Едмунд гуссерль. Картезіанські роздуми

§ 20. Своєрідність інтенціонального аналізу Як з'ясовується далі, інтенціональний аналіз свідомості являє собою щось зовсім інше, ніж аналіз в звичайному і природному сенсі слова. Життя свідомості, як ми вже одного разу відзначили, не їсти просто якесь ціле, складене з даних свідомості і тому доступне аналізу в найбільш широкому сенсі, тобто вона не просто ділена на свої самостійні і несамостійні елементи, при тому, що форми, які забезпечують єдність ( гештальт- якості), повинні бути надалі зараховані до несамостійним. Звичайно, при розгляді деяких тем інтенціональний аналіз також призводить до розділень, і тому тут можна ще вживати це слово, однак, власним його досягненням всюди виявляється розкриття потенціальностей, імпліцитно містяться в актуальних переживаннях, завдяки чому в ноематичном відношенні тлумачиться, стає виразним і, можливо, прояснюється покладатися у свідомості предметний зміст. Інтенціональний аналіз керується знанням того фундаментального обставини, що кожне cogito, як свідомість, хоча і є в самому широкому сенсі покладання того, що покладається в ньому, однак це покладаємо завжди покладається в більшому обсязі і щоразу більше того, що в той чи інший момент дано як покладаємо експліцитно. У нашому прикладі кожна фаза сприйняття була лише однією стороною предмета, покладаємого в сприйнятті. Це міститься в усякому свідомості « понад- себе – покладання» має бути розглянуте як його суттєвий момент. А те, що воно називається і має називатися надлишковим покладанням одного і того ж, стає очевидним тільки завдяки можливості зробити його виразним і розкрити, нарешті, для споглядання у формі подальшого дійсного і можливого сприйняття або у формі можливого спогади, яке мені належить здійснити. Але феноменолог не обмежується, з наївною захопленістю, інтенціональним предметом чисто як таким, не піддає його тільки прямим розгляду, не займається тлумаченням покладаємих ознак, частин і властивостей цього предмета. Інакше интенциональность, складова основу інтуїтивного або неінтуітивними усвідомлення, а також розгляду і тлумачення, залишилася б анонімною. Іншими словами, залишилися б прихованими ув'язнені у свідомості ноетичного різноманіття та їх синтетичну єдність, завдяки якому, - в результаті досягнутого згідно з його сутністю єдності, - ми взагалі маємо один безперервно покладатися інтенціональний предмет, і притому кожного разу цей певний предмет, немов тримаємо його перед собою як вважають так-то і так-то; а також приховані конститутивні акти, в результаті яких ми (якщо від розгляду відразу переходимо до тлумачення ) безпосередньо знаходимо в якості експлікат покладаємого або вважаємо імпліцитно і можемо потім показати в спогляданні якої ознака, властивість або частину. Досліджуючи будь-яку предметність і все, що може бути знайдено в ній, виключно як корелят свідомості, феноменолог розглядає і описує її не тільки безпосередньо і не тільки в співвіднесеності з відповідним Я, з ego cogito, cogitatum якого становить ця предметність; скоріше, він проникає своїм рефлектує поглядом у анонімну мислячу життя, виявляє певні для кожного з різноманітних способів усвідомлення синтетичні процеси і що лежать ще далі модуси дій Я, які роблять доступним розумінню то буття, яке для Я просто годиться, - дане в спогляданні або недоступне йому буття предметного: допомагають зрозуміти, як свідомість у самому і завдяки тій або іншій своїй інтенціональний структурі робить можливим і необхідним той факт, що в ньому усвідомлюється і виступає в якості такого собі сенсу подібний об'єкт, - сущий, і сущий саме так, як він є. Так, наприклад, у випадку сприйняття речей у просторі ( абстрагуючись спочатку від всіх приписуваних їм значень і обмежуючись однією лише res extenso ) він досліджує змінюють одне одного зримі і інші чуттєві речі, оскільки вони самі по собі характеризуються як явища цієї самої res extenso. Для кожної з її мінливих перспектив і, далі, щодо способів її тимчасової даності він досліджує ступеня її збереження у свідомості при послабленні ретенції, щодо Я – модуси уваги тощо. При цьому слід мати на увазі, що феноменологічне тлумачення сприйнятого як такого не пов'язано із проведеною в процесі сприйняття і відповідно з ним експлікацією сприйнятого співвідносно з ознаками, але за допомогою актуалізації потенційних сприйнять, які могли б зробити невидиме видимим, прояснює те, що укладено в сенсі cogitatum, і те, що лише з-розташовано, як недоступне спогляданню (наприклад, тильна сторона). Це справедливо для всякого інтенціонального аналізу взагалі. Як такий він виходить за межі окремих аналізованих переживань: витлумачуючи їх як корелятів горизонтів, він поміщає найрізноманітніші анонімні переживання в тематичне поле таких переживань, які виконують функцію щодо предметного сенсу відповідного cogitatum, тобто не лише актуальні, а й потенційні переживання, які, як такі, заздалегідь імпліцитно окреслені в змістотворних інтенціональності актуальних переживань і, по мірі їх виявлення, з очевидністю характеризуються як переживання, в яких тлумачиться імпліцитний сенс. Тільки таким шляхом феноменолог може зрозуміти, як і за допомогою яких способів усвідомлення в іманентною життя свідомості, в його безперервному потоці, можуть усвідомлюватися стійкі і незмінні предметні єдності, і, особливо, як відбувається це дивовижне конституювання тотожних предметів для кожної предметної категорії, т. е., як виглядає конституюють життя свідомості і як вона має виглядати для кожної з них згідне корелятивним ноетичним і ноематичним модифікаціям одного і того ж предмета. Горизонтна структура всякої інтенціональності наказує, таким чином, феноменологічному аналізу і опису абсолютно нову методику – методику, яка вводиться в дію усюди, де свідомість і предмет, покладання і сенс, реальна і ідеальна дійсність, можливість, необхідність, видимість, істина, а також досвід, судження, очевидність і т.д. виступають як трансцендентальний проблеми (паралельні чисто психологічним) і повинні бути розроблені як справжні проблеми суб'єктивного « прапочатку». 1. Як можна виявити життя свідомості за допомогою звернення до його даних, і що вони собою є?

2. Яким положенням керується інтенціональний аналіз, коли виділяється предмет?

3. Що таке конститутивні акти, і в чому полягає їх призначення?

4. Чому предметність розглядається як корелят свідомості?

5. Чи можна вийти за межі аналізованих переживань?

5. Гносеологія