2.7. Міжнародний досвід забезпечення якості та

конкурентоспроможності продукції

Управління конкурентоспроможністю продукції в Японії. Найвища якість і конкурентоспроможність продукції у світі забезпечується в Японії та США, тому цікавою та корисною буде їх знання та організація впровадження. Японія відноситься до країн, які не мають державних стандартів якості. Оскільки до кінця 60^-х років японська продукція була низької якості та конкурентоспроможності, не приносила прибутків, то почалось впровадження двох напрямків підвищення якості ка конкурентоспроможності. Перший напрямок пов’язаний з розробкою функції якості, в яку були включені її основні показники, які б повністю задовольняли найвимогливіших споживачів. функція якості об’єднує якісні характеристики продукції з специфікаціями відповідного виробничого процесу, тобто забезпечення відповідності вимог структури продукції до вимог технології виготовлення. При цьому розглядається і конкурентоспроможність продукції у порівнянні з прототипами. Другий напрямок пов'язаний з циклом У.Шухара щодо проектування, виробництва збуту продукції PDCA (цикл планування – виконання – перевірка – коректування впливу: plan – do – chech – action).

Сутність японського управління якістю та конкурентоспроможністю продукції полягає в проведенні:

• аналізу проблем якості за принципом «висхідного потоку», тобто переходу від наступної операції до попередньої;

• вдосконалення процесів і покращення результатів праці;

• контролю якості процесів виробництва, а не якості продукції;

• реалізації принципу твій споживач – виконавець наступної виробничої операції;

• повного закріплення відповідальності за якість продукції за безпосереднім виконавцем;

• активного використання людського чинника, розвитку творчого потенціалу робітників і службовців.

Сучасний комплексний підхід до управління якістю в Японії складається з п’яти елементів:

• тотальний контроль якості в рамках фірми;

• статистичний аналіз якості;

• масове навчання персоналу;

• безпосередня участь керівництва в боротьбі за якість;

• розвиток гуртків якості.

Статистичні методи аналізу є обов’язковими, з допомогою яких встановлюється реальний вплив багаточисельних чинників на якість продукції. Хоча при цьому обсяг браку зводиться до мінімуму, але це справедливо лише при постійному, послідовному та комплексному охопленні всього виробничого процесу.

Тотальний контроль охоплює перевірку якості на всіх етапах виготовлення продукції у всіх підрозділах виробництва, сумісну відповідальність за якість, повну підтримку заходів керівництвом. При цьому застосовується загальне цілеспрямоване навчання як робітників, так і майстрів і менеджерів. Навчання включає шестиденний теоретичний курс і чотирьох місячну практичну програму з першочерговим охопленням керівництва. Важливим в навчанні є система обов’язкових атестацій. Крім того важливу роль відіграють гуртки якості, на яких розглядаються всі супутні питання підвищення якості продукції. Гуртки формуються добровільно з 8 – 10 робітників одної дільниці, засідання проводяться щотижнево на протязі одної години. Успішна робота гуртків криється в високій оцінці групової поведінки, кланового колективізму, домінування групових цінностей перед індивідуальними. Принципи таких гуртків можна сформулювати так: думай про якість щохвилини, якість визначає долю підприємства і що сьогодні здається чудовим, завтра стане застарілим.

В загальному, відмітними рисами японського підходу до вирішення проблеми якості продукції можна вважати:

• пріоритет контролю якості процесів перед контролю продукції;

• особлива увага на запобігання можливості допущення дефектів;

• вирішення виникаючих проблем за принципом висхідного потоку;

• розвиток принципу: твій споживач – виконавець наступної виробничої операції;

Для кожного робітника ясно, чітко та коротко сформульовані головні принципи участі в програмі забезпечення якості продукції: не створюй умов для появи дефектів, не передавай дефектну продукцію на наступну стадію, не приймай дефектну продукцію з попередньої стадії, не змінюй технологічні режими виготовлення та не повторюй допущених помилок.

Таким чином, якість продукції в першу чергу залежить від персоналу, особливо виробничого. Все це підкріплюється гідною заробітною платою окремих працівників у відповідності до їх конкретного вкладу в підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, про що в нас завжди забувають. Крім того, слід враховувати і японську ментальність. В Японії робітника приймають на постійне місце роботи на все життя і тому така фірма розглядається як свій дім з усіма відповідними наслідками. Вважається, що якість продукції на 90% визначається свідомістю, вихованням і лише 10% знаннями. Додаючи до цього широке впровадження наукових розробок в області конструювання, розробки, технології, організації та управління, високу ступінь комп’ютеризації всіх етапів виробництва, японська продукція стала високо конкурентною у цілому світі.

