20. Соціально-психологічні особливості студентської молоді.

Студентство – особлива соціальна група, організаційно об’єднана інститутом вищої освіти, яка х-ся особливими умовами життя, побуту, праці, особливою сусп. поведінкою та свідомості.

Психічні функції Піки (р) Спади (р)

Мислення 20, 23, 25, 30, 32 22, 24, 28, 31, 34, 35

Пам'ять 19, 23, 24, 30 21, 25, 26, 31, 34, 35

Увага 22, 24, 27, 29, 32, 33 23, 25, 31, 34, 35

Пік збудження – 21р., 24р.

Вікові особливості студентської молоді: максимальний розвиток особистісних якостей х-ру (наполегливість); здатність до саморегуляції, максималізм, завершення, формуються етичні та естетичні погляди; х-ний більш високий освітній рівень; інтенсивність спілкування; пошук життєвого ідеалу.

21. Соціально-педагогічна адаптація молоді у внз.

Соціально-педагогічна адаптація – засвоєння молодою людиною норм студентського життя, включення в систему міжособистісних стосунків. Форми адаптації: 1)формальна(пізнавально-інформаційне пристосування до нового оточення, структури вищої школи, її вимог); 2)соціальна(процес об’єднання груп студентів першокласників і об’єднання цих груп вцілому);3)дидактична(стосується підготовки до нових форм і методів навч. роботи у вищій школі).

22. Поняття педагогічної майстерності.

Педагогічна майстерність- сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога. Складовими професійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура. Професійні знання є фундаментальною основою педагогічної майстерності і охоплюють три блоки навчальних дисциплін: псохоло-педагогічні, фахові, соціально-гуманітарні. Педагогічна техніка передбачає наявність трьох груп умінь: здійснювати навчально-виховний процес, виховну роботу; взаємодіяти зі студентами; управляти собою, своїм емоційним станом, мовленням.До педагогічних здібностей належать комунікативність, креативність, рефлексія (аналіз власного психічного сстану), перцептивні( здібності до сприйняття нового), інтелектуальні, організаторські. Педагогічна моральність передбачає гуманістичну спрямованість особистості викладача і охоплює його ціннісні орієнтації, ідеали. До професійно значущих якостей зараховують доброзичливість, об’єктивність, вимогливість, самостійність, оптимізм, самоконтроль. Зовнішню культуру викладача формують одяг, зачіска, макіяж, постава, мовлення, форми невербального спілкування.

23. Педагогічна техніка. Зовнішня і внутрішня.

Педагогічна техніка — це сукупність раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки педагога, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-ви­ховної роботи з окремим індивідом чи колективом відповідно до поставленої мети навчання та виховання з урахуванням конкретних об´єктивних і суб´єктивних умов.Важливими вимогами педагогічної техніки є:—мистецтво одягатися з урахуванням особливостей професійної діяльності;—володіння своїм тілом: уміння ходити, сидіти, стояти;—володіння мімікою, жестами;—сформованість мовленнєвої культури: правильне професійне дихання, чітка дикція, належні темп і ритм, логічна побудова висловлювань тощо;—вироблення оптимального стилю в навчально-виховній діяльності;—уміння вправно й доцільно здійснювати окремі дидактичні операції (писати на дошці, користуватися технічними й наочними засобами навчання, ставити запитання, слухати відповіді, оцінювати навчальну діяльність студентів і т. ін.);—здатність керувати своїм психічним станом і станом вихованців. Внутрішня техніка — створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштовування вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю й почуття. Викладач повинен працювати над таким синтезом якостей і властивостей особистості, які дадуть змогу впевнено, без зайвого емоційного напруження здійснювати свою професійну діяльність:- педагогічний оптимізм;- впевненість у собі, відсутність страху перед аудиторією;- вміння володіти собою, відсутність емоційного напруження;- наявність вольових якостей (цілеспрямованість, самовладання, рішучість).Зовнішня техніка — втілення внутрішнього переживання вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці. Пантоміміка — виражальні рухи всього тіла або окремої його частини, пластика тіла. Вона допомагає виділити у зовнішності головне, малює образ. Усі рухи і пози повинні відзначатися витонченістю і простотою. Жест педагога мусить бути органічним і стриманим, без різких широких вимахів і гострих кутів. Перевага віддається округлій і скупій жестикуляції.Основні вимоги до жестів: невимушеність, стриманість і доцільність. Міміка— виражальні рухи м’язів обличчя.