Як встановити контакт при обстеженні?

Перш ніж розпитувати дитину про події насильства, необхідно встановити з нею контакт. Для цього необхідно:

1. Створити довірливе ставлення. Дитина буде більш відкритою повідомить більше подробиць, якщо буде довіряти своєму співрозмовнику.

2. Розмова буде менш болючою для дитини, якщо між нею і дорослим досягнуто довіри. Дитині буде легше розповідати, якщо вона буде сприймати фахівця як доброго, дбайливого і уважного співрозмовника.

Бесіда повинна переслідувати дві мети: домогтися довіри з боку дитини і отримати як можна більше потрібної інформації. Фахівець повинен орієнтуватися на кожен конкретний випадок, на вік і на особливості інтелектуального розвитку дитини.

Як почати бесіду?

Існують різні шляхи, щоб почати бесіду:

• маленьким дітям можна запропонувати гру і разом пограти; через деякий час можна задати загальні питання про сім'ю, друзів і т. інш. Якщо дитина відчуває себе добре, їй намагаються пояснити мету обстеження;

• можна на початку дати невеличке пояснення про цілі обстеження, а потім загальні теми або гри;

• старшим дітям доцільно пояснити цілі обстеження, щоб зменшити напругу, сказати, чому проводиться це дослідження. Потім поговорити на нейтральні теми: школа, хобі, вільний час, сім'я.

Як знизити травматичність дитячої розповіді?

Труднощі при обстеженні полягають в тому, що дитині важко виразити словами все те, що з нею сталося. Вона точніше і легше висловить це своєю поведінкою, діями. Менш травматично висловити все у грі.

Можливі такі варіанти:

• Для дітей від 2 до 7 років - гра з ляльками;

• Для дітей від 5 років - малювання;

• Для дітей шкільного віку, що мають мовні здібності і достатній словниковий запас - розповідь історій.

При обстеженні звертається увага на те, як часто відзначаються сексуальні прояви у висловлюваннях і поведінці дитини.

Гра з ляльками

Діти, які не зазнали сексуального насильства, відтворюють у грі своє повсякденне життя. Діти, які пережили сексуальне насильство, часто ведуть себе таким чином: вони роздягають ляльок, роздивляються їх між ніг, роблять сексуальні зауваження, кладуть їх разом у ліжко, програють сексуальні ролі. Обидві групи дітей грають так, як це відбувалося і відбувається з ними насправді.

Малювання

Малюнки дітей служать потенційними індикаторами сексуального насильства, що може допомогти фахівцям визначити, чи мало місце насильство. Більшість дітей відмовляються визнавати факт насильства в силу випробуваних ними негативних емоцій і внутрішніх когнітивних конфліктів. Діти у віці від 3 до 5 років найчастіше мимоволі розкривають факт сексуального насильства; підлітки у віці від 13 до 17 років роблять це цілеспрямовано. Діти від 6 до 12 років не мають ані найменшої схильності говорити про насильство ні мимоволі, ні навмисно, і це становить найбільші труднощі в роботі фахівців з ними.

Перш ніж визначати потенційні індикатори сексуального насильства по малюнках, фахівці повинні добре вивчити малюнки дітей «в нормі», тому часто буває зручно пропонувати малювання великій групі дітей, наприклад всьому класу, щоб на тлі «норми» виділити відхилення.

Фахівець може запропонувати дитині різні варіанти малюнків:

• без визначеної теми;

• про свою сім'ю;

• про себе самого.

Діти, що зазнали сексуального насильства малюють:

• зображення, на яких виразно означається підвищений інтерес до сексуальних тем і підкреслюється сексуальность (груди у себе самої, пеніс у тварин);

• людей під час сексуальних дій;

• часто особливу увагу приділяють нижній частині тіла (наприклад, дуже докладно малюють блискавку на брюках). Подальші коментарі, що стосуються змісту малюнка, дозволяють переконатися в тому, що малюнок має сексуальну спрямованість;

• на малюнку відображають почуття, які є реакцією на те, що вони відчували (гнів, страх, безпорадність);

• іноді спеціально ухиляються від сексуального змісту, наприклад, 10-річна дівчинка малює мати штрихами;

• емоційний стан дитини передається за допомогою намальованою нею міміки. Сльози та насуплені брови говорять про печаль або депресію. Якщо зображена посмішка неадекватна всій намальованою сцені, то, швидше за все, вона показує, що дитина приховує справжні почуття або розуміння ситуації. Намальований великий рот у вигляді кола може бути ознакою того, що мав місце оральний секс;

• надто виділені й у достатку намальовані волосся на малюнку або повна їх відсутність також говорять про наявність сексуальної тривожності, розгубленості або неадекватності;

• відсутність рук на малюнку свідчить про втрату контролю над подіями або про наявність почуття провини, пов'язаного з будь-якими діями з руками. Перебільшені руки можуть говорити про тривогу або вини щодо мастурбації, сексуальної агресії або іншого виду сексуальної поведінки. У цілому зображення рук (або їх відсутність) відображає те, як діти сприймають свою взаємодію з оточуючими;

• відсутність на малюнку нижньої частини тіла говорить про заперечення як про механізм захисту дитини в ситуації насильства;

• найбільш зафарбовані частини тіла, зокрема геніталії або рот, відображають високий ступінь тривожності жертви насильства;

• виділені на малюнку фалічні символи (димові труби, дерева, телефонні трубки) або, навпаки, їх відсутність там, де їм слід було б бути, є індикатором тривожності, пов'язаної з чоловічою сексуальністю або відносинами з чоловіками. Після того, як дитина закінчила малюнок, потрібно запитати, що на ньому зображено. Спонукати до того, щоб дитина назвала окремі частини тіла. Необхідно звернути увагу на те, що кидається на малюнку в очі (наприклад, чому так широко розставлені ноги).