4. Особливості організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів при ліквідації наслідків застосування противником засобів масового ураження

В основі роботи медичної служби при ліквідації наслідків застосування ворогом зброї масового ураження лежать загальні принципи організаційних заходів. з тим, в цих умовах потрібні деякі інші форми і методи роботи.

Перш за все, на організацію лікувально-евакуаційних заходів впливає характер санітарних втрат. Застосування ворогом ядерних, хімічних і деяких видів БЗ (токсинів) може зумовити одночасне виникнення на порівняно обмеженій території масових санітарних втрат – вогнищ масового ураження.

Дія на місцевості, зараженій ОРЮ РР, БЗ викличе необхідність роботи медичного складу в індивідуальних засобах захисту, необхідність проведення на етапах медичної евакуації санітарної обробки поранених, дезактивації, дегазації і дезінфекції їх обмундирування та оснащення.

Важливим фактором є загроза виходу ворога в райони вогнищ масового ураження. В цих умовах етапи медичної евакуації розгортаються на віддалі від вогнищ масового ураження, і об’єм медичної допомоги скорочується до проведення заходів за життєвими показниками із швидкою евакуацією поранених в тил. При відсутності загрози виходу ворога в райони масового ураження, етапи медичної евакуації максимально наближаються до вогнищ масових санітарних втрат.

Рятівні роботи у вогнищах масового ураження організовуються командирами та штабами усіх ступенів і здійснюються силами й засобами частин, які попали під напад, а також – спеціально виділених з цією метою підрозділів інженерної, хімічної, медичної служб та ін.

Організації лікувально-евакуаційних заходів у вогнищах ядерного, хімічного чи бактеріологічного ураження суттєво відрізняються між собою. Це обумовлено характером факторів ураження цих видів зброї і умовами роботи у вогнищах ядерного ураження: характер санітарних втрат визначається видом і силою ядерного вибуху. Так, при використанні ядерних боєзапасів малих і надмалих калібрів виникатимуть переважно радіаційні ураження, а середніх та великих калібрів – поряд з радіаційними виникатимуть травматичні й опікові ураження.

Веденню рятівних робіт суттєво перешкоджає радіоактивне забруднення місцевості, широкомасштабні руйнування, пожежі, задимленість. Більшість потерпілих знаходитиметься всередині пошкодженої бойової техніки, у зруйнованих фортифікаційних спорудах, що перешкоджатиме їх збору та наданню першої медичної допомоги.

Найважчою передбачається робота у вогнищах наземних ядерних вибухів, де виникне високий рівень радіації. в цих умовах необхідно визначити найбільш вірні варіанти організації рятувальних робіт на основі оцінки радіаційної ситуації. Особовий склад, який приймає участь у рятувальних роботах в зонах радіоактивного зараження, до послаблення дії проникаючої радіації повинен діяти в захисних засобах, а перед входженням у вогнище – приймати радіопротектори. Для обліку фактичної дози опромінення особового складу проводиться дозиметричний контроль.

За військовослужбовцями, які попали в зону ураження від ядерного вибуху, але зберегли боєздатність і не потребують відправки на лікування, медична служба організовує нагляд.

При організації лікувально-евакуаційних заходів у вогнищах хімічного ураження необхідно врахувати такі особливості:

• одночасне (при використанні швидкодіючих ОР) або продовжене (ОР сповільненої дії) формування санітарних втрат у вогнищі;

• можливість виникнення за певних обставин комбінованих уражень особового складу (застосування хімічної зброї після ядерної, одночасне застосування хімічної та звичайної зброї);

• необхідність надання медичної допомоги за невідкладними показниками великій кількості уражених в короткі терміни;

• можливість вторинних уражень поранених і хворих, а також медичного персоналу внаслідок десорбції ОР із зараженого обмундирування (оснащення, зброї) евакуйованих із зони ураження до того, як буде проведено повну санітарну обробку і дегазацію обмундирування.

Надання медичної допомоги повинно передбачати:

1. Проведення заходів щодо термінового припинення подальшого надходження ОР до організму ураженого.

2. Нейтралізацію отрути в організмі, зменшення її дії при допомозі специфічних медикаментозних засобів (антидоти).

3. Комплексне використання засобів специфічного (антидоти) і неспецифічного лікування на етапах медичної евакуації для усунення основних патологічних змін, які викликані дією ОР.

Особливу увагу потрібно звернути на своєчасне надання першої медичної допомоги (і долікарської) у вогнищах ураження та організацію вивезення (винесення) поранених і хворих на етапах медичної евакуації в найкоротші терміни; наближення усіх видів медичної допомоги до вогнища; скорочення термінів перебування уражених отруйними речовинами в засобах захисту.

Характер лікувально-евакуаційних заходів у вогнищах бактеріологічного зараження залежить від особливостей уражу вальної дії застосованих засобів.

При надходженні уражених із вогнищ бактеріологічного зараження медичні підрозділи, частини і заклади переходять до протиепідемічного розпорядку роботи.

В системі лікувально-евакуаційних заходів, які проводяться медичною службою при ліквідації наслідків застосування ворогом засобів масового ураження, в умовах успішного розгортання наступу важливе значення має якнайшвидше висування до вогнищ сил і засобів, які забезпечують надання кваліфікованої медичної допомоги (ОмедБ, ОМЗ), групи медичного підсилення.

При наявності відповідних можливостей, до великих вогнищ масових санітарних втрат необхідно цілеспрямовано висувати ПГБ або її відділи.

На закінчення слід підкреслити, що в сучасних умовах роль і значення лікувально-евакуаційних заходів у військах різко зростатиме. Організація ефективного медичного забезпечення, в тому числі – лікувально-евакуаційних заходів, в кінцевому результаті суттєво впливає на стан боєздатності Збройних Сил в цілому.