- •Розділ 1. Історія та сучасний стан розвитку екскурсійної справи в Україні
- •1.1 Роль значення екскурсій як засобу пізнання
- •1.3 Сучасні умови та особливості розвитку екскурсійної справи в Україні
- •2.2 Роль природних обۥєктів в пізнавальному туризмі
- •Розділ 3. Проблеми та перспективні напрямки розвитку системи екскурсійних послуг в Україні
- •3.1 Характеристика законодавчо-правових засад використання історико-культурних об´єктів
- •3.2 Аналіз історико-культурних та соціально-економічних об´єктів як туристичний ресурс
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Висновки
Екскурсія являє собою наочний процес пізнання людиною навколишнього світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих у приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т. д.
Екскурсійний метод споконвіку застосовувався в педагогічному процесі. І до цього дня однією з функцій екскурсії є культурно-освітня, а по відношенню до молоді, що вчиться, цю функцію можна назвати освітньою. Три основні принципи екскурсійного процесу включають основні принципи цілісного педагогічного процесу. Наприклад, здійснення принципу локалізації має на увазі виконання принципів наочності, культуросообразності, зв'язки теорії з практикою. Принцип акциональності має на увазі виконання принципів свідомості, активності, самодіяльності; співпраці; колективного характеру виховання і навчання; пріродосообразності; доступності; пошани до особи дитини у поєднанні з розумною вимогливістю до нього. Принцип екскурсійної розповіді вимагає виконання таких принципів освіти як науковість, доступність, систематичність і послідовність, зв'язок теорії з практикою.
В Україні досі немає навіть повного уявлення про ті скарби, якими володіємо. Близько 9400 населених пунктів України мають понад 70 тисяч об’єктів культурної спадщини, що потребують дослідження та взяття на облік.
Результат екскурсійно-рекреаційного використання природних ресурсів - оздоровчий ефект, що проявляється в підвищенні працездатності, зниження захворюваності, смертності, інших соціальних показниках, тобто якщо в сільськогосподарському та інших видах використання ресурсів ми отримуємо економічний ефект безпосередньо у сфері їх застосування, то в рекреаційному використанні соціальний ефект перетворюється на економічну в інших сферах (досягнуте підвищення працездатності збільшує продуктивність праці, скорочується час хвороб, знижуються витрати охорони здоров'я та ін). Складність збору інформації, пов'язана з віддаленістю результатів оздоровлення від місця його отримання (як у часі, так і територіально), відсутність чітких методик визначення економічного ефекту від оздоровлення не дозволяють достовірно визначити економічну ефективність природних ресурсів в рекреаційному використанні.
Обґрунтування і реалізація в Україні власних довгострокових проектів розвитку туристично-екскурсійних комплексів визначає доцільність ознайомлення із світовим досвідом організації туристично-екскурсійної діяльності.
Одним із шляхів підвищення ефективності функціонування екскурсійної діяльності є використання нових сучасних форм стимулювання господарської діяльності суб’єктів підприємництва, в тому числі через реалізацію нетрадиційних ринкових механізмів у формі спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку.
Перед Україною стоїть багато завдань у справі розвитку туризму. Важко говорити про значний розвиток туризму, доки держава не впорається спочатку з проблемою безпеки, будівництвом автострад і доведенням до європейського стандарту української залізниці. Якщо Прагу щороку відвідують кільканадцять мільйонів туристів, то це відбувається значною мірою тому, що це місто знаходиться у двох годинах їзди від колишньої залізної завіси. На жаль, Україна знаходиться набагато далі.
