68. Порядок перегляду судових рішень за скаргою у кримінальному процесі України, Франції, Англії, сша.

УКРАЇНА

Верховною Радою України 13 квітня 2012 року прийнятий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК), розділом V якого закріплені положення про судове провадження з перегляду судових рішень: стадії, сторони, строки оскарження судових рішень тощо (статті 392-467).

Тому, зупинемося у загальних рисах на стадіях судового провадження з перегляду судових рішень, а саме: апеляційне провадження; касаційне провадженн, перегляд судових рішень Верховним судом України, .

Відповідно до статті 395 КПК апеляційна скарга подається: на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення; на ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції; на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення; на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення; на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення. У попередній редакції КПК стаття 349 встановлювала дещо інший строк – 15 діб з моменту проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана обвинуваченим, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законним представником чи захисником - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого; обвинуваченим, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законним представником чи захисником - в частині мотивів і підстав виправдання; підозрюваним, обвинуваченим, його законним представником чи захисником; законним представником, захисником неповнолітнього чи самим неповнолітнім, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього; законним представником та захисником особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру; прокурором; потерпілим або його законним представником чи представником - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; цивільним позивачем, його представником або законним представником - у частині, що стосується вирішення цивільного позову; цивільним відповідачем або його представником - у частині, що стосується вирішення цивільного позову; іншими особами, зазначеними КПК.

Касаційне провадження — стадія судового провадження, в якій суд касаційної інстанції, за поданням прокурора або інших учасниками процесу касаційної скарги, переглядає вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Крім того, статтею 424 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Проте, відповідно до статті 383 попередньої редакції КПК касаційні скарги на вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку подавалися протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови, а касаційні скарги на вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції), подавалися протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

Крім вище зазначених стадій судового провадження з перегляду судових рішень ще виділяють так звану виключну стадію, до якої належать перегляд судових рішень у порядку виключного провадження, а саме: перегляд справ у зв'язку з нововиявленими обставинами; перегляд судових рішень в зв'язку з неоднаковим застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

АНГЛІЯ

Розгляд справи розпочинається за скаргою або за "за­явою про обвинувачення", зробленою перед мировим суддею графства, в межах якого вчинений злочин. Заява і скарга подаються, як правило, в письмовій формі й мо­жуть робитися, хоч і не обов'язково, під присягою. У них вказуються прізвище й рід занять обвинуваченого, характер правопорушення, час і місце його вчинення.

Якщо заява про обвинувачення або скарга зроблені під присягою, наказ про арешт обвинуваченого може бути видано навіть як початковий захід. В інших випад­ках можливий лише виклик обвинуваченого. Однак якщо він ухиляється від явки за викликом, може бути видано наказ про його арешт.

Судове засідання починається з ознайомлення обви­нуваченого із суттю заяви про обвинувачення або скар­ги, після чого йому ставлять запитання, чи визнає він себе винним. Подальший хід слухання справи залежить від відповіді обвинуваченого.

Якщо обвинувачений визнав себе винним, суд, не проводячи подальшого розгляду, обмежується лише швидким оглядом доказового матеріалу, а часто і взагалі без такого огляду виносить вирок. Причому ті фактичні дані, на підставі яких виноситься вирок, не одержують необхідного оформлення. По суті, це — матеріали, зібра­ні поліцією і не оформлені як судові докази.

Якщо обвинувачений заперечує правильність обвину­вачення, справа слухається. Слухання починається з промови обвинувача або скаржника. Потім обвинувач або скаржник викликає своїх свідків, які піддаються го­ловному, перехресному й повторному допитам, дослід­жуються інші докази.

США

Закон передбачає три процедури надходження справ до Верховного суду як вищої федеральної апеляційної ін­станції: "в порядку апеляції, "в порядку витребування", "за посвідченням".

"У порядку апеляції" надходять справи за скаргами на такі рішення нижчестоящих федеральних судів і вер­ховних судів штатів, у яких зачіпається питання про від­повідність федерального закону штату Конституції США. При цьому справа, яка приймається "в порядку апеляції, має містити "суттєве федеральне питання".

"У порядку витребування" Верховний суд приймає справи з нижчестоящих судів після розгляду петиції за­інтересованої сторони, яка вважає, що в результаті за­стосування закону в оскарженій справі її конституційні права істотно порушені. "В порядку витребування" суд приймає справи за власним розсудом, за наявності "особливих і важливих підстав".

