2. Власне бинтування (типи бинтування):

- колова (циркулярна) – кожен наступний тур повністю перекриває попередній;

- спіральна – кожен наступний тур перекриває попередній на ½, 2/3 ширини бинта;

- повзуча (змієподібна) – кожен наступний тур не перекриває попередній;

- хрестоподібна (8-подібна) – тури бинта утворюють хрест або вісімку, кожен наступний тур повністю перекриває попередній;

- колосоподібна – нагадує 8, але наступні тури частково (на ½, 2/3 ширини бинта) перекривають попередні та перехрещуються по одній лінії, утворюючи колосок;

- черепаша – нагадує 8-подібну, є збіжна та розбіжна, накладають на великі суглоби;

- поворотна – накладають на ампутаційну куксу, потребує додаткового укріплення;

- Т-подібна – накладається на промежину або пахову ділянку за допомогою двох бинтів.

3. Останній тур (закріплення) – два колових тури, розщепленим кінцем бинта, шпилькою, булавкою, «жабкою», пришиванням.

Правила накладання твердих пов'язок (шин):

1. Кінцівка має перебувати в фізіологічному положенні.

2. Повинно бути максимальне розслаблення м'язів.

3. Пов'язка не повинна перетискати кінцівку.

4. На кісткові виступи ставлять ватно-марлеві прокладки.

Транспортна іммобілізація – це знерухомлення пошкодженої частини тіла під час транспортування.

Шина Ентіна – при переломах верхньої чи нижньої щелеп.

Петля Гліссона – для скелетного витяжіння при переломах шийного відділу хребта.

Шина (комірець) Шанца – при переломах шийного відділу хребта.

Шина Белєра – для скелетного витяжіння кінцівок.

Кільця Дельбе – при переломах ключиці.

Шина Крамера – при переломах плеча, передпліччя та гомілки.

Шина Дітеріхса – при переломах стегна.

Металеві та дерев’яні щити – при переломах хребта.

Пневматичні шини – при переломах кісток кінцівок та хребта.

Пов’язка вуздечка – при переломах нижньої щелепи.

Пов’язка бі-, монокулярна – при травмах 2 або 1 ока.

Неаполітанська шапочка – при травмах 2 або 1 вуха.

Шапочка Гіппократа – при пошкодженні склепіння черепа.

Пов’язка «чепець» – при пошкодженні склепіння черепа.

Пов’язка Дезо (Вельпо) – при переломах ключиці та верхньої кінцівки.

Кільця Дельбе – при переломах ключиці.

Пов’язка колосоподібна – на плечовий суглоб при вивиху, на передпліччя для гемостазу.

Пов’язка черепахоподібна – для фіксації великих суглобів при вивихах та травмах.

Пов’язка 8-, хрестоподібна туга – при розтяжінні зв'язок променево-зап’ястного та гомілково-ступневого суглобів.

Пов’язки звичайна та «лицарська рукавичка» – при опіках та травмах кисті.

Пов’язка калоша – при опіках та травмах стопи.

ДЕЯКІ МЕТОДИКИ НАКЛАДАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ПОВ'ЯЗОК НАЯВНІ В СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТУ «В КОНТАКТІ» В ГРУПІ «ІФБМК-AKOS».

Гіпс – це порошок (сульфат кальцію) прожарений при t-130°С, при змішуванні з водою швидко застигає.

Визначення якості гіпсу.

1. Проба з нагріванням. Нагрівають гіпс в посудині, над якою розміщують скляну пластинку. Якщо на останній з’явилися краплі води – гіпс неякісний. Щоб зробити придатним – необхідно його ще раз прожарити при t-130°С.

2. Проба на наявність сірководню. Якщо є запах тухлих яєць – гіпс неякісний.

3. Проба на затвердіння. Змішують гіпс з водою у співвідношенні 1:1, формують пластинку, чекають 7-10хв., торкаються пальцем – якщо з’явилася вм’ятина чи вм’ятина з водою – гіпс неякісний. Якщо нема вм’ятини – ламають пластинку, якщо ламається на дві або три частини – гіпс якісний, а якщо пластинка кришиться – неякісний.

4. Проба з гіпсовою кулькою. Змішують гіпс з водою у співвідношенні 1:1, формують кульку, чекають 7-10хв., кидають з висоти 1метра, якщо не розбилась – гіпс якісний, якщо розбилась – неякісний.

