1.3 Організації паліативної терапії дітей із онкологічні захворювання

 

Зупинимося що на деяких проблемах принципів організації паліативної терапії як у дитячій онкології. Відомо, що з дорослої онкології опікується цими питаннями активно розробляються кілька років, вонкопедиатрии досвід паліативної терапії мінімальний.

Цьому завданню відповідає створений і функціонуючий м. Москві перший хоспіс для дітей із онкологічні захворювання, вженабирающий свій "перший нелегкий досвід роботи.

Питання розробки системи паліативної терапії надзвичайно складні. У цьому одне з перші місця і найбільших проблем, що потребує розробки, має природу психологічну і порушує як інтереси хворого й його близьких, а й персонал онкологічних відділень - усе це, що пов'язані з інформуванням самого хворого (дитину чи дорослого) та її родичів, насамперед батьків, про наростання необоротних змін - у організмі, викликанихгенерализацией пухлинного процесу, і потреби у цьому сенсі припинення протипухлинний спеціальної терапії. В усіх життєвих подібні ситуації, хоч би скільки разів у практиці лікаря вони виникали, така розмова вимагає від нього, саме лікарю найчастіше відводиться ця важка роль, мобілізації величезних душевних і фізичних сил. Звідси стає зрозумілою важливість серйозного навчання медичного персоналу медичних закладів і диспансерів онкологічного профілю попихологическим й соціальних питаннях надання допомоги цієї категорії населення.

Для ефективного проведення паліативної терапії оптимальним є формування бригад професіоналів (психолог, соціальний працівник, терапевт чи педіатр, а при показаннях, і онколог), із включенням послуг волонтерів обслуговування сім'ї. Важлива роль, на погляд, у тих бригадах має приділятися медичним сестрам особливої кваліфікації, які мають підготовку по соціології, основам Школі соціальної роботи, психології, біоетики, курсу паліативної терапії.

Задля реалізації засад по медико-соціальної роботі у онкології у частині організації паліативної допомоги пацієнтам із онкопатологією, також потрібен:

Розробити методичних рекомендацій з організації паліативної допомоги пацієнтам із онкологічні захворювання вдома із всіх трьох напрямів цієї роботи - медичного, психологічного, соціального.

Удосконалювати спеціальні програми підготовки й підвищення кваліфікації лікарів онкологів і медичних сестер онкологічних відділень клінік і диспансерів з включенням у навчальні плани розділів психології, соціології, біоетики.

Організувати постійно діючі психологічні тренінги даної спрямованості для лікарів, медичних сестер, соціальних працівників, волонтерів, які працюють із хворими як і умовах стаціонару, і вдома.

Організувати навчальні семінари й видання методичних посібників для волонтерів після виходу хворих з онкологічні захворювання в хоспісі.

Мати захищене бюджетне фінансування (із засобів міського бюджету) поряд з іншими програмами діяльності хоспісів і програми паліативної терапії [7].

 

2. Якість життя – основна завданнямедико-социальной допомогионкологическим хворим

 

Термін "якість життя" народився західної філософії і швидко укорінювався в соціологію і медицину. Судячи з частоті використання цієї терміна у спеціальній, рекламної та популярної літературі (але це — ознака актуальності досліджуваної проблеми), якість життя, як інтегральним показником всього наявного комплексу організаційних, діагностичних і лікувальних заходів, у сучасній медицині стає центральним.

Вирізняють три основних фундаментальних властивості якості життя — багатогранність (>мультимодальность), суб'єктивність і динамічність.

Суб'єктивність якості життя пов'язана з необхідністю враховувати систему життєвих цінностей при сприйнятті пацієнтом актуальною неминучого у відповідність до особистісним змістом, що це стосується, зокрема, і сприйняття пацієнтом його недугу, і сприйняття проведеного лікування. Поняття суб'єктивності нерозривно пов'язане з поняттям індивідуальності щодо якості життя конкретної людини. Динамічність поняття якості життя пов'язана зі зміною стану, самопочуття пацієнта та її систем цінностей і сприйняття з часом, прогресом хвороби та проведених лікуванням. З часом змінюються і надії прагнення людини, він очікує чи більшого, чи меншого від життя. Особливо ці зміни помітні у тяжкохворих, коли раптово змінюються пріоритети перед наближення смерті.

Якість життя багатогранно. Є багато різноманітних областей, характеризуючих якість життя, але, попри це, більшість їх може бути згруповані вчетверокоррелированние, але чудові друг від друга області: фізичний, функціональний, емоційний, соціальний аспекти якості життя.

1) Фізичний аспект якості життя включає:

сукупність симптомів хвороби;

комбінацію побічні ефекти лікування;

виразність загального фізичного добробуту.

Наявність або відсутність тяжких симптомів хвороби надає виражений ефект на якість життя. Деякі визнають цього чинника як найочевидніший, проте зрозуміло, що не єдиний, прирівнювати якість життя, до відсутності симптомів хвороби занадто спрощено.

2) Функціональний аспект якості життя включає:

здатність виконання дій, що з індивідуальними потребами, амбіціями чи соціального роллю;

активність;

можливість самообслуговування.

Фізичний і функціональний аспекти дуже тісно пов'язані між собою, але в деяких пацієнтів можуть і незалежними друг від друга. Зміна активного способу життя й утрата здатності виконувати прості щоденні функції самообслуговування внаслідок прогресування хвороби чи проведеного лікування може мати руйнівні наслідки для особистості.