"За посвідченням" до Верховного суду надходять справи з апеляційних судів США, які, звертаючись до цієї процесуальної форми, намагаються тим самим з'ясу­вати думку вищого суду країни з будь-якого правового питання, яке виникає під час розгляду конкретної справи.

Незважаючи на техніко-юридичні відмінності проце­дур надходження справ до Верховного суду, його апеля­ційна юрисдикція має дискреційний характер, тобто фак­тично справа будь-якої категорії приймається ним за своїм розсудом. Завдання апелянта — спробувати пере­конати вищий федеральний суд не стільки в тому, що нижчестояща судова інстанція винесла помилкове рі­шення, скільки в тому, що справа справді зачіпає "феде­ральне питання принципового значення".

Щороку до Верховного суду США надходить близько 2000 справ усіх видів, але розглядається ним лише 14 відсотків і виноситься рішення лише із 100—120 справ. У більшості випадків цей суд вважає, що за своїм зна­ченням справа не заслуговує на його втручання, й обме­жуються відповідною заявою про це1.

Рішення у Верховному суді приймається більшістю голосів. При розгляді справи мають бути присутніми не менше шести членів суду. Для прийняття рішення необ­хідна більшість у чотири голоси. Якщо голоси розділи­лися порівну, може бути призначений новий розгляд справи у Верховному суді або залишене в силі оскарже­не рішення. Результати голосування заносяться до спе­ціальної книги.

У нескладних справах голова суду або за його дору­ченням один із членів Верховного суду коротко викладає суть прийнятого рішення. В складних справах одному з членів суду доручається викласти з детальним обгрунту­ванням думку більшості. Проект цієї думки узгоджується з усіма членами суду, а потім затверджується шляхом голосування. Судді, які погоджуються з висновками, але не погоджуються з обгрунтуванням рішення, можуть ви­класти свою додаткову думку, а судді, які залишилися в меншості, мають право викласти особливу думку з де­тальною аргументацією. Рішення і думки систематизу­ються, друкуються в збірнику рішень Верховного суду США і є одним із джерел права для всіх судів країни.

Засуджений може не пізніше ніж через 10 днів після того, як в офіційних документах кримінальної справи бу­дуть зареєстровані оскаржений вирок чи інше оскарже­не рішення суду, подати апеляцію (або так зване по­відомлення про апеляцію, яке зупиняє перебіг строку подання детальної апеляційної скарги) на вердикт при­сяжних і резолюцію суду, якими він визнаний винним, або на вирок суду на тій підставі, що він незаконний або занадто суворий, або на те й інше водночас. Він може скаржитися також на те, що суд допустив процесуальні порушення, які обмежили його права й призвели до не­правильного рішення.

Думка скаржника має бути підтверджена посиланням на відповідні документи кримінальної справи. Це може бути здійснено в формі викладення змісту документа або в формі доданої до скарги копії такого документа. На підтримку своєї думки скаржник може посилатися на судову практику, тобто на прецеденти, які для нього сприятливі.

За законодавством штатів строк подачі апеляційних скарг коливається в широких межах — від кількох днів в одних штатах до кількох місяців в інших.

Представник обвинувачення згідно з федеральними правилами апеляційної процедури може подати апеляцій­ну скаргу протягом ЗО днів з моменту офіційної реєстра­ції оскарженого вироку або судового рішення. Апеляція може бути поданою на вирок суду на тій підставі, що він незаконний, а також на неправильні постанови й вка­зівки суду з питань права, які суперечать інтересам обвинувачення.

Після подачі скарги суд визначає сторонам строк для підготовки до апеляційного розгляду. Як правило, він становить кілька місяців унаслідок завантаженості апеляційних судів. За цей строк один із суддів, який розгля­датиме апеляційну скаргу (їх повинно бути не менше трьох), вивчає матеріали справи, а також аргументи сто­рін і готує коротку довідку, з якою можуть ознайомити­ся інші судді й сторони.

Розгляд апеляційної скарги починається, як правило, з того, що судді вислуховують усні аргументи сторін: на­самперед апелянта, а потім іншу сторону. Після з'ясу­вання обставин, які цікавлять суддів, відбувається закри­та нарада суддів, і за апеляційною скаргою приймається рішення. Прийняті суддями рішення та обгрунтування цих рішень публікуються в збірниках рішень апеляцій­них судів і стають не лише обов'язковими щодо кожної з розглянутих справ, а й слугують керівництвом для судів першої інстанції та підставою для майбутніх рішень апе­ляційних судів.