5. Проба із стисканням у кулаку. Беруть гіпсовий порошок і стискають в кулаку, якщо гіпс вільно проходить між пальцями і при розкритті кулака не утворює грудок – він якісний. Якщо при стисканні між пальцями не проходить і при розкритті кулака утворює грудки – неякісний.

Виготовлення гіпсового бинта. Марлевий бинт розгортають. Насипають гіпсовий порошок. Втирають гіпс в марлю ребром долоні. Загортають та зберігають в сухій ємності. (зараз практично не використовується, оскільки гіпсовий бинт виготовляється фабрично).

Виготовлення гіпсової лонгети. Гіпсовий бинт складають в 5-8 шарів, опускають в таз з теплою водою, чекають, поки не вийдуть бульбашки. На кінцівку (в правильному фізіологічному положенні) намотують 1 шар бинта (чи змащують вазеліном) та накладають гіпсову пов'язку. Під кісткові виступи підкладають ватно-марлеві подушечки. Кінчики пальців залишають відкритими. Фіксують марлевим бинтом.

Зняття гіпсової лонгети. Потрібні інструменти: гіпсові ножиці, пили, щипці. Після зняття кінцівку миють водою з милом, протирають антисептиком.

Хірургічна операція – це механічна дія на тканини та органи хворого з метою діагностики та лікування.

Оперативна хірургія – це наука про хірургічну операцію, методи хірургічних втручань, вивчає оперативні доступи та прийоми, які забезпечують найбільш раціональне і безпечне виконання операції.

Ступінь ризику визначається:

- віком хворого,

- об’ємом операції,

- супутньою патологією.

Хірургічні операції складаються з етапів.

1. Хірургічного (оперативного) доступу – це частина операції, яка забезпечує хірургу оголення певного органу для здійснення на ньому оперативного втручання.

2. Основного етапу (оперативний прийом – це основна частина хірургічної операції, яка здійснюється на ушкодженому органі.

3. Завершення операції (дренування, зашивання).

Види хірургічних операцій.

І. Діагностичні та лікувальні операції.

ІІ. Типові (згідно схеми), атипові (не по схемі) та розширені (коли виявили ще одне вогнище).

ІІІ. Залежно від терміновості:

- екстрені (невідкладні, ургентні) – проводити до 2годин,

- термінові – проводити до 1 дня,

- планові – після повної підготовки хворого.

ІV. За об’ємом видалення патологічного вогнища:

- радикальні – повне видалення патологічного вогнища,

- паліативні – операція для полегшення стану пацієнта,

- симптоматичні – усунення певних симптомів.

V. За етапами:

- одномоментні – вогнище видаляється за одне оперативне втручання,

- багатомоментні – кілька етапів, кожен з них – окрема операція.

VІ. Відкриті (криваві) і закриті (безкровні).

VІІ. Малі, середнього об’єму, великі, розширені.

VІІІ. Залежно від методики проведення:

- мікрохірургічні,

- ендоскопічні,

- рентгеноскопічні (ендоваскулярні).

Елементи операцій.

1. Розсічення тканини. Тканини роз’єднують поступово, шар за шаром. Шкіру та м’які тканини розсікають черевце подібним скальпелем, абсцеси – гострокінцевим. Скальпель тримають у правій руці, як смичок. Лівою рукою фіксують шкіру. Плавно розсікають шкіру та підшкірну основу. Фасції розсікають обережно. Апоневроз надсікають і під нього проходять тупо жолобкуватим зондом, розсікають по зонду гострокінцевими ножицями. М’язи роз’єднують тупо за ходом волокон, рідше при необхідності розсікають. Очеревину розсікають обережно між двома пінцетами.

2. Гемостаз. Кровотечу зупиняють, захоплюючи кровоточиві судини затискачем Кохера або Більрота, після чого їх перев’язують або прошивають. Спочатку захоплюють кровоточиву судину кровоспинним затискачем, потім під затискачем зав’язують перший вузол лігатури. Після зняття затискача зав’язують другий вузол. На великі судини накладають 2 лігатури, одну з них з прошиванням стінки. Часто користуються електрокоагуляцією.

3. Фіксація тканин. Після розсікання шкіри та підшкірної клітковини рану обкладають стерильним матеріалом, фіксуючи його цапками до підшкірної клітковини. Другий обклад проводять після розсікання очеревини, фіксуючи затискачами Мікуліча стерильну білизну до очеревини.