Система точно на час JIT (Just in Time) має японські корні і може розглядатися як один з способів забезпечення якості продукції на підприємстві. Її основні цілі: повна відсутність браку, замовлена кількість і своєчасність постави, що забезпечується простотою продукції, застосуванням у виробництві потокових форм роботи з оптимальними величинами партій деталей та серії виробів, роботів і маніпуляторів, усунення непотрібних витрат, перенесення відповідальності за якість на безпосередніх виконавців, створення сприятливої атмосфери для впровадження постійних вдосконалень через всіх працівників підприємства. Система JIT опирається на системі «ссання», в котрій переміщення виробів контролюється через систему карт KANBAN.

Карти KANBAN опираються на систему проходження документів у вигляді карт, супроводжуючих деталі у виробництві продукції. Вперше була впроваджена Toyota Motor Compani в Японії в 1950-1960 роках. Система є візуальною організацією постави матеріалів, напівфабрикатів, деталей в моменті фактичної потреби в них. Використовується обмежена кількість карт продукції та запотребування.

Цікава інша японська система KAIZEN, яка якби представляє парасольку над всіма японськими методиками. Головними рисами системи є орієнтація на клієнта, комплексне управління якістю, покращення якості, продуктивності, автоматизація, робототехніка, бездефектне виробництво, комплексна експлуатація, складання пропозицій, канбан, точно на час, активність малих груп якості, співпраця працівників з керівництвом, розвиток нової продукції.

Відома також концепція економного управління Lean Production, яка повстала в Японії й охоплює комплекс виробничих проблем пов’язаних з усуненням енерго-, матеріало-коштовних, працемістких шкідливих чинників для людини і середовища. ефект досягається за рахунок використання філософії економності, особистої відповідальності працівників, скорочення органів управління, уточнення всіх функцій, усунення непотрібних технологій, коштів, розвиток групової та колективної роботи (Cross-functional-Team). Використовується управління якістю продукції зорієнтованої на клієнта. Основною рисою підприємства, котре застосовує цю концепцію є значна інтеграція виробничих процесів.

Управління якістю та конкурентоспроможністю в США. Другою країною в світі, котра досягла найвищої якості та конкурентоспроможності продукції, є США. Багато спеціалістів США вважали низьку якість продукції головним гальмом росту продуктивності праці та конкурентоспроможності американської продукції. Вирішення цієї проблеми безрезультатно шукали в тарифах, квотах, митах, які захищали продукцію від конкурентів. Чи не здається, що в нас повторюється ця ж сама помилка? На початку 80^-х років управління якістю зводилося до планування якості службою якості. Вплив на американську теорію та практику забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції мали роботи У.Шухарта, Е.Демінга, Ф.Кросбі та інших. Початком правильного вирішення проблеми якості стали відомі 14 пунктів Е.Демінга, що лягли в основу тотальної якості:

1. Орієнтація виробництва на перспективні цілі.

2. Повна відмова від виробництва дефектної продукції.

3. Усунення контролю з боку контрольних органів: вписування контролю у виробничий процес.

4. Скорочення кількості суміжних поставок для виготовлення продукції.

5. Застосування статистичних методів контролю якості з метою виявлення двох джерел браку через неналагодженість виробничого механізму та місцевих неполадок.

6. Постійне, наполегливе професійне навчання робітників.

7. Застосування статистичних методів контролю якості продукції на всіх стадіях управління виробництвом і на всіх етапах прийняття рішень.

8. Створення в організації атмосфери, яка усуває страх бути покараним за упущення в роботі, за доповідь про поломки і аварії, тощо.

9. Надання всебічної допомоги тому, хто намагається внести у виробничий процес будь-які вдосконалення, хто прагне до досліджень і взагалі хоче знати більше.

10. Відмова від використання порожніх закликів підвищувати якісь та конкурентоспроможність праці без їх забезпечення відповідними конкретними діями з боку керівництва, без налагодженої системи професійного навчання.

1

Рис. 2.13. Ланцюгова

реакція

Демінга

1. Постійне вдосконалення методів праці, періодична відмова від застарілих прийомів.

12. Організація загального навчання працівників основам статистичного контролю якості.

