2. Умови призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Законодавство називає три основних умови призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника: смерть годувальника, непрацездатність членів родини й утримання. Всі три умови повинні бути відповідним чином документально підтверджені.

Перша умова — втрата годувальника. Під терміном “втрата годувальника” розуміється смерть, безвісна відсутність або пропажа громадянина без звістки, засвідчені у встановленому порядку Рацсом, судом або іншими органами.

Другою умовою призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника є непрацездатність членів родини, їхній склад. Але необхідно звернути увагу на деякі деталі цієї умови. “Непрацездатність” як одне з умов призначення пенсії з нагоди втрати годувальника, охоплює всілякі категорії осіб і соціальні явища. У той же час, для кожної із цих категорій установлюються додаткові умови реалізації права на пенсію з нагоди втрати годувальника. Так, діти, брати, сестри й онуки померлого годувальника старше 18 років мають право на пенсію, якщо вони стали інвалідами до досягнення цього віку.

Братам, сестрам й онукам пенсія з нагоди втрати годувальника призначається лише за умови, якщо в них немає працездатних батьків. При наявності хоча б одного працездатного батька зазначені особи право на пенсію не здобувають. Пенсія призначається як рідним (повнорідним) братам і сестрам померлого, так і неповнорідним братам і сестрам (один батько, різні матері або одна мати, різні батьки). Зведені брати й сестри (у них різні матері й батьки) у спорідненні один з одним не складаються й ніякими правами й обов'язками у відношенні один одного не володіють.

Чоловік (дружина або чоловік) померлі мають право на пенсію, якщо він досяг пенсійного віку або став інвалідом. Пенсія, призначена з нагоди смерті чоловіка зберігається й при вступі в новий шлюб. Якщо до дня вступу в новий шлюб пенсія не була призначена, то згодом вона вже не може бути призначена.

Для призначення пенсії з нагоди втрати годувальника необхідно, щоб той, хто за нею звернувся, був не тільки непрацездатним, але й за життя годувальника був на його утриманні. Утримання - одна з обов'язкових умов для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Відповідно до законодавства члени родини померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, що була для них постійним й основним джерелом засобів до існування.

До умов призначення пенсій родинам можна віднести час і причину смерті годувальника. Пенсія призначається незалежно від того, коли вмер годувальник - у період роботи або після її припинення. Пенсія членам родини померлого годувальника внаслідок загального захворювання призначається, якщо годувальник до дня смерті мав стаж, що був би необхідним йому для встановлення пенсії по інвалідності. Якщо смерть наступила від трудового каліцтва або професійного захворювання, то членам його родини пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Для призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника не обов'язково, щоб утримання мало місце в останній період його життя, не має значення за загальним правилом і тривалість утримання. Отже, залежно від конкретних обставин утриманцем може бути визнана особа, що перебувала на утриманні нетривалий час або що перестав одержувати допомогу незадовго до смерті годувальника, наприклад, у зв'язку з його хворобою.