1.1.2Структури розподілених систем управління

У великій корпоративній мережі повністю централізована система управління, побудована на базі єдиного менеджера, навряд чи буде працювати добре з кількох причин. По-перше, такий варіант не забезпечує необхідної масштабованості по продуктивності, так як єдиний менеджер змушений буде обробляти весь потік повідомлень від всіх агентів, що при декількох тисячах керованих об'єктів зажадає дуже високопродуктивної платформи для роботи менеджера і перевантажить службової керуючою інформацією канали передачі даних в тій мережі, де буде розташований менеджер. По-друге, таке рішення не забезпечить необхідного рівня надійності, оскільки при відмові єдиного менеджера буде втрачено керування мережею. По-третє, у великій розподіленої мережі доцільно розташовувати в кожному географічному пункті окремим оператором або адміністратором, управляючим своєю частиною мережі, а це зручніше реалізувати за допомогою окремих менеджерів для кожного оператора.

Схема менеджер - агент дозволяє будувати досить складні в структурному відношенні розподілені системи управління.

Зазвичай розподілена система управління включає велику кількість в'язок менеджер - агент, що доповнюються робочими станціями операторів мережі, за допомогою яких вони одержують доступ до менеджерів (рис. 2.). Кожен агент збирає дані і керує певним елементом мережі. Менеджери, іноді також звані серверами системи управління, збирають дані від своїх агентів, узагальнюють їх і зберігають у базі даних. Оператори, що працюють за робочими станціями, можуть з'єднатися з будь-яким з менеджерів і за допомогою графічного інтерфейсу переглянути дані про керованої мережі, а також видати менеджеру деякі директиви по управлінню мережею або її елементами.

Рис. 2. Розподілена система управління на основі декількох менеджерів і робочих станцій

Наявність декількох менеджерів дозволяє розподілити між ними навантаження по обробці даних управління, забезпечуючи масштабованість системи. Як правило, зв'язки між агентами і менеджерами носять більш впорядкований характер, ніж той, який показаний на рис. 2. Найчастіше використовуються два підходи до їх з'єднанню - спеціальний робочий (рис. 3) і ієрархічний (рис. 4).

Рис. 3. Однорангові зв'язки між менеджерами

У разі однорангових зв'язків кожен менеджер управляє своєю частиною мережі на основі інформації, одержуваної від небажаних агентів. Центральний менеджер відсутній. Координація роботи менеджерів досягається за рахунок обміну інформацією між базами даних кожного менеджера. Однорангове побудова системи управління сьогодні вважається неефективним і застарілим. Зазвичай воно викликано тією обставиною, що елементарні системи управління побудовані як монолітні системи, які спочатку не були орієнтовані на модульність системи (наприклад, багато системи управління, розроблені виробниками обладнання, не підтримують стандартні інтерфейси для взаємодії з іншими системами управління). Потім ці менеджери нижнього рівня стали об'єднуватися для створення інтегрованої системи управління мережею, але зв'язку між ними виявилося можливим створювати тільки на рівні обміну між базами даних, що досить повільно. Крім того, в базах даних таких менеджерів накопичується занадто детальна інформація про керовані елементах мережі (так як спочатку ці менеджери розроблялися як менеджери нижнього рівня), внаслідок чого така інформація малопридатна для координації роботи всієї мережі в цілому. Такий підхід до побудови системи управління називається підходом «знизу вгору».

Рис. 4. Ієрархічні зв'язки між менеджерами

Набагато більш гнучкою є ієрархічна побудова зв'язків між менеджерами. Кожен менеджер нижнього рівня виконує також функції агента для менеджера верхнього рівня. Такий агент працює вже з набагато більш укрупненої моделлю (MIB) своєї частини мережі, в якій збирається саме та інформація, яка потрібна менеджеру верхнього рівня для управління мережею в цілому. Зазвичай для розробки моделей мережі на різних рівнях проектування починають з верхнього рівня, на якому визначається склад інформації, необхідної від менеджерів-агентів більш низького рівня, тому такий підхід названий підходом «зверху вниз». Він скорочує обсяги інформації, що циркулює між рівнями системи управління, і призводить до набагато більш ефективній системі управління.

Модель TMN найбільшою мірою відповідає ієрархічній архітектурі зв'язків між менеджерами, хоча відомі реалізації принципів TMN і в однорівневих архітектурах.