13. Організація системи інтенсивної перепідготовки персоналу в області матеріалів, дизайну, обладнання та методів виробництва

14. Максимальне використання знань персоналу за статистикою, постійна орієнтація на таланти.

Е.Демінг показав ланцюгову реакцію (рис. 2.13), згідно якої зменшення витрат, підвищення продуктивності та успішне функціонування компанії на ринку є наслідком підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Були розроблені та впроваджені цикли управління У.Шухара PDCA, сформульовані чинники, які приводять до неуспіху: втрата постійності мети, орієнтація на сьогоднішній успіх, щорічне оцінювання ділових якостей, частота зміни керівниками місця роботи, орієнтація на очевидні кількісні показники. Були визначені можливі перепони в вирішенні проблеми якості. Основні з яких: надії на швидкий успіх, пошуки прикладів, іншість наших проблем, погляд, що відділ займається всіма проблемами якості та конкурентоспроможності, розуміння всіх в усіх справах і т.п. Відомий знаменитий вислів Е.Демінга: у жодної країни світу немає необхідності бути бідною.

Д ж.Джуран першим обґрунтував перехід від контролю якості до управління нею. Відома спіраль Дж.Джурана , котра визначає основні стадії безперервного розгортання робіт з управління якістю (рис. 2.14). Він також є автором концепції щорічного поліпшення якості AQI (Annual Quality Improve-ment), сутність якої полягає в плануванні, керівництві поліпшення якості, розроблення заходів попередження помилок, перехід від адміністрування до планомірного управління. Для виконання рекомендувалося складати щорічні програми поліпшення якості, розробляти відповідні методи, використовувати статистичні методи і удосконалювати організацію в адміністративній сфері. Дж.Джураном були сформульовані основи економічного підходу до забезпечення якості, в 1970 р. він організував інститут проблем якості.

Відома також інструментальна спіралеподібна модель Дж.Боема (рис. 2.15).Спіраль розкручується від центру і відображає життєвий цикл продукції, в якій закладено ітеративне нарощування з використанням прототипування для базових методів розвитку програмних

проектів. Розроблений метод успішно протистоїть багатьом ризикам при їх розробці. Тому сутністю методу є ризики, нарощування, прототипування та розширюємість. Спіраль Дж.Боема розділена на чотири квадрати, кожний з яких відповідає за певне коло проектних робіт, а виткі спіралі показують розвиток проектної діяльності від початку проекту до його закінчення.

Багато у вирішенні проблем якості в США вніс Ф.Кросбі. Його знаменитий афоризм: «За якість не платять, а платять за її відсутність» і до того це робить виробник став загальновідомим і широко використовуваним. Широко відомі 14 принципів послідовності дій забезпечення якості:

1. Отримай зобов'язання керівництва до 8. Перевчи середній персонал нагляду.

проведення та реалізації програми. 9. Організуй урочистий День Якості.

2. Створи групу покращення якості. 10. Сформулюй чітко завдання.

3. Введи точні заміри та облік якості. 11. Усунь причини помилок.

4. Оціни витрати на досягнення якості у фірмі. 12. Впровадь популяризацію досягнень.

5. Заложи усвідомлення важливості якості. 13. Створи раду якості.

6. Стимулюй корегувальні дії. 14. Продовжуй програму, повторюючи

7. Створи комітет керування програмою циклічно з п.3

Zero Defects.

В

Рис. 2.15. Модель спіралі Боема

США основним елементом якості та конкурентоспроможності продукції є аналіз вимог споживача. Система зворотного зв’язку побудована так, що кінцевим її елементом стають також вимоги споживача. Вибрані показники якості забезпечуються при виробництві, а експлуатація дає додаткову інформацію про ступінь запотребування в даній продукції. Таким чином, форми управління якістю в США дуже різноманітні, що пов’язано з специфікою компаній, фірм, а в загальному виробників і відсутністю державної системи якості. Системи складаються з трьох частин: виконавчої, забезпечуючої та управляючої, котрі використовують єдиний підхід по відношенню якості продукції в залежності від її призначення та вимог споживача. Основою систем управління якістю продукції є критерій якості та розробка заходів, направлених на стабілізацію параметрів продукції. Прийняті заходи по підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції звели до мінімуму розрив в рівні якості між японською та американською продукцією, сприяли її просуванню на міжнародних ринках.

