- •Тема 1.2. Держава, місцеве самоврядування і правова регламентація підприємницької діяльності.
- •1. Державна регуляторна політика у сфері господарювання, її цілі та завдання.
- •2. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку
- •3. Засоби державного регулювання господарських відносин
- •4. Податки в механізмі державного впливу на господарські відносини
- •5. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю
- •6. Особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки.
2. Прогнозування та планування економічного і соціального розвитку
У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (страте-гічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану
на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.
Згідно зі ст. 9 ГК України формами реалізації державної економічної політики є:
1. Економічна стратегія – обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирі-шення великомасштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збе-реження і примноження її економічного потенціалу і національного ба-гатства, підвищення народного добробуту. Економічна стратегія вклю-чає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об’єктивних процесів і тенден-цій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та вра-ховуючи законні інтереси суб’єктів господарювання;
2. Економічна тактика – сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу еконо-мічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному пері-оді розвитку народного господарства.
Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і про-грамах економічного і соціального розвитку України та окремих її регі-онів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програ-мах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах.
Ст. 11 ГК України визначає умови та основні форми прогнозуван-ня та планування економічного і соціального розвитку. Здійснення дер-жавою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання спрямо-вується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб’єкти господарювання враховують у своїй діяльності показни-ки прогнозних і програмних документів економічного і соціального роз-витку. Законом визначаються принципи державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, сис-тема прогнозних і програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розроблення, затвердження та виконання прогноз-них і програмних документів економічного і соціального розвитку, пов новаження та відповідальність органів державної влади і органів місце-вого самоврядування у цих питаннях.
Основними формами державного планування господарської діяльності є:
– Державна програма економічного та соціального розвитку України;
– Державний бюджет України;
– інші державні програми з питань економічного і соціального роз-витку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються За-коном про державні програми.
Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи вико-навчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Кон-ституції України розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та здійснюють планування економічного і соці-ального розвитку цих одиниць.
