1.2.3 Характеристика облікової політики кп « Івано-Франківськводоекотехпром»

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999р. №996-ХIY, із змінами, що діє з 01.01.2000р. і, в якому зазначені організаційно-правові засади регулювання та організації ведення бухгалтерської та складання фінансової звітності у відповідності із діючими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку ( далі – П(С)БО), підприємство надано право самостійно визначати свою облікову політику.

Облікова політика відповідно до НП(СБ)О 1 – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Як відомо, облікову політику затверджують наказом керівника. При цьому він може бути складений у загальній формі, а може містити розділи і додатки. Водночас не заборонено організаційні моменти обліку на підприємстві встановлювати окремим наказом.

Серед відомих загальнонаукових принципів важливими для формування облікової політики є:

1) Принцип системності випливає з того, що підприємство розглядається як цілеспрямована виробнича система, всі елементи якої взаємопов’язані між собою, динамічно взаємодіють із зовнішнім середовищем і виступають як єдине ціле.

2) Принцип ефективності слід розглядати як наявність багатоваріантних шляхів досягнення тієї самої мети.

3) Принцип комплексності зумовлений тим, що діяльність підприємства залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх цілей.

4) Принцип науковості та обґрунтованості виходить з того, що підприємство – це середовище, на основі законів природи і суспільного розвитку синтезуються закони самого виробництва та інші.

На вибір облікової політики підприємства впливають такі чинники:

1) галузеві особливості або вид діяльності;

2) організаційно-правова форма (ВАТ, приватне підприємство тощо);

3) обсяги виробництва (кількість працюючих);

4) рівень кваліфікації облікового апарату та забезпеченість його комп’ютерною технікою;

5) взаємовідносини з податковою системою (які податки сплачує підприємство);

6) стратегія фінансово-господарської діяльності підприємством.

Наведемо нижче фрагмент облікової політики КП « Івано-Франківськводотехпром» :

Нематеріальні активи згідо п.8-18 П(С)БО 8 зараховується на баланс а первісною вартістю. При придбані(створення) нематеріального активу наказом керівника визначається строк його корисного використання .

Амортизацію нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання нематеріального активу. Бухгалтерський облік нематеріальних активів вести на рахунку 12 за групами згідно П(С)БО 8 та робочим планом рахунків підприємства.

1.3 Ризик і суттєвість

1.3.1 Оцінка аудиторського ризику та його складових

Аудиторський ризик - це підприємницький ризик аудитора (аудиторської фірми), він означає ймовірність наявності в бухгалтерській звітності економічного суб'єкта невиявлених істотних помилок та (або) спотворень після підтвердження її достовірності або ймовірність визнання істотних викривлень у ній, у той час як насправді такі спотворення відсутні.

При проведенні аудиту аудитор повинен вжити необхідних заходів для того, щоб знизити аудиторський ризик до розумного мінімального рівня.

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів: внутрішньогосподарський ризик; ризик засобів контролю; ризик невиявлення.

Аудитор зобов'язаний вивчати ці ризики в ході роботи, оцінювати їх і документувати результати оцінки.

Під внутрішньогосподарським ризиком розуміється суб'єктивно визначається аудитором ймовірність появи істотних викривлень у даному бухгалтерський рахунку, статті балансу, однотипної групі господарських операцій , звітності економічного суб'єкта в цілому до того, як такі викривлення будуть виявлені засобами системи внутрішнього контролю або за умови допущення відсутності таких коштів.

Під ризиком засобів контролю (контрольним ризиком) розуміється суб'єктивно визначається аудитором ймовірність того, що існуючі на підприємстві і регулярно застосовуються засоби системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю не будуть своєчасно виявляти і виправляти порушення, які є істотними окремо або в сукупності, і (або) перешкоджати утворенню таких порушень.

Ризик засобів контролю характеризує ступінь надійності системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

Аудитор тестує засоби контролю у всіх випадках, крім тих, коли він оцінює ризик засобів контролю як високий. Чим більшою мірою аудитор збирається спиратися при підготовці своєї думки на певні засоби контролю, тим ретельніше він має перевіряти їх надійність та ефективність.

Під ризиком невиявлення розуміється суб'єктивно визначається аудитором ймовірність того, що застосовувані аудитором в ході перевірки аудиторські процедури не дозволять виявити реально існуючі порушення, які мають суттєве значення окремо або в сукупності.

Ризик невиявлення є показником ефективності і якості роботи аудитора і залежить від порядку проведення конкретної перевірки, а також від кваліфікації аудиторів і ступеня їх попереднього знайомства з діяльністю, що перевіряється економічного суб'єкта.

У разі зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки.

Аудиторський ризик розраховується за формулою:

DAR = IR*CR*DR, (1.1)

де DAR – ймовірність складання неправильного аудиторського висновку (прийнятний аудиторський ризик);

IR – ймовірність наявності помилок в обліковій системі (внутрішньо-властивий ризик);

CR – ймовірність неефективності системи внутрішнього контролю (ризик контролю);

DR – ймовірність того, що аудитори не знайдуть помилки в обліку, які не були виявлені і виправлені клієнтом (ризик невиявлення).

Рівень ризику може коливатись в діапазоні від нуля до одиниці (0–100%). Нульовий ризик означає повну впевненість в тому, що фінансова звітність не містить суттєвих помилок, 100% ризик повну невпевненість. Повна гарантія (нульовий ризик) точності фінансової звітності економічно недоцільна.

Наведемо у таблиці 1.3-1.5 методику розрахунку ризику контролю.

Таблиця 1.3 – Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик внутрішнього контролю.

