§2. Джерела об'єктів права інтелектуальної власності

Діяльність об’єктів права інтелектуальної власності регламентується великою кількістю законодавчих актів. Зокрема, джерелом права інтелектуальної власності є:

Конституція України; процесуальний, Господарський, Господарський процесуальний та Митний кодекси України;

• Кодекс законів про працю України;

• Кодекс України про адміністративні правопорушення;

• пакет законів України, прийнятих Верховною Радою України у грудні 1993 р. : ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі⁴⁴, ”ГІро охорону прав на промислові зразки", ”Про охорону прав на знаки для товарів і послуг“, ”Про авторське право і суміжні права" та ін.

З метою посилення міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності у 1967 році в Стокгольмі була створена Всесвітня організації інтелектуальної власності (ВОІВ).

ВОІВ є однією із 16 спеціалізованих організацій в системі ООН.

Україна з 26 квітня 1970 року є членом ВОІВ, приєднавшись у складі СРСР до Конвенції, що засновує ВОІВ. Участь в ній вона підтвердила 25 грудня 1991 року, як самостійна держава.

До міжнародних договорів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ та учасницями яких є Україна, належать:

• Всесвітня конвенція про авторське право (дата набуття чинності для України - 27 травня 1973 р.);

• Паризька конвенція про охорону промислової власності (дата на буття чинності для України - 25 грудня 1991 р.);

• Договір про патентну кооперацію (дата набуття чинності для України - 25 грудня 1991 р.);

• Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (дата набуття чинності для України - 25 грудня 1991 р.);

• Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (дата набуття чинності для України -25 жовтня 1995 р.);

• Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин (редакція 1978 р.,дата набуття чинності для України 3 листопада 1995 р.);

• Договір про закони щодо товарних знаків(дата набуття чинності

для України - 1 серпня 1996 р.);

• Будапештський договір про міжнародне визнання депонування

мікроорганізмів з метою патентної процедури (дата набуття чинності для України - 2 липня 1997 р.);

• Найробський договір про охорону Олімпійського символу (дата набуття чинності для України - 20 грудня 1998 р.);

• Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (дата набуття чинності для України - 29 грудня 2000 р.);

• Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (дата набуття чинності для України - 29 грудня 2000 р.);

• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 року (дата набуття чинності для України - 18 лютого 2000 р.);

• Договір ВОІВ про авторське право 1996 року (дата набуття чинності для 4 України - 6 березня 2002 р.);

• Договір ВОІВ про виконання і фонограми 1996 року (дата набуття чинності для України - 20 травня 2002 р.);

• Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 року (дата набуття чинності для України - 12 червня 2002 р.);

• Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків - Гаазький акт 1969 р. (дата набуття чинності для України - 28 серпня 2002 р.) та Женевський акт 1999 року (дата набуття чинності для України - 23 грудня 2003 р);

• Договір про патентне право прийнятий 1 червня 2000 р. у м. Женева 2000 року ( дата приєднання України до Договору про патентне право - 28 листопада

2001. р.);

• Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків ( дата приєднання України до Угоди - 17 грудня 2008 р.);

• Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію ( дата приєднання України до Угоди - 17 грудня 2008 р.).

Приєднання України до міжнародних договорів і угод та входження до структур, що забезпечують правову охорону інтелектуальної власності, говорить про те, що в Україні створена належна охорона та захист об’єктів права інтелектуальної власності.

Українська держава придає важливе значення забезпечення правової охорони та захисту об’єктів права інтелектуальної власності. Це передусім зумовлено винятковою роллю інтелектуального капіталу в становленні світової економіки XXI століття.

Обрана Україною стратегією інноваційного розвитку економіки має спиратися насамперед на вітчизняний інтелектуальний капітал, який повинен базуватися на наукових знаннях.