3)Психо-емоциональний аспект якості життя включає у собі:

психологічне рівновагу;

зміни особистості;

втрата своєю естетичною цілісності, привабливості, інтересу до підтримки приємною зовнішності (сексуальності);

втрата перспектив на щастя;

неусвідомлений підхід до смерті;

духовні проблеми — втрата віри в справедливість світу;

>межперсональние проблеми — сімейна злагода, відносини у сім'ї, задоволення від з давніми друзями, страх втратити кохання оточуючих, проблема догляду за хворим, проблеми родичів, брехня хворому із боку родичів і лікарів.

4) Соціальний аспект якості життю хворого включає:

втрату свого соціального статусу;

порушення контактів із звичної середовищем, трудовим ритмом;

втрата фінансових можливостей та дивідендів;

видатки лікування та похорон;

соціальна ізоляція;

інвалідність;

відсутність служби волонтерів, доглядальниць;

сприйнята соціальна підтримка;

організація дозвілля.

Соціальні аспекти мають вплив на якість

ПРОБЛЕМИ СОЦИАЛЬНОЙ РЕАБИЛИТАЦИЯ ОНКОЛОГИЧЕСКИХБОЛЬНЫХ

 

У 1966 року фахівці – онкологи США зауважили істотну соціальну проблему – реабілітацію онкологічних хворих. Проведення чотирьох міжнародних конференцій з проблем реабілітації онкологічних хворих організаційно закріпили прагнення фахівців, що працюють у області онкології, об'єднати зусилля допомоги хворим. Так було закладено фундамент новомумультидисциплинарному напрямку в онкології.

На жаль, реабілітація онкологічних хворих – самостійнанаучно-социальное напрям розвивається вкрай повільно. Сьогодні то цієї проблеми досить часі потребує більше пильної уваги у Російської Федерації, а й у багатьох країн світу.

У прогнозується збільшення захворюваності злоякісними пухлинами з десятьма млн. на рік у час до 15 млн. до 2020 р. Це як загальноросійські дані, а й динаміка захворюваності в окремо взятому регіоні. Захворюваність населення Тюменської області на злоякісні новоутворення зросла з 198,78 2000 року до 214,96 на 100 тисяч населення 2004 року. Нині, Російській Федерації, на офіційному обліку перебуває понад 2 мільйонів 300 тисяч пацієнтів із онкологічні захворювання. Майже 150 тисяч жителів, у Росії, щорічно зізнаються інвалідами через онкологічного захворювання.

У зв'язку з розвитком та впровадженням високотехнологічних методів лікування онкологічних захворювань, вже нині можна було радикальне лікування більшості пацієнтів, виконуючи великіорганоуносящие оперативні втручання, хіміотерапію і променеву терапію, у найближчі роки збільшить кількостіинвалидизированних людей вилікуваних від раку. Проте реабілітація, з єдиною метою соціальної адаптації, недостатньо розвинута, у зв'язку з, із чим хворий після радикального лікування залишається поза увагою.

Слід зазначити, що у реабілітації потребують як пацієнти, мають групу інвалідності, а й хворих із I – II стадіями захворювання, минулі радикальне лікування, оскільки діагноз рак – це стрес, а лікування який завжди щадитиме платників.

Реабілітація стала складовою комплексу терапевтичних заходів у онкології: оскільки рак, як фатальний захворювання часто ототожнюється з нетривалістю життя, а хворий зі на злоякісну пухлину вважається безперспективним з погляду реабілітації [>2.C.44].

Багато онкологічних центрах до штату уведено ставку психолога, робота, що зводиться, у разі, до призначенню антидепресантів. У деякихонкоцентрах відкрилися "Православнімолельние кімнати", ніж дуже пишаються керівники даних установ. По-перше, Росія – країна багатонаціональна та, крім Християнства ще є безліч релігій. По-друге, перелічені вище заходи можуть сприяти лише набуття пацієнтом тимчасового душевної рівноваги, а чи не надати конкретному хворому психологічну і соціальної допомоги.

Коли виконувати аналогію із західними клініками, постає питання, чи група підтримки? Якщо психолог є, те й повинна бути. Безперечно, нашій країні люди й не звикли до такого спеціальності, але хто пацієнти, натомість, щоб лежати в палатах й можуть бути наодинці зі проблемами обов'язково прийшли б, можна тільки заради спілкування.

Багато пацієнтів, після радикального лікування, навіть у початкових стадіях захворювання, твердо переконані, що є інвалідами і викинуті межі сучасного суспільства. Переконані у тому, що знайти буде складно, тим паче коли потрібно професійна переорієнтування. Саме тому вилікувані від раку люди дійшли висновку, що простіше сидіти вдома, отримувати допомогу. Але треба враховувати, що людина може бути самодостатнім й відчувати свою потрібність суспільству. Понад те, дана група людей може приноситиму серйозну користь суспільству, причому як соціальну, а й економічну, якщо матиме робоче місце. Щоб справа зрушила необхідно виробити чіткі заходи для реабілітації, що сприятиме як відновленню працездатності, а й поверне зацікавленість до життя.

Останніми роками у Росії країн СНД розвинулася реабілітація дітей із онкологічні захворювання. Наприклад, створено відділення реабілітації сьогодні в Інституті дитячої онкології і гематологіїРОНЦ їм. М.М. Блохіна РАМН, відкритий Центр реабілітації дітей із онкологічні захворювання м. Новосибірську.

Рік у рік проблема реабілітації онкологічних хворих на Російської Федерації вабитиме себе дедалі більша увага, що раніше чи пізно зажадає розвитку цього напряму, і мобілізації методичних, медичних і соціальних резервів.