З аналізу американського досвіду управління якістю та конкурентоспроможностю продукції виникає:

• проводиться жорсткий контроль якості виготовлення продукції з використанням методів математичної статистики;

• планування процесу виготовлення за об’ємними і якісними показниками, адміністративний контроль за виконанням планів;

• вдосконалення управління фірмою в цілому: заходи, що приймаються, направлені на постійне підвищення якості продукції;

Найбільше розповсюдження в США та Японії отримали концепції TQC (Total Quality Control) i CWQC (Company Wide Quality Control) та інші. З відомих добре зарекомендованих систем управління якістю продукції можна відмітити інтегральну систему управління якістю, безпекою праці та охорони середовища TQM (Total Quality Management), складові якої інколи називають загальною якістю TQ (Total quality) Це японська комплексна довготривала система направлена на постійне забезпечення неперервної поправи якості виробів, процесів і послуг на корисному рівні витрат, який реалізується всім персоналом на всіх етапах виробництва. З одної сторони це узалежнюється від застосування відповідних технологій, з іншої – від працюючої людини (два чинники: техніка та людина). Витрати на якість будуть найменшими, коли якість як би повстає разом з виготовленням продукції. В цьому власне полягає принцип «нуль помилок», закладений в систему. Етапами впровадження TQM є: закладення принципів «Quality first», первинність вимагань клієнтів, утворення підрозділу до справ якості, окреслення основних положень політики якості, обмін інформацією та обов’язками, аналіз, встановлення витрат на якість, складення плану діяльності, підвищення кваліфікації працівників, впровадження системи інформації про якість, моральне та матеріальне вирізнення кращих працівників, створення малих груп якості. Кожний працівник повинен відчути себе відповідальним за якість. Відомі також системи управління якістю в межах компанії CWGC (Company Wide Quality Control), загальне оперативне управління якістю TQC (Total Quality Control) і інші.

Система загального продуктивного утримання машин TPM (Total Productive Maintenance) має основну мету максимального усунення витрат, викликаних неповним їх використанням, обмеження втрат засобів з поводу простою та великих термінів їх консервації за допомогою засобів комп’ютеризації. При цьому, працівники використовують більш прозору систему, яка забезпечує кращий контроль реалізації завдань і дотримання запланованих термінів. Етапами TPM вважаються: вступний, аналіз стану, профіль вимагань, концепція мети, впровадження, оптимізація. Відоме опрограмування для цієї системи.

Порівняння японського та штатівського підходів до якості продукції наведено в табл.5.2.

Порівняння двох підходів до якості Таблиця 5.2

США та Європа	Японія
Якість ґрунтується на низькому рівні цін. Перша мета – прибуток, якість категорія випадкова. По питанням якості покупці повинні просити згоди постачальника Загальні ідеї відносно якості	Якість ґрунтується на низькому рівні дефекту Перша мета – якість, прибуток не забариться наслідувати. Згода з вимогами покупця по питаннях якості Строга політика якості до кожного предмета

Управління забезпеченням якості та конкурентоспроможності в Європі. Новий європейський ринок вимагав впровадження єдиних вимог і процедур щодо якості продукції як чинника забезпечення конкурентоспроможності європейської продукції. Управління забезпеченням якості в Європі здійснюється за допомогою систем якості. Розробляються єдині стандарти, підходи за технологічними регламентами, приводяться у відповідність національні стандарти та системи якості, що розроблені на підставі стандартів ISO (англ. International Standards Organization) реалізуються їх європейські аналоги – EN серії 29000, робляться кроки по створенню єдиного органу сертифікації за стандартами EN серії 45000. Все це дозволило європейським виробникам вийти на більш стабільний рівень якості та конкурентоспроможності продукції. Європейський підхід щодо вирішення проблем якості продукції характеризується наступними властивостями:

• ефективною дією законодавчої бази для проведення робіт по оцінці та підтвердженню якості;

• приведенням у відповідність з загальноєвропейськими вимогами національних стандартів;

• функціонуванням регіональних інфраструктур і мережі національних організацій, що наділені правами по сертифікації продукції та систем якості, акредитації лабораторій, реєстрації спеціалістів по якості.

До складу європейських стандартів серії EN 45000 входять 7 стандартів загальних вимог до діяльності випробувальних лабораторій, їх оцінювання, акредитації, сертифікації продукції та систем якості, атестації персоналу, до заяв постачальників щодо їх відповідальності (EN 45001 – 45014), а ISO діляться на 3 групи. Перша група це базові стандарти, друга – стандарти підтримки і третя – методичні керівництва. Першу групу складають стандарти якості (ISO 9001, 9002, 9003, 9004), другу – стандарти підтримки (ISO 10011) і третю – методичні рекомендації з надання допомоги.

