4. Податки в механізмі державного впливу на господарські відносини

Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за прин-ципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб’єктів госпо-дарювання та громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 17 ГК України з метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, якими регулюється оподаткування суб’єктів господарювання, повинні передбачати:

– оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій опо-даткування;

– стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних пра-вил оподаткування;

– усунення подвійного оподаткування;

– узгодженість з податковими системами інших країн.

Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встанов-люватись індивідуально для окремого суб’єкта господарювання.

Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись із суб’єктів господа-рювання. При цьому податки та інші обов’язкові платежі, що відповід-но до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносять-ся на їх собівартість, сплачуються суб’єктами господарювання незалеж-но від результатів їх господарської діяльності.

Основними Законами України, що регулюють питання оподаткування є: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів», «Про державну підтримку малого підприємництва», а також інши н.п.а.

5. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю

Суб’єкти господарювання підлягають державній реєстрації відпо-відно до цього Кодексу та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та мають право без об-межень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не супере-чить законодавству.

Ч. 3 ст. 19 ГК України передбачено, що держава здійснює контр-оль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання у

таких сферах:

– збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб’єктами господарських відносин – за станом і достовірністю бухгал-терського обліку та звітності;

– фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та по-даткових відносин – за додержанням суб’єктами господарювання кре-дитних зобов’язань перед державою і розрахункової дисципліни, до-держанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

– цін і ціноутворення – з питань додержання суб’єктами господа-рювання державних цін на продукцію і послуги;

– монополізму та конкуренції – з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

– земельних відносин – за використанням і охороною земель; вод-них відносин і лісового господарства – за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

– виробництва і праці – за безпекою виробництва і праці, до-держанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і пра-вил, якими встановлено обов’язкові вимоги щодо умов здійснення гос-подарської діяльності;

– споживання – за якістю і безпечністю продукції та послуг;

– зовнішньоекономічної діяльності – з питань технологічної, еконо-мічної, екологічної та соціальної безпеки.

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяль-ністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагля-ду визначаються відповідними законами.

Ст. 18 ГК України визначає засади обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання. Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагаль-ності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм,що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання ви-значаються цим Кодексом та іншими законами, зокрема Законами Укра-їни «Про Антимонопольний Комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції» тощо.

Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та захисту суб’єктів господарю-вання і споживачів від недобросовісної конкуренції здійснюється упов­ новаженими органами державної влади (зокрема Антимонопольним комітетом України) та органами місцевого самоврядування.

Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конку-рентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встанов-лені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпе-ки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.

Органи державної влади і посадові особи зобов’язані здійснюва-ти інспектування та перевірки діяльності суб’єктів господарювання не-упереджено, об’єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодав-ства, поважаючи права і законні інтереси суб’єктів господарювання за принципом «для державних службовців – можна робити те, що прямо передбачено законом». Незаконне втручання та перешкоджання госпо-дарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Згідно з ч. 7 ст. 19 ГК України суб’єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його ді-яльності не пізніше як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і пере-вірку, можуть бути оскаржені суб’єктом господарювання у встановлено-му законодавством порядку.

Усі суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, склада-ти статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог зако-ну фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господар-ської діяльності, інші дані, визначені законом.

Забороняється вимагати від суб’єктів господарювання надання ста-тистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з по-рушенням порядку, встановленого законом.