Якщо оскаржено вердикт про засудження, апеляційна інстанція може скасувати, змінити або залишити його в силі. При його скасуванні втрачає силу й вирок.

Вердикт не підлягає скасуванню, якщо апеляційна ін­станція, розглянувши подані документи, не прийде до висновку, що була допущена така помилка, яка завдала шкоди суттєвим правам апелянта.

Апеляційна інстанція може скасувати вердикт і на­правити справу на новий розгляд. Перегляд справи, як правило, відбувається в тому ж суді, на рішення якого подана скарга, й так, нібито раніше не було ніякого розгляду справи. При цьому підсудний може бути визна­ний винним у будь-якому злочині, інкримінованому в об­винувальному акті або заяві про обвинувачення, неза­лежно від вердикту або визнання вини при попередньо­му розгляді справи.

Слід зауважити, що на федеральному рівні апеляційні суди обмежені в розгляді питання про обгрунтованість вердикту присяжних. Поправкою УП до Конституції США, в якій, зокрема, зазначено, що "факт, розгляну­тий присяжними, не повинен переглядатися будь-яким судом Сполучених Штатів, інакше як на підставі поло­жень загального права". Тому можна вважати, що апеляціині суди розглядають помилки головним чином у сфері права. До них належать, наприклад, помилки, допущені суддею першої інстанції, який прийняв непра­вильне рішення про допуск чи виключення доказів, не­правильно інструктував присяжних, виявив упередже­ність у веденні процесу та ін.

У разі оскарження підсудним вироку на тій підставі, що він незаконний, апеляційна інстанція мусить випра­вити вирок і привести його у відповідність з вердиктом або резолюцією судді про визнання винним, якщо був постановлений незаконний вирок за правомірним вер­диктом, або визнання винності судом. У цьому випадку новий вирок може бути суворішим, ніж перший.

При оскарженні засудженим вироку на тій підставі, що він занадто суворий, апеляційна інстанція має право зменшити розмір або строк призначеного покарання, як­що воно перевищує те, яке слід було б призначити за обставинами справи.

Якщо вирок оскаржений представником обвинувачен­ня на тій підставі, що він незаконний, апеляційна інстан­ція може залишити вирок у силі або так виправити його, щоб він відповідав вердикту або резолюції про визнання вини підсудного.

Апеляційна інстанція може відхилити скаргу, якщо засуджений, відпущений до її розгляду на волю під за­ставу, порушить своє зобов'язання належним чином під­тримувати скаргу. Скарга може бути відхиленою і в то­му випадку, коли апелянт не підтримує її так, як цього вимагають правила суду. При цьому слід зауважити, що апеляційні суди в США мають право встановлювати свої правила, які регулюють порядок подання та розгляду апеляційних скарг.

Крім власне апеляції, законодавство майже всіх шта­тів і федеральне законодавство передбачають можли­вість так званого побічного оскарження вироку засудже­ним. Серед таких побічних засобів найчастіше викорис­товується процедура "Хабеас корпус" і перегляд справ за нововиявленими обставинами. Але й після побічного оскарження вироку та затвердження його судом штату

можливе апелювання до федерального суду, якщо в ході процесу виникло в справі "федеральне питання".

Процедура "Хабеас корпус"передбачає розгляд скарги і видання судового наказу про захист недоторкан­ності особи від неправомірного арешту. Особа, яка пере­буває під вартою, фактично виявляється змушеною дово­дити неправомірність свого арешту, хоч теоретично пе­редбачається, що працівники поліції мусять довести правомірність арешту. Але вони звільняються від такого доказування, спираючись на документ, який підтверджує правомірність арешту, в даному випадку вирок суду.

Суд, до якого подана скарга, має вивчити матеріали кримінальної справи й вирішити, чи є перебування під вартою законним. Ніяких формальних обмежень у стро­ках подання скарги за процедурою "Хабеас корпус" не існує, клопотання про одержання наказу належить пода­вати до федерального окружного суду.

Установлення судом незаконності чи необґрунтова­ності перебування засудженого під вартою має своїм на­слідком видання судового наказу про звільнення скарж­ника як позбавленого волі з порушенням закону. Наказ має виконуватися негайно.

Розглянувши петицію про видання судового наказу про звільнення, федеральний суддя має право повернути справу до суду штату для нового процесу або звільнити засудженого залежно від того, яку помилку було зробле­но в процесі, за яким був винесений вирок, і які докази ще є в розпорядженні обвинувальної влади. Однак будь-яке рішення судді може бути, в свою чергу, апельоване до федерального суду вищої інстанції.