План і організаційна структура лекції 3:

1. Поняття про закономірності і принципи навчання, їх класифікація.

2. Характеристика основних принципів навчання.

3. Правила навчання.

1. Поняття про закономірності і принципи навчання, їх класифікація.

1. Процес навчання будується у відповідності з законами, закономірностями та принципами навчання. Закон – це необхідне, суттєве, стійке, повторюване відношення між явищами; як внутрішній і необхідний, всезагальний і суттєвий зв’язок предметів і явищ об’єктивної дійсності, як загальні, необхідні зв’язки між предметами і процесами.

Відповідно, у дидактичному аспекті, поняття „закон” ми визначаємо як внутрішній і необхідний, загальний, суттєвий, стійкий і повторювальний зв’язок між предметами і явищами навчання, який обумовлює їх необхідне виявлення .

Розрізняють закони динамічні і статичні.

Динамічним є такий закон, при якому вихідний (початковий) стан об’єкта одночасно визначає ряд наступних його станів. Знаючи перше, можна передбачити інші.

Статичним законом називається такий, при якому передбачається визначена можливість (ймовірність) закладених тенденцій у зміні об’єкта або системи за певних заданих умов.

У дидактиці, як і в інших суспільних науках, переважають статичні закони, і виявляються вони в більшості випадків як тенденції.

Поняття „закономірність” має у науковій літературі два тлумачення. Одні розуміють його як більш широке, ніж закон, тобто як визнання всезагальної упорядкованої природи і суспільства, в рамках якої необхідно виділити закони загальні і спеціальні.

Інші розуміють закономірність як недостатньо точно пізнаний закон, як упорядкованість явищ, відносну сталість впливаючих факторів, систематичність зв’язків між об’єктами.

Таким чином, поняття „закон” і „закономірність” виражають відношення одного порядку, але вони не тотожні. Законом називають конкретний, необхідний зв’язок між подіями і фактами. Якщо ж підкреслюється об’єктивно обумовлена послідовність явищ, то говорять про закономірності. Поняття „закономірність” вживається також у тих випадках, коли необхідно підкреслити, що те чи інше явище виникло невипадково.

Закономірні поняття можна розділити на 2 групи:

1. Закономірності, що притаманні процесу навчання за його сутністю, яка неминуче виявляється, як тільки він виникає в будь-якій формі, іншими словами – це закони, які притаманні будь-якому навчанню, де б і коли воно не виникало;

2. Закономірності, що виявляються залежно від характеру діяльності того, хто навчає, і тих, хто навчається, засобів навчання, від виду змісту освіти і методів, якими вони користуються. Вони (закономірності) виявляються не при будь-якому навчанні.

До I групи законів і закономірностей належать:

1. Виховуючий характер навчання. Будь-який акт діяльності викладання справляє на учнів той чи інший виховуючий вплив. Цей вплив може бути позитивним, негативним, нейтральним.

2. Усяке навчання реалізується тільки при цілеспрямованій взаємодії того, хто навчає, і тих, хто навчається, без такої взаємодії навчання не буває.

3. Навчання виникає тільки з активної діяльності учнів. Воно тим самим ефективніше, чим інтенсивніша і різнобічніша забезпечувана учителем діяльність учнів з предметом засвоєння. Рівень же його (засвоєння) залежить від характеру діяльності – репродуктивної або творчої. Це закономірність єдності педагогічного керівництва і самодіяльності учнів.

4. Цілеспрямоване навчання індивіда в тій чи іншій діяльності досягається при включенні його в цю діяльність.

5. Між метою навчання, змістом освіти і методами навчання існують постійні залежності: мета визначає зміст і методи обумовлюють ступінь досягнення мети.

До II групи належать наступні закономірності:

1. Поняття можуть бути засвоєні тільки в тому випадку, якщо цілеспрямована організована пізнавальна діяльність учнів, щодо співвідношення одних понять з іншими, відокремлення одних понять від інших.

2. Навички можуть бути сформовані, якщо вчитель організовує відтворення усвідомлених операцій і дій, що лежать в основі навичок.

3. Міцність засвоєння усвідомленого змісту і введення його в систему вже засвоєного раніше змісту.

Із закономірностей випливають принципи навчання.

Під принципами навчання розуміють визначену систему вихідних, основних дидактичних положень, установок до процесу навчання, виконання яких забезпечую ефективність практичної діяльності.

Ці вихідні положення обумовлені:

• закономірностями процесу навчання,

• метою і завданнями, які висуває перед школою суспільство.

Тому по-різному трактувалися і трактуються окремі принципи навчання.

Перша спроба створення цілісної системи принципів навчання належить Я. Коменському. Саме він назвав їх основоположними, на яких повинне будуватися навчальний процес. Слідом за Я.Коменським ця проблема в нових аспектах розглядалася Г.Песталоцці, А.Дістервегом. Значний внесок у розробку принципів навчання зробив К.Ушинський, який обґрунтував не тільки педагогічну, але й психологічну основну навчання.