3.2 Аналіз історико-культурних та соціально-економічних об´єктів як туристичний ресурс

Останніми роками в розвиток і модернізацію туристичної інфраструктури країни вкладено майже мільярд гривень — це півтора-два десятки великих готельних комплексів і сотні невеличких готелів, що сьогодні активно працюють на ринку.

У нас з’явилося більше турпродуктів, котрі можна продавати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Водночас ми чітко усвідомлюємо: перебудова туристичної інфраструктури тільки-но розпочалася.

Ось-ось у Києві відкриється перший мережевий готель. Причини того, що досі такі готелі в Україні не діяли, відомі — багато хто хотів починати з Києва, але там до минулого року існував 20-відсотковий готельний збір. Донині не вирішено питання виділення землі під готелі [44, C. 153]

Сьогодні досить жваво обговорюється питання задекларованого урядом скасування віз для громадян країн — членів Євросоюзу. Плюси цього рішення очевидні.

Слід цілковито підтримати ідею максимального сприяння в’їзду до нашої країни громадян із держав Євросоюзу. Адже нині процедура одержання віз в українських консульствах є не лише складною, а й дорогою. Якщо ж через скасування віз наші консульські установи і втратять чималі кошти, то за рахунок збільшення в’їзного турпотоку все це з окупиться. Втративши, умовно кажучи, 70 «візових» євро або доларів, ми придбаємо набагато більше.

Скасування візового режиму дуже позитивно позначиться на бажанні іноземців їхати до України. Адже не секрет, що багатьох просто лякали суми, які доводилося сплачувати за термінове відкриття українських віз. Інше важливе питання — яким буде контроль за туристами, котрі приїздять в Україну, як гарантувати їхню безпеку? Сьогодні ми, надаючи певну візову підтримку, беремо всі ці питання на себе. А от хто їх вирішуватиме в разі скасування віз, поки що незрозуміло.

Скасування віз для туристів із країн Євросоюзу, США, Канади, Швейцарії, Японії, Австралії і Нової Зеландії — шлях, яким свого часу пішли прибалтійські країни, Чехія, Угорщина, Польща.

Та мабуть, нам краще запозичити практику турків: на кордоні, скажімо, доларів за двадцять клеїти в паспорт громадян цих країн марку і — ласкаво просимо. Звісно, робити це швидко, без зволікань, не вимагаючи ніяких додаткових документів.

Практично всі керівники регіональних турфірм говорять про проблеми, спричинені тіньовим турбізнесом, що процвітає у багатьох областях України. Коли в Києві це явище практично зведене нанівець, то в тому-таки Львові, Кам’янці-Подільському дуже багато приватних осіб, котрі, не маючи відповідних ліцензій і не сплачуючи ніяких податків, приймають групи іноземних туристів, підривають цим турринок свого регіону. Оскільки, знижуючи ціни, вони перехоплюють групи, завдаючи шкоди тим, хто працює офіційно. Це питання потребує жорсткого державного регулювання.

Найбільший головний біль — катастрофічна нестача в Києві тризіркових готелів. Просто ніде селити групи. «Русь» і «Либідь» — монополісти, які сьогодні міцно стримаються. Наприклад, 2007 року порівняно з 2006-м добова ціна місця у «двійці» зросла на двадцять чотири у.о. (це ціна готелю «Русь».) Харчування — ще плюс десять у.о. Разом — тридцять чотири.

А стояло б іще три готелі, ніхто б не підвищував ціну до шістдесяти у.о. на добу.

Державна підтримка туризму в Україні необхідна. Проте, можливо, є сенс дещо змінити пріоритети. Було б непогано, якби в нас створювався не лише «фірмовий» турпродукт, а й, скажімо, загальнонаціональні культурні маршрути. Таким чином, на міжнародних виставках ми могли б представляти не лише маршрути, розроблені туроператорами — учасниками цих заходів, а й плоди загальнодержавної туристичної «творчості» [12, C. 99].

Більше того, ми можемо, об’єднавшись, приміром, із тією-таки Молдовою і Грузією, створити чудовий маршрут, що матиме назву «Винний шлях». Саме держава має допомагати розробляти такі державні або полідержавні турпродукти, які згодом можна дуже вигідно продавати. Цією темою потрібно серйозно зайнятися, просувати її через ЮНЕСКО.

Весь світ знає такі проекти, як «Великий шовковий шлях», «Із варяг у греки». Чому б не розвинути до світових масштабів маршрути «Київська Русь», «Шляхами Шевченка»?

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

На основі проведеного SWOT–аналізу сформульовано основні стратегічні напрями діяльності кластеру:

1) Стратегічні напрями дії, що базуються на сильних сторонах та можливостях: створення сприятливого підприємницького середовища в регіоні і окремих територіальних громадах для розвитку сільського туризму; диверсифікація туристичних продуктів регіону; розвиток людських ресурсів територіальних громад шляхом залучення до підприємництва у сільському туризмі; інституційний розвиток сільського туризму (через партнерство, довгострокову підтримку та ін.).

2) Стратегічні напрями протидії для подолання впливу слабких сторін і загроз: активізація інформаційної діяльності у сфері сільського туризму; організація навчально-консультативної та маркетингової допомоги; сприяння та підтримка «туристичних» інвестицій в регіоні; програмно-цільове забезпечення розвитку сільського туризму на місцевому та регіональному рівнях.

Кластер сільського туризму має реальні можливості стати генератором розвитку ряду інших сфер економіки регіону, і в першу чергу, агропромислового комплексу, народних промислів, інформаційно-навчального сектору, транспортної і будівельної індустрії тощо. Він може утворити підґрунтя для структуризації економічних відносин у сільському туризмі, стати концентратором інтересу для інвесторів та приватного сектору, що забезпечить значні синергетичні ефекти, розвиваючи економіку та підвищуючи якість життя населення.