- •Затверджено метод комісією 7.090301
- •Зміст дисципліни «Теорія управління станом гірського масиву»
- •Рекомендована література
- •Лекція №1 Відкриті гірничі роботи в складних гірничотехнічних умовах
- •1.1. Загальні питання доцільності управління стійкістю
- •1.2. Основні поняття до дисципліни
- •Лекція №2 Природні і техногенні фактори стійкості масивів гірських порід
- •2.1. Масиви гірських порід відвалів і бортів, їхня загальна характеристика
- •2.3. Основні властивості порід, які регулюють поводження масиву
- •2.4. Реологічні властивості гірських порід
- •2.2. Фактори стійкості масивів
- •2.5. Підземні води і кліматичні фактори
- •2.6. Структурна характеристика порід масиву
- •2.7. Техногенні фактори стійкості відвалів і бортів
- •Лекція №3 Деформація масивів, відвалів і бортів
- •3.1. Характеристика деформацій
- •3.2. Спостереження за станом бортів і відвалів
- •3.3. Паспортизація деформацій укосів відвалів і бортів
- •Лекція №4 Прогнозування стійкості відвалів і розрахунок їхніх параметрів
- •4.1. Сутність прогнозування схеми й методи розрахунку
- •Лекція №5 Управління стійкістю відвалів і бортів
- •5.1. Способи управління стійкістю укосів
- •5.2. Маневрування гірничими роботами
- •5.3. Зниження впливу підривних робіт на стійкість бортів
- •5.4. Інженерні методи управління станом масиву гірських порід
- •Лекція №6 Визначення стійкості відвалів
- •6.1. Визначення кута укосу відвалів, розташовуваних на стійкій підставі
- •6.2. Методика розрахунку параметрів відвалів, розташованих на шарі нестійких (пластичних) порід
- •6.3. Борт має ряд несприятливо орієнтованих поверхонь ослаблення або поверхня ковзання на профілі має вигляд ламаної лінії
- •6.4. Відвал перебуває на шаруватій похилій основі
- •6.5. Проектування високих відвалів скельних порід
- •6.6. Слабкі породи у відвалі на стійкій основі
- •Лекція №7 Розрахунок стійкості бортів кар'єру
- •7.1. Параметри плоского борта при відсутності несприятливо орієнтовних ослаблень
- •7.2. Розрахунок стійкості бортів опуклого профілю
- •7.3. Борт складений обводненими рихлими породами
- •7.4. У основі борта або відвала залягає шар пластичних глин
- •7.5. Борт складений обводненими рихлими породами і в основі його залягає шар пластичних глин
- •7.6. Борт має несприятливі орієнтовані площини ослаблення
- •7.7. Борта у вигляді синклінальних складок
2.2. Фактори стійкості масивів
Підрозділяються на природні й техногенні:
а) Природні – (інженерно-геологічні, гідрогеологічні, фізико-географічні).
Інженерно-геологічні включають:
– напружений стан; – структурна неоднорідність; – властивості гірських порід.
Гідрогеологічні включають:
– гідростатичне зважування; – гідродинамічний тиск; – поровий тиск; – суффозії, розчинення, карсти.
Фізико-географічні включають:
– атмосферні опади; – температура повітря і порід; – рельєф місцевості.
б) Техногенні – (геометричні параметри кар'єрів, спосіб розкриття й система розробки, застосовуване гірничо-транспортне устаткування).
Геометричні параметри – кути укосів і висота бортів, відвалів; форма кар'єру в плані.
Спосіб розкриття й система розробки – розщільнення гірських порід; напрямок і швидкість посування фронту гірничих робіт; вплив БВР; наявність підземних виробок.
Застосовуване гірничо-транспортне устаткування – форма укосу уступу; статичні й динамічні навантаження від устаткування.
2.3. Основні властивості порід, які регулюють поводження масиву
1. Фізичні властивості гірських порід – вологість W, щільність ρп, водопроникність, морозостійкість, об'ємна вага (маса) γ, пористість Р.
2. Фізико-хімічні властивості гірських порід – розчинність, пластичність, консистенція, набрякання, водоміцність, розмочуваність, розм’якаємість, розмиваємість.
3. Фізико-механічні властивості гірських порід.
Деформаційні властивості – модуль пружності Е (модуль Юнга), відносна деформація е, компресія, декомпресія, консолідація.
Міцності властивості – міцність на стиск Gсж, розтягання Gр, зрушення Gсдв, вигин Gизг, напруги (дотичні, нормальні, повні), коефіцієнт внутрішнього тертя tgρ, зчеплення С.
2.4. Реологічні властивості гірських порід
– повзучість;
– тривала міцність.
Повзучість – явище наростання деформації гірських порід у часі при постійній напрузі. Закономірності повзучості вивчаються експериментальним шляхом.
Визначаємо залежність деформації зрушення (Е) при даному дотичному напруженні (τ) у часі (t) або залежність швидкості зрушення від напруги.
Це криві наростання деформації зрушення при трьох значеннях τ, які характеризують такі фази повзучості:
I – первинна фаза повзучості (загасаюча) – повільна деформація, що загасає в часі.
II – вторинна (постійна) – не загасаючі в часі й мають V = const.
III – третинна (зростаюча) – не загасаюча в часі й зростаючі по величині деформації, які приводять до руйнування породи.
При оцінці стану масиву, коли їхня стійкість зберігається тривалий час, напруга не повинна перевищувати τ2.
Пластичні глини проявляють властивості повзучості при τ ≈ сотої і десятої частки МПа; скельні – у десятки МПа.
Тривала міцність τ∞ – максимальна величина дотичного напруження, при якій швидкість деформації прагне до нуля, а величина Е прагне до кінцевого значення. Якщо τ < τ∞, то повзучість загасне без руйнування масиву.
У противному випадку повзучість приводить до руйнування масиву і тим швидше, чим більше діє напруга τ∞.
Визначаємо за графіком, він будується на підставі кривих повзучості.
τ1, τ2, τ3, τ4, τ5 – точки на кривої повзучості, що відповідають моменту руйнування масиву.
Величина t для кожної точки переноситься на графік тривалої міцності, де по координатах τ і t будуються точки руйнування.
τ0 – миттєва (стандартна) міцність.
τt1 ÷ τt3 – тривала міцність.
τ∞ – гранична тривала міцність.
Для глинистих порід гранична тривала міцність нижче τ0 на 30-60 %, а для мерзлих гірських порід – в 5 і більше раз. Все це повинне враховуватися при оцінці стійкості в часі на постійних укосах.
