4. Відповідальність працівників юридичної служби

Працівник юридичної служби, який не вжив передбачених За­гальним положенням про юридичну службу заходів щодо усунення порушень законодавства, які призвели до негативних економічних наслідків, ущемлення прав і законних інтересів працівників, несе відповідальність в установленому законодавством порядку. При невиконанні своїх професійних обов’язків працівник юридичної служби несе дисциплінарну відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності. Вона полягає в обов'язку працівника відповідати перед власником або уповноваженого ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами законодавства про працю (догана або звільнення). Для окремих категорій працівників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути застосовані й інші види дисциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним орган може замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

Дисциплінарна відповідальність працівників юридичної служби будь-якого профілю наступає у випадку порушення ними дисциплінарних статутів, учинення дисциплінарних проступків. Всі сфери юридичної діяльності мають визначені режими притягнення працівників до відповідальності.

Відповідальність юристів може бути загальною або пов'язаною з професійною діяльністю. Загальна відповідальність (юридична, моральна тощо) має непрофесійний характер і наступає на загальних підставах. Дисциплінарна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, до якої юрист притягується за вчинення дисциплінарного проступку, тобто за порушення: законодавства при виконанні професійних функцій; присяги, яка їм прийнята; вимог статуту відповідного об'єднання юристів.

За вчинений дисциплінарний проступок до юристів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

• попередження;

• догана;

• пониження кваліфікаційного класу;

• пониження у посаді та звільнення з посади;

• зупинення на певний строк дії свідоцтва (ліцензії) про право на заняття приватною юридичною практичною діяльністю або його анулювання.

За порушення вимог деонтологічних кодексів (кодексів честі, раритетів, канонів етики тощо) передбачається дисциплінарна відповідальність, що визначається кваліфікаційними комісіями професійних об'єднань юристів. При цьому враховуються всі обставини зробленого проступку, його вага і збиток, заподіяний престижу професії.

Проступком, що ганьбить честь і гідність юриста-професіонала, признається така дія або бездіяльність, що хоча і не є злочинною, але за своїм характером несумісна з високим званням судді, адвоката, нотаріуса, слідчого та ін. За вчинення такого проступку кваліфікаційна комісія (колегія) може припинити повноваження юриста (судді, адвоката, нотаріуса) у порядку, що передбачається законом.

Так, закон передбачає, що підставою юридичної (дисциплінарної) відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку — протиправної, винної (навмисної або необережної) дії або бездіяльності — зазіханні на службову дисципліну в державному органі внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків; порушенні заборон і обмежень, зловживанні правами; вчиненні проступку, що ганьбить його як державного службовця і дискредитує орган, де він працює.

До загальних правил притягнення юристів до дисциплінарної відповідальності відносяться такі:

• за кожний дисциплінарний проступок накладається лише одне дисциплінарне стягнення;

• дисциплінарне стягнення до юриста застосовується не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не беручи до уваги час тимчасової непрацездатності або перебування його у відпустці;

• якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення юриста не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення;

• дисциплінарне стягнення може бути достроково знято відповідною комісією;

• рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржене вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії, вищому державному органу або в судовому порядку.

Так, рішення про накладення стягнення адвокатові може бути оскаржене протягом 3 місяців у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури або в судовому порядку. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Якщо юристом не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки, то скасування або зміна рішення, яке прийняв юрист, невизнання його дій або неприйняття доказів, тлумачень нормативно-правових актів не тягнуть за собою його дисциплінарної відповідальності.

Розгляд дисциплінарної справи юриста чи дисциплінарне провадження здійснюється в установленому нормативно-правовими актами порядку і включає:

• перевірку даних про дисциплінарний проступок;

• відкриття дисциплінарного провадження;

• розгляд дисциплінарної справи;

• прийняття рішення.

За наслідками перевірки складається висновок з викладенням фактів і обставин, виявлених під час перевірки, і пропозицій. Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо юриста (за виключенням заяв та повідомлень, які є анонімними або не містять конкретних відомостей про проступки юристів) можуть бути:

• подання управлінь юстиції за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

• подання судів, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;

• повідомлення в засобах масової інформації тощо.

Відповідальність юриста виражається не тільки у виконанні дисциплінарного покарання. Відповідальність повинна полягати в тому, що юрист і без покарання відчуває так би мовити «розкаяння совісті», якщо підвів колектив або з його провини (недбалості) постраждав законослухняний громадянин. Бути етично відповідальним — це, насамперед, визнавати і захищати цінності співтовариства юристів, сприяти реалізації його цілей.

Працівники юридичної служби можуть нести також майнову та кримінальну відповідальність.

Щодо підстави майнової відповідальності працівника то вона виникає із порушення ним норм трудового законодавства, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди. матеріальна відповідальність працівників – це сукупність норм, які встановлюють матеріальні санкції за заподіяння матеріальної шкоди суб’єкту господарювання та добровільне чи примусове відшкодування працівниками заподіяної шкоди за скоєне правопорушення.

Об’єктивна сторона матеріальної відповідальності – це норми, що встановлюють матеріальні санкції щодо працівників, які заподіяли шкоду.

Суб’єктивною стороною матеріальної відповідальності є перетерпіння працівником матеріальних санкцій.