4. Видалення патологічного вогнища. Це основний етап операції, наприклад, видалення пухлини в межах здорових тканин, видалення кист, холецистектомія, екстирпація матки.

5. З’єднання та дренування рани. Встановлення дренажів та пошарове зашивання рани.

Види швів:

- вузловий,

- безперервний,

- П-подібний.

Види вузлів:

- простий (жіночий),

- подвійний,

- морський,

- хірургічний.

ЗАГАЛЬНИЙ ТА СПЕЦІАЛЬНИЙ ХІРУРГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ – дивись книгу «Цибаньов О.А. Ілюстрований навчальний посібник з хірургії (інструментарій). 52с.»

ДЕЯКІ МЕТОДИКИ СКЛАДАННЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ НАБОРІВ НАЯВНІ В СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТУ «В КОНТАКТІ» В ГРУПІ «ІФБМК-AKOS».

ТЕМА: ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА МЕДИЧНОЮ СЕСТРОЮ. ЛІКУВАННЯ ХВОРОГО В ХІРУРГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ. ДІАГНОСТИКА ХІРУРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ.

План обстеження хірургічного хворого (основне значення в діагностиці будь-якого хірургічного захворювання має клініка – сукупність симптомів та синдромів, характерних для певного захворювання):

1. Паспортна частина (ПІП, вік, місце проживання, дата поступлення, діагнози).

2. Скарги хворого (основні – вивчення яких дозволяє зробити висновок про характер захворювання, додаткові – вивчення яких дозволяє підтвердити захворювання, сформувати повніше уявлення про проблему пацієнта, другорядні – не мають відношення до основного захворювання).

3. Анамнез життя – Перенесені захворювання (зокрема туберкульоз, цукровий діабет, хвороба Боткіна, виразкова хвороба, дерматовенерологічні хвороби). Травми в минулому. Перенесені оперативні втручання в минулому. Алергологічний та спадковий анамнез. Гінекологічний анамнез у жінок, перебіг вагітностей, пологів. Обстеження, які проводилися в минулому. Умови праці, проживання, харчування.

4. Анамнез хвороби – Коли виникло захворювання. Як розвивалося, за яких обставин. В якій послідовності та які скарги виникали. Коли звернувся за допомогою. Яке лікування застосовувалося. Захворювання виникло вперше чи повторно. Якщо повторно, то коли і як лікувалися та які результати. Вияснити причину захворювання. Які скарги турбують на даний момент.

5. Об’єктивне обстеження.

Визначення стану серцево-судинної системи

1. Вимірювання АТ.

2. Визначення пульсу.

3. Дослідження серцевої діяльності за допомогою пальпації, перкусії, аускультації.

Визначення стану органів дихання

1. Дослідження дихальних рухів грудної клітки, живота.

2. Дослідження органів дихання за допомогою пальпації, перкусії, аускультації.

Визначення стану органів травлення

1. Огляд живота.

2. Поверхнева і глибока пальпація живота та ОЧП.

3. Перкусія і аускультація живота та ОЧП.

4. Пальцеве обстеження прямої кишки.

Визначення стану сечостатевої системи.

1. Огляд органів сечостатевої системи і поперекової ділянки.

2. Пальпація нирки.

3. Ректальне обстеження передміхурової залози.

4. Огляд і пальпація статевих органів.

Визначення стану нервової системи

1. Розвиток інтелекту.

2. Характер сну.

3. Пам'ять.

4. Дослідження рефлексів, реакція зіниць.

5. Дослідження чутливості.

6. Дослідження рухів.

7. Виявлення патологічних рефлексів, парезів, паралічів.

Визначення стану опорно-рухового апарату

1. Огляд опорно-рухового апарату.

2. Визначення рухів, м'язової сили.

3. Пальпація кісток, м'язів, суглобів.

4. Виявлення деформацій, атрофій, контрактур, патологічної рухомості, болючості, м'язової слабкості.

5. Огляд і пальпація хребта.

Визначення стану ендокринної системи

1. Огляд хворого (ожиріння, оволосіння, гінекомастія, гіперпігментація).

2. Пальпація щитовидної залози.

3. Огляд статевих залоз.

Онкопрофогляд.

1. Огляд шкіри, слизових оболонок.

2. Пальпація щитовидної залози.

3. Пальпація лімфатичних вузлів.

4. Пальпація молочних залоз.

5. Пальцеве ректальне обстеження.

6. Огляд гінекологом.

6. Місце хвороби (власне патологія)