Управління якістю та конкурентоспроможністю в Китаї. Китай є цікавою країною, котра успішно вирішила багато економічних питань, в тому числі питання виробництва великої кількості дешевих виробів і тепер займається їх якістю. Необхідністю таких дій є не конкурентоспроможність китайських виробів, широко розповсюджених у світі. Основою вирішення питань якості продукції є біля 18 законів КНР, згідно яких загальне управління наглядом за якістю здійснює Державна Рада, але додатково вона також займається метрологією, інспекцією товарів, карантином, охороною здоров’я, ізоляцією тварин, сертифікацією, акредитацією та стандартизацією (всього 16 відділів). При такому обсязі робіт якості фактично приділяється незначна увага. Система якості продукції відсутня, але відомі її елементи: технічні положення, стандартизація, акредитація, забезпечення якості, сертифікація, інспекція, тестування, метрологія, інші форми забезпечення та заходи.

технічні положення визначають, здійснюють та організують роботу по встановленню обов’язкових положень. Стандартизація керує роботою по встановленню обов’язкових або добровільних стандартів. Акредитація організує сертифікацію, тестування чи інспектування відповідних органів. Забезпечення якості задіяне для формалізованого забезпечення якості з виказанням відповідних заходів і клієнтів. Сертифікація встановлює роботу з відповідними визначеними виконавцями. Інспекція визначає діяльність організацій чи безпосередньо по продукції. Тестування організовує роботу по тестуванню продукції. Метрологія вирішує питання вимірів показників продукції (правова та стосовна метрологія, калібровка), інші форми забезпечення – інших форм регулятивного правового забезпечення, наприклад, ліцензування, прикордонний контроль, інформаційні акції, тощо. Інші заходи встановлюють, відповідають чи організують за встановленням, або забезпеченням положень, які відповідають за не регулятивні види діяльності, наприклад, консультуванням, розробкою продукції, тощо.

Китайські стандарти бувають національними, професійними (галузевими), місцевими і підприємств. національні стандарти розробляються у випадку необхідності уніфікації технічних вимог у всьому світі, а професійні – при відсутності національних. Місцеві стандарти розробляються для областей, де відсутні національні та професійні, підприємств – при відсутності вище згаданих. Усі стандарти підрозділяються на обов’язкові та добровільні й розробляються в дев’ять етапів: підготовки, планування, розробки, коментування, розгляду, затвердження, опублікування, перегляду та відміни. З 17910 міжнародних стандартів ISO та IEC 6364 були трансформовані в китайські національні. В Китаї є 260 національних технічних комітетів по стандартизації в конкретних галузях або виробах. Китайська стандартизація уявляє собою централізовану адміністративну систему, об’єднану з відповідними обов’язка-ми офіційних відділів і цивільної асоціації.

Таким чином, система управління якістю та конкурентоспроможністю продукції в Китаї, як єдине ціле, відсутня, відомі її лише окремі елементи. Можна установити два набори систем: стандартів і технічного регулювання. Всі стандарти носять добровільних характер, чим, мабуть, і пояснюється низька якість зарубіжної продукції. Тому система стандартів і технічного регулювання потребує реформування, швидше всього у відповідності з практикою ЕС, хоча ближчий японській досвід був би ефективнішим. Тоді відпадає проблема в розробці та впровадженні китайської цілої системи управління якістю та конкурентоспроможності продукції.

Резюме

Концепція якості конкурентоспроможної продукції полягає в забезпеченні показників якості за рахунок сучасних конструкцій виробів, ефективних технологій їх виготовлення при мінімально необхідних витратах. Це забезпечується в першу чергу відповідною кваліфікацією конструкторів, технологів і виробничників, які проектують відповідні вироби, розробляють технологію їх виготовлення типу CALS, використовують сучасну матеріально-технічну базу при виготовленні продукції, організацію виробництва, розробляють нові методи і способи підвищення якості, оптимізують витрати як на виготовлення продукції, так і на підвищення її якості. Оптимальна якість продукції забезпечується мінімальністю необхідної загальної суми витрат на її виготовлення.