№ п/п	Фактори	Середня оцінка		Відносна фактична оцінка		Абсолютна оцінка
1	2	3		4		5
1	Методи адміністративного контролю	5,6		0,8		4,48
2	Ставлення адміністрації до контролю	4,9		1		4,9
3	Кадрова політика адміністрації	14,3		0,5		7,15
4	Компетентність кадрового контролю	6,6		0,7		4,62
5	Наявність служби внутрішнього контролю	6		1		6
6	Підпорядкованість контролюючому персоналу	7,6		1		7,6
7	Санкціонування операцій	4,5		1		4,5
8	Організація системи обліку і внутрішнього контролю	2,8		0,5		1,4
9	Наявність технічних і технологічних засобів контролю	4,6		0,7		3,22
10	Контроль за документами та їх зберігання	7,5		0,3		2,25
11	Правомірність відображення операцій в обліку	5		0,9		4,5
12	Використання контрольних процедур	3,6		1		3,6
13	Нагляд за виконання контрольних процедур	4,6		0,5		2,3
14	Розподіл повноважень і обов’язків	6,8		0,5		3,4
15	Складна кооперативна структура	10,4		1		10,4
16	Інші фактори	5,2		1		5,2
Разом			100				75,52

Таблиця 1.4 – Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик зовнішнього контролю

№ п/п	Фактори	Середня оцінка	Відносна фактична оцінка	Абсолютна оцінка
1	2	3	4	5
1	Час проведення зовнішнього контролю	6,9	0,5	3,45
2	Зміна законодавчих і нормативних актів	13,2	1	13,2
3	Обсяг вибірки для зовнішнього контролю	9	0,7	6,3
4	Регулювання зовнішнього контролю	8,7	1	8,7
5	Мета і завдання зовнішнього контролю	7,4	0,3	2,22
6	Об’єкти зовнішнього контролю	9,4	0,5	4,7
7	Кваліфікація і практичний стан зовнішнього контролю	10,6	1	10,6
8	Перелік контрольних процедур що використовуються у зовнішньому контролі	6,5	0,7	4,55
9	Об’єктивність в оцінці об’єктів перевірки і дій керівників та інших службових осіб	4,5	0,4	1,8
10	Компетентність зовнішнього контролера щодо об’єктів перевірки	15,2	0,5	7,6
11	Інші фактори	8,6	1	8,6
Разом		100		71,72

Отже, ризик зовнішнього контролю становить 71,72%. Найбільший вплив на нього мають такі фактори: зміни законодавчих і нормативних актів, кваліфікація і практичний стан зовнішнього контролю, регулювання зовнішнього контролю та інші фактори.

Таблиця 1.5 – Експертна оцінка вагомості факторів, що впливає на властивий ризик

	Фактори	Середня оцінка	Відносна фактична оцінка	Абсолютна оцінка
1	2	3	4	5
1	Характер бізнесу клієнта	9,6	0,5	4,8
2	Економічна ситуація на підприємстві і в галузі	8,5	1	8,5
3	Законодавчі та нормативні акти , що регулюють основні види діяльності клієнтів	3,8	0,8	3,04
4	Операції з фінансами	6,9	0,6	4,14
5	Система оподаткування і можливість проникнення нелегального бізнесу	13,8	0,5	6.9
6	Конфлікт інтересів	8,7	0	0
7	Професійність і чесність адміністрації	5,4	1	5,4
8	Комплексний і незначний характер операції та їх складність	6,9	0,4	2,76
9	Форма розрахунків на підприємстві	6,8	2,7	4.76
10	Капітальні вкладення	7,4	0,5	3,7
11	Використання кредитів банку	6,5	0,4	2,6
12	Незавершене виробництво	5,3	0,1	0,53
13	Інші фактори	10,4	1	10,4
Разом		100		57,53

З вище наведених даних очевидно, що властивий ризик становить 57,53%.

Найбільший вплив в даній ситуації мала економічна ситуація на підприємстві і в галузі, яка в свою чергу регулює основні види діяльності (8,5%)

Великий вплив мав показник системи оподаткування.(6,9%),форми розрахунків на підприємстві (4,76%). Не вплинув на властивий ризик такий показник, як конфлікт інтересів, незавершене виробництво (0,53%). Всі інші фактори незначною мірою вплинули на результат.

Отже, ризик внутрішнього контролю CRB=75,52 і ризик зовнішнього контролю CRз=71,72. Як бачимо ці ризики є досить високими, звідси випливає, що внутрішній контроль на підприємстві є недостатнім.

Властивий ризик внутрішнього контролю IR = 57,53%, тобто ризик того, що регістри бухгалтерського обліку і фінансова звітність містять недостовірну інформацію досить мала.

Тепер можна зробити оцінку ризику невиявлення:

DR = 0,1/0,7172*0,7552*0,5753 = 0,3215 = 32,15 %

Отже, як бачимо ризик невиявлення помилок DR = 32,15 % є невеликим. Отже, чим менший коефіцієнт невиявлення, тим детальніше проведена перевірка. В загальному ризик невиявлення дає змогу нам оцінити наскільки ретельно повинна бути проведена перевірка і яка за величиною повинна бути вибірка. Оскільки DR = 32,15 %, то ми повинні взяти досить невелику вибірку і провести перевірку, звертаючи особливу увагу на фактори, які мають суттєвий вплив на результати діяльності підприємства (більше 10 документів).

При проведенні оцінки ризику було виявлено, що ризик внутрішнього контролю становить 75,52%; ризик зовнішнього контролю – 71,72%; властивий ризик – 57,53%.