- •1. Етапи розвитку наук.-педагог.Знання. Функції педагог.Освіти
- •2. Диференціація та інтеграція…
- •3. Парадигми освіти і виховання…
- •4. Аналіз моделей освіти…
- •5.Зміст і структура основних етапів педагогічного дослідження.
- •6. Характеристика емпіричних методів педагогічного дослідження.
- •7. Характеристика теоретичних методів дослідження.
- •8. Сутність професійно-педагогічної діяльності.
- •9. Основні компоненти структури педагогічної діяльності.
- •10. Характеристика компонентів праці викладача внз.
- •11. Професіоналізм діяльності педагога.
- •12.Спілкування як компонент педагогічної діяльності.Функції спілкування.
- •13.Характеристика рівнів педагогічного спілкування.
- •14.Характеристика стилів педагогічного спілкування.
- •15. Барєри у спілкуванні педагога, шляхи їх подолання.
- •16. Професіоналізм пед.Спілкування
- •17. Саморегуляція в роботі педагога.
- •18. Роль уваги суб’єктів педагогічної взаємодії. Прийоми завоювання уваги особистості.
- •19. Вікові особливості учнівської молоді.
- •20. Соціально-психологічні особливості студентської молоді.
- •21. Соціально-педагогічна адаптація молоді у внз.
- •22. Поняття педагогічної майстерності.
- •23. Педагогічна техніка. Зовнішня і внутрішня.
- •24. Зв’язок дидактики…
- •25. Наукові засади методики…
- •27. Сутність та структура…
- •28. Мотиви учння…
- •30. Характеристика загально дидактичних принципів.
- •31. Принципи навч. У вищій школі
- •32. Поняття змісту освіти…
- •37. Методи стимулювання та мотивації…
- •38.Методи контролю та самоконтролю
- •49. Методика організації та проведення індивідуальних занять та консультацій.
- •50. Сутність, види і форми самостійної роботи студентів
- •51. Зміст, види і форми науково-дослідної роботи студентів та методика її організації
- •52. Методика роботи студента з навчальною та науковою літературою
16. Професіоналізм пед.Спілкування
Професіоналізм спілкування, студента виховує і процес спілкування (дотримання норм пед. етики; пед. такту(не переборщити); здатність до взаєморозуміння, повага до учня, студента і вимогливість до нього, педагогічний оптимізм(студент може стати кращим)
17. Саморегуляція в роботі педагога.
Саморегуляція діяльності - постановка мети, визначення значущих умов і програми виконання, коригування виконавчих дій. Саморегуляцію умовно поділяють на фізичну і психічну (емоційну). Фізична саморегуляція починається з усвідомлення відчуттів від власного фізичного тіла, його стану, характеру роботи органів та м'язів, темпоритму дихання, ходи, рухів. Після цього приймають рішення про необхідність змін та прийоми самовпливу. Контроль дихання. Дихання — це і показник напруження (гнів — прискорене дихання, жах — завмираюче дихання) або розслаблення; і регулятор психофізичного стану (уповільнюючи дихання, людина заспокоюється, а концентрація на процесі дихання змінює його характер, що викликає зміни в хімічному складі крові, емоціях тощо). Психічна саморегуляція полягає в керуванні своїми переживаннями, почуттями, уявою, увагою тощо. Вона включає уміння змінювати емоційний стан, стримувати гнів, роздратування, образу; викликати спокій, робочий настрій; демонструвати упевненість, доброзичливість, оптимізм. Це можливо за допомогою фізичних дій, повного зосередження, образного самонавіювання, раціонального самоаналізу та інших прийомів саморегуляції. Третій спосіб саморегуляції — управління своєю уявою, образне самонавіювання. Більшість людей звикли несвідомо пливти за течією своєї уяви, а не керувати нею. Керуючи образами, які ми уявляємо, ми впливаємо на свої думки, настрій, бажання, потреби. Керувати уявою означає не боротися з образами, що виникають, а спостерігати їх немов збоку, емоційно відсторонившись від ситуацій, які ми уявляємо, аналізуючи їх причини, функції, механізми. Саморегуляція — це не придушення негативних образів, а заміна їх на такі, що стимулюють до корисних справ. Позитивні переживання необхідно поєднувати з корисними діями, а негативні вчинки не карати, а просто підкріпляти, не поєднувати а діями, що приносять задоволення, позитивними емоціями, самозаохоченням. До прийомів саморегуляції також належить раціональний самовплив, тобто аналіз почуттів, бажань; виділення в них позитивних і негативних рис, порівняння витрат часу та сил з імовірністю досягнення результатів, збереження або зниження рівня домагань, що впливає на рівень тривожності, змінює характер емоцій, настрій, прагнення.Прийомом саморегуляції може бути і "виконання" бажаної соціальної ролі. Лякливий грає роль сміливого, мовчазний — комунікабельного, тривожний — упевненого. Молодому вчителю на роботі корисно "грати" спокійного, рішучого, урівноваженого, доки він справді стане таким.До психотерапевтичних прийомів саморегуляції належить, зокрема, рефреймінг, тобто зміна контексту або смислу події. Перейменувавши, переоцінивши смисл ситуації, ми змінюємо свою емоційну реакцію. Розуміння того, що негативна поведінка в одних обставинах стає в інших позитивною, є основою ре-фреймінгу контексту. Отже, саморегуляція дасть вчителю змогу ефективно спілкуватися.
