§ 6. Суб’єкти права інтелектуальної власності

Суб’єктами або власниками права інтелектуальної власності згідно ст. 421 ЦК України можуть бути:

-творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності;

-інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Таким чином суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути тільки два види вищезазначених суб’єктів.

Серед суб’єктів права інтелектуальної власності особливе місце належить творцям: автору, виконавцю, винахіднику, раціоналізатору. Саме від творців - це право може передаватися іншій особі.

Законом, коло творців не обмежене вимогами до їхнього віку, стану здоров’я тощо. Звідси слідує, що для суб’єктів права інтелектуальної власності характерною є однакова дієздатність суб’єктів творчого процесу, вона може не збігатися із зальною цивільною дієздатності, котра, за загальним правилом, настає для фізичної особи при досягненні нею 18 років.

У повному обсязі цивільна дієздатність виникає з досягненням повноліття,

але у випадках, коли закон допускає вступ у шлюб до досягнення 18 років, особа, яка не досягла повноліття, набуває дієздатність у повному обсязі з часу вступу в шлюб або коли вона записана матір’ю дитини чи батьком дитини. Слід зазначити, що згідно частини 2 ст. 34 ЦК України, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа, відповідно до вимог законодавства, які існують до зазначених суб’єктів.

Інші особи можуть визнаватися суб’єктами права інтелектуальної власності відповідно до вимог законодавства, якщо їм належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

В залежності від об’єкта права інтелектуальної власності інші особи визнаються суб’єктами права інтелектуальної власності відповідно до норм цивільного законодавства, закону чи договору, які регулюють відносини певного об’єкта інтелектуальної власності, їм можуть належати особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Наприклад, неповнолітня дитина, яка створила власний вірш, є суб’єктом авторського права, але розпоряджатися майновими правами на цей об’єкт права інтелектуальної власності така особа може лише за допомогою інших осіб, згідно ст. 292 ЦК України ”Право на опіку або піклування", з урахуванням особливостей частини 3-4 ст. 67 та статтей 68, 71 ЦК України.

Суб’єктом права інтелектуальної власності можуть бути кілька осіб, яким належить здійснення права інтелектуальної власності. Стосунки, щодо здійснення права інтелектуальної власності регулюються за допомогою договору. Сторони такого договору на свій розсуд можуть визначати, які права та обов’язки покладаються на кожного суб’єкта права інтелектуальної власності при використанні ним об’єкта інтелектуальної власності.

Головною правовою формою передання майнових прав інтелектуальної власності є ліцензійний договір, за допомогою якого надається дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності на умовах, визначених сторонами договору з урахуванням вимог закону.

Якщо охоронний документ на об’єкт права інтелектуальної власності втратив юридичну силу (наприклад, закінчився визначений охоронним документом - свідоцтвом чи патентом - строк дії), то таким об’єктом може скористатися будь-яка особа, тому, що такий об’єкт є суспільним надбанням.

Підставами встановлення права інтелектуальної власності можуть бути різні обставини, з якими закон пов’язує виникнення відповідних правовідносин.

Таким чином, об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності пов’язані між собою і в залежності від об’єктів інтелектуальної власності реалізують свої права відповідно до законодавства з охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності.