залежність від союзного центру.

Ще більш негативні наслідки мала примусова, форсована колективізація сільського господарства, що розпочалася у 1944 р. В 1950 р. колгоспи об’єднували понад 93% селянських господарств. Проводилося вилучення у громадян майна, терор, незаконні арешти, масове виселення заможних селян та їх сімей тощо.

Швидкий розвиток промисловості в Західній Україні продовжувався в 50-60-ті роки, внаслідок чого тут сформувався потужний промисловий район зі спеціалізацією машинобудування, вугільної, нафтової і деревообробної промисловості.

Позитивні наслідки відбудови:

– у 1950 р. валовий обсяг промислового виробництва перевищив рівень 1940 р. на 15%, а у Західній Україні – в 2,5 рази. Україна знову стала однією із провідних індустріальних країн Європи;

– у сільському господарстві довоєнний рівень був досягнутий в 1952 р.

Негативні наслідки відбудови:

– доля республіки у загальносоюзному виробництві суттєво впала: з 18% у довоєнний період до 7% у 1945 р., а нові індустріальні центри, що виникли за Уралом під час війни, розвивалися значно швидше ніж важка промисловість УРСР, а отже, Україна втратила роль лідера у важкій промисловості та військово-промисловому комплексі;

– наслідки голоду, недостатність коштів на реорганізацію господарств призвели до загального зубожіння колгоспів;

– екстенсивна основа господарства: переважання ручної праці, кількісне збільшення підприємств замість докорінної реконструкції та модернізації, не брались до уваги екологічні аспекти функціонування промислових об’єктів.

ІДЕОЛОГІЧНИЙ ДИКТАТ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Під час війни репресій на ідеологічному ґрунті спостерігалося мало. Надзвичайне становище в країні було фактично ідеальним для тотального панування однієї ідеології, але після війни ідеологічний пресинг відновився.

Наступ ідеології сталінізму розгорнувся перш за все у самій комуністичній партії. У пропаганді переважали культ особи Сталіна, зневага до інакомислення.

ЦК ВКП(б) розгорнув кампанію ідеологічного наступу в галузі літератури, мистецтва, науки. Багатьох митців та літераторів звинувачували у схилянні перед Заходом, занепадництві, космополітизмі.

Агресивність сталінізму в ідеології проявилася і в Україні. В 1947 р. розгорнулася кампанія критики української інтелігенції.

Причинами ідеологічного диктату були:

• існування тоталітаризму, зокрема – однієї політичної партії, яка силоміць насаджувала свою ідеологію за допомогою репресивно-каральних органів;

• відсутність громадянського суспільства та демократії в духовному житі.

Кінець свавіллю настав раптово, коли у березні 1953 р. помер Сталін.

ХРУЩОВСЬКА ВІДЛИГА. ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ. ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ

Внаслідок короткочасної боротьби за владу першим секретарем ЦК КПРС став Хрущов. Почалася доба хрущовської відлиги (10.1.), тобто демократизація та десталінізація:

1. Почалася реабілітація засуджених у 1937-38 рр., вийшли на волю політичні в’язні.

2. На XX з’їзді КПРС М.С. Хрущов виступив з доповіддю про культ особи Сталіна і його наслідки.

10.1. “Відлига” (термін запроваджено відомим радянським письменником і громадським діячем І. Еренбургом) – характеризує час керівництва КПРС та СРСР М.С. Хрущовим, коли відбувалось “потепління” політичного і суспільного життя в СРСР та УРСР та зроблено перші в СРСР спроби реформувати радянське суспільство.

Внаслідок цих процесів тоталітарна держава (10.2.) змінилася державою із системою авторитаризму (10.3.).

10.2. Тоталітарна держава – держава, в якій склалася система тотального контролю усіх сфер життя суспільства, за якої одна особа (вождь, диктатор), або політична еліта (бюрократія) здійснює протиправну діяльність, проводить жорсткий терор і мілітаристичну політику.

10.3. Авторитаризм – антидемократична та антиправова концепція та практика здійснення влади, стверджує політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини або групи осіб необмеженої влади за умови поверхового дотримання законності, повна відсутність або фіктивність представницьких інститутів.

Однак, демократизація не зачепила самої основи радянської системи – командно-адміністративної (чи радше партійно-бюрократичної) системи управління країною. Тоталітарна система поступилася місцем авторитарній. Репресивно-каральні органи (КДБ) не тільки не втратили позицій, а навпаки їх зміцнили. Навіть культ особи Сталіна був замінений на дещо людяніший, але все ж таки культ – культ особи М.С.Хрущова.

Неповна демократизація пояснювалася ще й тим, що країна знаходилася у стані холодної війни (10.4.) з США та країнами НАТО.

10.4. “Холодна війна” – термін, що характеризував політичний курс США, СРСР та їх союзників і який проводився ними з часу закінчення Другої світової війни до початку 90-х рр.

Демократизація на Україні:

1. Зміни відбувалися перш за все у гуманітарній сфері:

– історична наука та наука взагалі, література, журналістика позбавилася жорсткої цензури,

– почали з’являтися видання на українській мові,

– з’явилася плеяда української інтелігенції, яка вимагала сказати всю правду про минуле, щоб не допустити повторення цього у майбутньому;

2. Великі масштаби набула реабілітація жертв сталінських репресій.

Але демократизація в гуманітарній галузі проводилася не послідовно, адже Хрущов втручався в творчість письменників, художників, що викликало невдоволення інтелігенції.