Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Як правило, якісні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства мають низький ступінь математичної формалізації, їх відрізняє трудомісткість реалізації і дискретність оцінки. Вони не дають можливості використовувати оцінку конкурентоспроможності підприємства при аналізі і визначенні напряму посилення конкурентних позицій підприємства.

Отже, методики оцінки конкурентоспроможності підприємства переважно носять не описовий, а економічний, кількісний характер. Показник конкурентоспроможності віддзеркалює найістотніші підсумки діяльності і майбутні можливості всіх служб і підрозділів підприємства, а також його здатність реагувати на зміни чинників зовнішнього середовища.

Аналіз існуючих методик оцінки конкурентоспроможності підприємства дозволяє диференціювати їх на наступні групи:

1. матричні методи;

2. методи оцінки конкурентоспроможності підприємства за ринковою часткою;

3. методи, засновані на теорії ефективної конкуренції;

4. методи, засновані на теорії фірми і галузі;

5. методи, засновані на теорії якості товару (зокрема на теорії маркетингу);

6. комплексні методи;

7. методи, засновані на теорії мультиплікаторів;

8. методи, засновані на порівнянні з еталоном [19, с. 216].

Теоретичною основою матричних методів є концепція життєвого циклу товару і технології. На кожному етапі життєвого циклу виробник може реалізувати товар або продукт певної технології в тих або інших обсягах, що об'єктивно відбивається в частці ринку, яку він займає, і динаміці продажів. Основним прийомом матричних методів є побудова двомірних матриць, за допомогою яких стратегічні одиниці бізнесу або стратегічні господарські центри можуть порівнюватися один з іншим за такими критеріями як темпи зростання продажів, відносна конкурентна позиція, стадія життєвого циклу, частка ринку, привабливість галузі і т.д.

У моделях різних консультаційних фірм використовуються набори різних змінних на основі двомірних матриць, в яких по одній вісі фіксують значення внутрішніх чинників, а по іншій – зовнішніх (матриця І. Ансоффа «товар – ринок», матриця БКГ, Mc Kinsey, Shell – DPM, ADL і ін.) [57].

Матричні методи не дозволяють кількісно визначити рівень конкурентоспроможності підприємства, проте вони застосовуються достатньо широко, оскільки вони єдині, які дають уявлення про динаміку конкурентоспроможності.

Перевагами даної групи методів є те, що за наявності достовірної інформації дані моделі дозволяють забезпечити високу репрезентативність оцінки; моделі можуть використовуватися для дослідження взаємозв'язку між діловими одиницями, що входять в організацію, а також їх довгострокових цілей; моделі можуть бути основою для аналізу різних стадій розвитку ділової одиниці (бізнесу) і відповідно до аналізу відмінності її потреб на різних етапах розвитку.

Недоліками цих методів є те, що вони виключають проведення аналізу причин і ускладнюють розробку управлінських рішень. Дана група методів націлена на стрімке зростання і залишає без уваги можливості оздоровлення бізнесу, покращання методів управління.

Зараз найбільш «привілейованими» методами в США (країні, де приділяється найбільша увага питанням конкурентоспроможності) є методи оцінки конкурентоспроможності підприємства за ринковою часткою: чотирискладовий показник концентрації CR4 (використовувався з 1968 по 1984 р. Департаментом юстиції США) й індекс Херфіндала-Хершмана (з 1984 по теперішній час). Ця методика дозволяє за характером розподілу часток ринку виділити ряд стандартних станів його суб'єктів: аутсайдери; із слабкою, середньою і сильною конкурентною позицією; лідери. Величина зміни ринкової частки дозволяє визначити певні групи господарюючих одиниць. Перехресна класифікація розміру часток і їх динаміки дає можливість побудувати конкурентну карту ринку, на підставі якої легко встановити місце досліджуваного суб'єкта в структурі ринку, ступінь домінування на ринку, особливості розвитку конкурентної ситуації.

Критерієм конкурентоспроможності в рамках даної моделі є завоювання найбільшого конкурентного статусу на ринку в процесі конкурентного суперництва.