Медико – кліматична характеристика головних природних зон. Фізіологічні механізми впливу клімату на організм Основні природні зони, їх класифікація та медико – кліматична характеристика.

В залежності від амплітуди переважаючих атмосферних і земних факторів клімат ділять на типи:

1. Континентальний:

А. Рівнин

• Теплий і сухий (пустелі, степи).

• Теплий і вологий (тропіки. субтропіки).

• Прохолодний і сухий (ліс, тайга).

• Прохолодний і вологий (тундра).

Б. Гір

• Середніх (400-1000 м)

• Високих (1000-2500 м)

2. Морів і островів

3. Берегів

• Теплий і сухий.

• Теплий і вологий.

• Прохолодний і вологий

• Перехідний.

Клімат пустель – характеризується високою температурою повітря (40-50) з великою добовою амплітудою її коливання, низькою вологістю повітря до 10%, інтенсивним сонячним випромінюванням і малою кількістю осадів.

Ведучою є тепловіддача, фізіологічна дегідратація призводить до зниження фільтруючої і концентруючої функції нирок.

Лікувальні ефекти – секреторний, теплорегулюючий, дегідратуючий.

Показання – залишкові явища гострого гломерулонефриту, амілоїдоз нирок.

Клімат степу – характеризується високою температурою повітря (до 30-35), стійким інтенсивним сонячним випромінюванням, завдяки трав’яному покрову відносно збільшується вологість до 10-25%, зменшується запиленість. Низька вологість полегшує тепловіддачу, інтенсивне випромінювання викликає стійку гіперемію, розширення судин нирок. Дозована дегідратація приводить до зниження АД, виділення еритроцитів із депо і коагуляції. Летючі речовини квіток і трав збуджують нюховий аналізатор і викликають виражені реакції ССС – брадикардію, зниження АД, зміни ЦНС.

Лікувальні фактори – мікоцидний, секреторний, гіпотензивний, нейрон – регуляторний.

Показання – захворювання ДС, туберкульоз, хвороби ЖКТ, алергічні прояви.

Клімат тропіків – Теплий і вологий клімат цих зон відрізняється високою температурою до 40⁰, мінімальною швидкістю вітру, високою вологістю до 80%. Буйна рослинність виділяє в повітря велику кількість ароматичних летючих речовин і фітонцидів, які мають бактерицидну та седативну дію. Разом з тим, тепловіддача забруднена, зростає об’єм циркулюючої крові.

Лікувальні ефекти – седативний, бронходренуючий, гіпотензивний, секреторний, метаболічний.

Показання – хронічні захворювання легенів, НЦД по гіпертонічному типу, неврастенія.

Клімат лісів – характерною особливістю прохолодного і сухого клімату змішаних лісів помірного поясу є невисока температура повітря до 25-30⁰ і його відносна вологість – до 60%, мала швидкість вітру. Підвищений фітогенез лісів обумовлює високий вміст в повітрі летючих ароматичних речовин, які діють седативно, бактерицидно. Дихання в лісі уповільнюється, поглиблюється, призводить до підвищення утилізації кисню, посилюється гальмівний процес в корі головного мозку, підвищує тонус підкоркових структур. Відновлюється кровозабезпечення головного мозку і підвищується знижена працездатність організму.

Лікувальні ефекти – седативний, нейрон – регуляторний, бронходренуючий, метаболічний, гіпотонічний, бактерицидний, репаративний.

Показання – захворювання ДС, гіпертонічна хвороба, алергічні прояви.

Клімат гір – характеризується пониженим атмосферним тиском (знижується на 1 мм рт.ст. при підніманні на кожні 11м), і температурою повітря (знижується на 0,5-0,6 градусів при підніманні на кожні 100м.), низькою запиленістю повітря.

Гіпоксична гіпоксія, яка виникає в організмі в умовах гір активізує механізми адаптації, учащається дихання і пульс, вихід із депо еритроцитів, посилено виділяються із організму іони натрію і вода. Стимулюються всі види обміну, стимулюється репарація і регенерація тканин. Формуються структурно – функціональні зрушення, які забезпечують стійке пристосування організму до умов кисневої недостатності, підвищується ступінь їх функціональних резервів.

Лікувальні ефекти – репаративно – регенеративний, адаптаційно – трофічний, імунодепресивний, метаболічний, детоксикаційний, бактерицидний.

Показання – хвороби ДС, туберкульоз, хвороби крові, алергічні прояви, неврози.

Головні кліматичні курорти

За кліматичними особливостями розрізняють курорти:

• при­морські,

• гірські,

• розташовані на рівнинах (у лісовій місцевості, лісостеповій, в степах).

Основними лікувальними засобами кліматичних курортів є:

• аероте­рапія,

• геліотерапія,

• морські купання (таласотерапія),

• купання в озерах та ріках,

• кумисотерапія,

• лікування виноградом.

Класифікація факторів, що впливають на людський організм.

На організм людини оказує вплив метеорологічні (атмосферні), радіаційні (космічні) і земні (телуричні) фактори.

Кліматичні фактори мають досить складну фізико – хімічну структуру, яка включає в себе температурний компонент, тиск, вологість, рух повітря, електричне і магнітне поле, променеву енергію, хімічні речовини, які виділяються в повітря рослинами. Така складна структура призводить до того, що вони практично впливають на всі рецепторні прилади організму людини.