Якість продукції оцінюється показниками, які класифікують за властивостями (призначення, надійності, технологічності, уніфікації, економічності), способом вираження (в натуральних або вартісних одиницях), кількістю об’єктів, що характеризуються (одиничні, комплексні), застосуванням для оцінки (базові, відносні), стадією визначення значень (проектні, виробничі, експлуатаційні, прогнозуємі). Різновидами показників якості є: конструкційні (надійності, області застосування, продуктивності, матеріаломісткості, енергомісткості, стандартизації, спадковості), технологічні (працемісткості, застосування прогресивних процесів і матеріалів, технологічності), експлуатаційні (гарантійного терміну роботи, експлуатаційної надійності, довговічності, ремонтопридатності), економічні (собівартості, ефективності, капітальних затрат), технічної естетики (архітектоніки, оброблення, спеціальних видів естетичного впливу), ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні). При аналізі показники якості продукції ранжуються, тобто виділяються основні, які повністю відображають якість і допоміжні, які її розвивають.

Під управлінням забезпеченням якості продукції розуміється визначення, забезпечування та підтримування необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації чи споживанні, яке здійснюється шляхом систематичного контролю якості та цілеспрямованого впливу на чинники, що формують на якість продукції. Система управління забезпеченням якості продукції – це комплекс заходів, методів і засобів, спрямованих на досягнення оптимального рівня якості продукції, максимального економічного ефекту від її експлуатації, споживання чи реалізації. Система управління забезпеченням якості продукції функціонує на трьох рівнях: державному, галузевому, підприємства та охоплює всі стадії виробництва. Система збудована як по вертикалі (рівні), так і горизонталі (комплекс взаємозв’язаних підсистем – планування, звітність, контроль, тощо). Основу системи управління якістю продукції становлять стандарти і структура підприємства.

Забезпечення якості продукції виконується під час її розробки, виготовлення, експлуатації чи споживання. При розробці закладаються окремі показники якості конструкції чи структури продукції, виготовленні – забезпечується їх отримання за відповідними технологіями і технічними засобами, експлуатації – створенням відповідних середовищ і умов споживання. Новим підходом в забезпечення якості продукції є логістичний, який використовує функції логістичного управління, що виконуються в логістичних потоках (інформаційному, людському, матеріальному, енергетичному, фінансовому, тощо.

Питання для самопідготовки

1. В чому полягає концепція якості конкурентоспроможної продукції?

2. Який вплив управління забезпеченням якості на елементи життєвого циклу продукції?

3. Що таке оптимальна якість продукції?

4. Дайте визначення поняття якості продукції.

5. Стадії формування якості продукції.

6. Охарактеризуйте модель процесу менеджменту якості продукції.

7. Охарактеризуйте функціональну структуру системи якості продукції.

8. В чому полягає суть управління забезпеченням якості продукції?

9. Що таке петля (спіраль) якості?

10. Як класифіковані показники якості?

11. Перелічіть та дайте характеристики показникам надійності.

12. Перелічіть та дайте характеристики показникам технологічності

13. Перелічіть та дайте характеристики економічним показникам

14. Перелічіть та дайте характеристики показникам транспортабельності

15. Перелічіть та дайте характеристики показникам стандартизації та уніфікації

16. Перелічіть та дайте характеристики патентно-правовим показникам

17. Перелічіть та дайте характеристики естетичним показникам

18. Перелічіть та дайте характеристики ергономічним показникам

19. Перелічіть та дайте характеристики екологічним показникам

20. Які знаєте методи визначення значень показників якості?

21. Що уявляє собою система управління забезпеченням якості продукції?

22. Складові елементи системи управління забезпеченням якості продукції

23. Модель процесу менеджменту якості

24. Схема функціональної структури системи управління якістю

25. В чому полягає економіка якості?

26. Інтегральні системи управління якістю TQM, TPM, JIT.

27. Як забезпечується якість продукції при її розробці?

28. Як забезпечується якість продукції при її виготовленні?

29. Як забезпечується якість продукції при її експлуатації?

30. Що таке логістична система управління якістю продукції?

31. Охарактеризуйте логістичні потоки в системі управління якістю продукції.

32. В чому полягає логістичне забезпеченням якості продукції?

33. Які недоліки на Вашу думку має забезпеченням якості продукції в Україні?

34. Як на Вашу думку можна усунути недоліки в забезпеченні якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції?

1 контролінг – комплексна система управління організацією, направлена на координацію взаємодій менеджменту та контролю їх ефективності

2 антиципація (лат. аnticipatio – передбачати) – властивість вирішувати нові, можливо раніше ніколи не існуючі ситуації, вникати в майбутні процеси, передбачати майбутні події, оцінювати середньо і довгострокові наслідки сьогоднішніх рішень і дій.