Властивості уяви

Агглютинація (склеювання) - об'єднання в створюваному образі властивостей і елементів образів інших предметів. Залежно від кількості і якості синтезованих таким способом елементів виникають образи різного"ступеня складності і новизни. Саме внаслідок агглютинування об’єкт включається у нову ситуацію, що змінює його риси, «одухотворюється» неживе, живому приписуються ознаки, притаманні неживому. За допомогою подібних прийомів створюються казкові образи: дракони, русалки, крилаті бики, а також реальні машини та механізми: танкамфібія, що поєднує в собі властивості танка і човна; аеросани тощо.

Гіперболізація (перебільшення) - збільшення або зменшення даного в образі реального об'єкта, кількісна зміна його частин. Цей спосіб використовувався для створення образів богатирів, дракона з сімома головами, багаторуких богинь в індійській міфології, Гулівера. Гіперболізацію люди нерідко використовують у спілкуванні, довільно або мимовільно спотворюючи форму та зміст подій, напевно, для рельєфнішого їх виділення на тлі інших.

Загострення - уявне підкреслення якихось властивостей реального об'єкта, внаслідок якого образ набуває особливої виразності. Цей спосіб широко застосовується в літературній творчості, де одні характеристики персонажа витісняють усі інші і простежуються у всіх можливих ситуаціях. У такий спосіб створюються також шаржі й карикатури. На відміну від гіперболізації загострення не спотворює дійсність, а лише підкреслює її характерні особливості.

Схематизація (обриси, форма) – згладжування відмінностей між порівнюваними об'єктами. Це дає змогу позбавитись від зайвих і другорядних деталей, що перешкоджають утворенню нового образу. Цей спосіб відіграє істотну роль у науковій творчості, він сприяє образному узагальненню ланок шуканого, яких бракує.

Типізація - уявне виокремлення істотного в однорідних явищах і втілення його у новому образі, завдяки чому цей образ поєднує в собі риси, притаманні різним об'єктам. Типізація — поширений прийом різних видів творчості. Окрім образних узагальнень, процес уяви містить механізм оцінки, що виконує протилежні функції.

Контрольні питання

1. Що таке мислення? Які його характеристики та якості?

2. Яка структура мислення, форми та процеси?

3. Яке значення має пам’ять для людини?

4. Які існують відмінності між видами пам’яті та мислення?

Тема 4. Емоційно-вольові, індивідуально-типологічні особливості особистості.

Мета: Виробити у студентів чітке уявлення про емоції та почуття, волю і вольові риси характеру, темперамент і характер. Означити вплив здібностей на інші риси характеру.

Перелік основних питань:

• Поняття про емоції та почуття, їх види, емоційні стани, емоційні особливості і властивості особистості. Воля, вольові властивості людини, характеристика вольових рис, аналіз складної вольової дії.

• Поняття про темперамент, типи вищої нервової діяльності як природна основа темпераменту, типи темпераментів та їх психологічна характеристика. Взаємозв’язок темпераменту та інших властивостей особистості.

• Поняття характеру, його структури, індивідуальне і типове в характері. Поняття про здібності людини, задатки і здібності. Взаємозв’язок здібностей з другими властивостями особистості, розвиток і формування здібностей.

Поняття про емоції та почуття, їх види, емоційні стани, емоційні особливості і властивості особистості. Воля, вольові властивості людини, характеристика вольових рис, аналіз складної вольової дії.

Емоції – вибіркове і стійке ставлення індивіда до певних предметів і явищ довколишнього світу, відображення смислу предметів, що породжуються їх відношенням до потреб. ЕМОЦІЇ – реакції людини і тварини на взаємодію внутрішніх і зовнішніх подразників які мають яскраву суб’єктивне забарвлення.

Бувають астенічні та стенічні, а також позитивні і негативні.

Астенічні – переживання які знижують активність особистості.

Стенічні – переживання які підвищують активність особистості.