Фактори, що призводять до багатогранних зрушень в організмі:

1. Спостерігається однакова направленість зрушень під впливом одного і того же методу кліматотерапії різних захворювань.

2. Відмічена ідентична направленість фізіологічних змін при різних методах кліматичного лікування одного і того же захворювання.

3. Один і той же кліматичний метод оказує профілактичну дію при різних захворюваннях . Ці дані лягли в основу уявлення про неспецифічну дію кліматичних факторів.

Вплив кліматолікування на механізми термоадаптації, специфічний та неспецифічний імунітет, обмінні процеси.

Виникнення фізіологічних зрушень ведуть до підвищення неспецифічної резистентності організму, тобто стійкості до неблагополучних факторів зовнішнього середовища, в основі якого лежать різноманітні реакції, які розвиваються на різних рівнях.

Однією із самих важливих реакцій організму на кліматичну дію є зміна термоадаптаційних механізмів, їх тренування лежить в основі загартовування. Механізм термоадаптації, який підтримує постійність температури тіла включає в себе механізми тепловіддачі і термопродукції.

Перші регулюють тепловий стан організму шляхом зміни умов для теплообміну, збільшуючи або зменшуючи втрату тепла (фізична терморегуляція). Основна роль в цьому відводиться судинній системі. До фізичної терморегуляції відноситься і потовиділення, яке попереджує перегрів організму.

Механізми теплопродукції регулюють тепловий стан організму шляхом зміну виробітки кількості тепла (хімічна терморегуляція). Підвищення теплопродукції може проходити як за рахунок терморегуляторного тонусу м’язів і активної м’язової роботи, так і за рахунок зміни механізмів утворення тепла, пов’язаного із роз’єднанням окисного фосфорилювання. В терморегуляції беруть участь центральні нервові механізми і гомони (катехоламіни, кортикостероїди).

В звичайних умовах функції терморегуляції у людини ослаблені, терморецептори не подразнюються факторами зовнішнього середовища, а кліматолікування веде до відновлення цих рецепторів і позволяє досягнути високого ступеню загартування.

Істотне значення має позитивна динаміка обмінних процесів під впливом кліматичної дії. При цьому відмічається як нормалізація порушеного обміну, так і підвищення його при нормальному початковому рівні. Це веде до того, що обмінні процеси встановлюються на найбільш прийнятному рівні для життєдіяльності організму. Перш за все проходить активація і нормалізація окисних процесів в тканинах.

Під впливом аеротерапії та інших методах кліматолікування змінюється структура дихального акту, збільшується дихальний об’єм, що приводить до підвищення альвеолярної вентиляції, збільшення поглинання кисню кров’ю і підвищується доставка до тканин кисню. По-друге, ряд речовин, які містяться в повітрі – терпени, озон, підвищують окисну дію кисню. По-третє, у відкритому повітрі більше кисню. Підвищення споживання кисню зменшує гіпоксію головного мозку, що веде до покращення його регулюючої функції і вторинно впливає на нормалізацію дихання і окисних процесів.

При кліматолікуванні проходить активація продукції кортикостероїдних гормонів, стимулювання функції коркового та мозкового шару наднирників. Додаткова секреція гормонів при холодових кліматопроцедурах сприяє підвищенню реактивності організму, мобілізації його захисних сил.

Під впливом кліматолікування нормалізується білковий і ліпідний обмін. Нормалізується функція печінки – підвищується її антитоксична і глікогеноутворююча функція.

При кліматолікуванні нормалізуються показники неспецифічної та специфічної реактивності організму, підвищення захисних сил організму. Нормалізується специфічний мікробний імунітет – знижується виявлення антитіл до стафілококу, стрептококу, кишкової палички.

Підвищується неспецифічний імунітет – збільшення комплементу, бета – лізинів, нормалізуються імуноглобуліни, знижуються Т – лімфоцити. Все це за рахунок гіпосенсибілізації та підвищення неспецифічного імунітету.

Дихальна система. При кліматолікуванні нормалізується і підвищується постачання організму киснем, що призводить до відповідних змін в стані окисно – відновних процесів.

Змінюються функції зовнішнього дихання, збільшуються функціональні дихальні резерви, збільшується ефективність дихального акту. Підвищений хвилинний об’єм дихання знижується за рахунок зменшення напруги дихального акту. Покращується якість вентиляції, зменшується ступінь її нерівномірності і нормалізується відношення вентиляції до кровоточу. В результаті цих змін підвищується напруга кисню в альвеолярному повітрі, що веде до збільшення насиченості крові киснем.

Система кровообігу. Реакція ССС під впливом кліматолікування виражається:

• В покращенні клінічного стану хворих, зникненні або зменшенні основних скарг.

• Нормалізується пульс та тиск.

• Покращується функція серця, обмінні процеси в міокарді, покращується кровозабезпечення серцевого м’язу, на що вказує позитивна динаміка показників ЕКГ.

• Проходить фізіологічна відповідність між хвилинним об’ємом серця та питомим периферичним опором судин.

• У хворих з ГХ нормалізується питомий судинний опір як периферичних, так і судин нирок та величини серцевого індексу.

Нервова система. Під впливом кліматолікування покращується порушена біоелектрична активність мозку