3. Загрози та можливості для української зернової галузі при вступі в єс

Асоціація з ЄС дасть вітчизняним зерноторговельними компаніям можливість зміцнити свої позиції на європейському ринку і стимулює новий виток розвитку зернової галузі за рахунок доступу до більш дешевих кредитів та високотехнологічному обладнанню.

Агропромислова галузь є однією з найбільш сильних галузей української економіки і українські аграрії більш інших готові до підписання Асоціації з ЄС. Можливості ж, які відкриває перед українськими експортерами підписання асоціації, очевидні. Головна з них - гарантований обсяг експорту зерна та продуктів його переробки в ЄС.

В останні роки постачання зерна в ЄС були досить великими, - близько 4,1 млн. тонн в 2011 р., 7,8 млн. тонн в 2012 р., близько 4 млн. тонн - у першому півріччі 2013 року. Головною конкурентною перевагою зернової галузі України є більш низька собівартість і наявність хорошої інфраструктури, також зазначимо, що оскільки ЄС позиціонує себе як експортер високоякісного зерна, перед українськими експортерами відкриваються великі експортні можливості щодо фуражної групи зернових. Європейський союз є одним з найбільших в світі виробників і постачальників зернових культур, конкуруючи з такими країнами як США, Бразилія, Аргентина, Австралія, Канада, Росія, і звичайно Україна. Проте ЄС, в основному, експортує продовольчу пшеницю і ячмінь, при цьому імпортуючи кукурудзу та олійні культури. Постачання українського зерна до країн ЄС є достатньо великими, проте вони залежать від експортного потенціалу України та рівня валового збору в ЄС в певні маркетингові роки. За останні десять років обсяги експорту зерна коливалися від 329 тис. тонн до 7,8 млн. тонн (частка в загальному експорті зерна коливалася від 6% до 29%).

Варто зазначити, що в проекті, який стосується квот, прописано, що квота на дану групу продукції включає в себе також групу 11 УКТ ЗЕД - продукти переробки зернових. Тобто, квота в розмірі 950 тис. тонн (1 млн. тонн через 5 років) поширюється, як на експорт пшениці, так і борошна. Саме це дає певні преференції українським виробникам. Адже експорт борошна, як товару з більшою доданою вартістю більш вигідний. Досить порівняти - при поточній ціні на борошномельну пшеницю на базисі FOB - порти Чорного та Азовського морів у 245-255 дол. США/т , вартість борошна на тих же умовах оцінюється в 300-320 дол. США/т.

Також, Україна має всі можливості для того, щоб збільшити урожай зернових аж до 100 млн. т. Проте для реалізація цих можливостей необхідно вирішити деякі завдання: у першу чергу - це недосконала інфраструктура, яка на даний момент задовольняє запити експортерів, однак буде недостатньою у разі нарощування виробництва зернових. Так у 2012-му р. в Україні налічувалося понад 750 сертифікованих зернових складів загальним обсягом до 33 млн. тонн одночасного зберігання. Інші зерносховища, місткість яких оцінюється на рівні 15-16 млн. тонн , або не можуть забезпечити якісні умови зберігання, або не мають сучасного технічного оснащення для довгострокового збереження зерна. Тобто, навіть при врожаї зерна в поточному році на рівні 58-62 млн. і олійних культур на рівні 12-13 млн. (разом понад 71 млн. т) відчувається дефіцит складських потужностей.

Ще одним питанням, що вимагає вирішення, є обмежені пропускні можливості українських портів. На сьогодні українські порти можуть перевалювати близько 35 млн. т. зерна на рік, що є достатнім при сьогоднішньому експортному потенціалі в 28-30 млн. т. Але у разі збільшення експорту до 40-50 млн. т, потрібно інвестиції для нарощування пропускних потужностей українських портів на 25-40%.

Третім важливим питанням, що вимагає вирішення, є транспортна система. Адже сьогодні в Україні налічується близько 10,8 тис. зерновозів, з яких 1,5-1,7 тис. перебувають в оренді в країнах СНД і порядку 1,5-1,6 - на планових ремонтах. Для внутрішнього ринку залишається менше 8 тис. вагонів-зерновозів. Якщо в найближчі роки в Україні не будуть закуповуватися або будуватися вагони даного типу, а щорічно з обігу вилучатимуться близько 500 старих вагонів, то можна прогнозувати, що до 2020-го року в Україні не залишиться цього вагонного парку. І саме лібералізація торгівлі з ЄС дасть можливість українським аграріям модернізувати портові елеваторні потужності, побудувати нові вагони - зерновози за рахунок залучення більш дешевих кредитів, поліпшення інвестиційного клімату та імпорту високотехнологічного європейського обладнання. Експорт зернових з України за період 2000-2013 р. наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Експорт зернових з України в 2000-2013 р., тис. тон.

Рік	ЄС-27				Всі країни
	Пшениця	Ячмінь	Кукурудза	Всі зернові	Всі зернові
2000	60	220	12	302	1287
2001	1375	359	177	1955	5540
2002	4581	515	79	5664	12168
2003	227	125	336	792	3861
2004	898	281	358	1585	7619
2005	2163	145	466	2871	12493
2006	1106	213	337	1689	11021
2007	192	30	87	329	2407
2008	2822	307	1259	4439	16136
2009	2293	230	786	3351	25745
2010	94	3	660	781	13905
2011	1434	87	2571	4117	14149
2012	1522	0	6182	7780	27114
2013*	58	7	3782	3944	8709
Середнє за останні 10 р.(2003-2012 р.)	1275	142	1304	2773	13625
Середнє за останні 5 р. (2008-2012 р.)	1633	125	2292	4094	19410
Імпортне мито в ЄС (станом на 09.2013 р.)	95 євро/т	93 євро/т	0	-	-
Імпортна квота за пільговим мито(12євро/т) в ЄС, тис. т на рік	2378-треті країни+734 Канада, США та ін..	307	278	-	-
Квота в ЄС після підписання договору	950	250	400	1600	-
Квота в ЄС через 5 років	1000	350	650	2000	-

*-Дані за переше півріччя 2013 р. [4].

Аналізуючи дані таблиці можна дійти до висновку, що завдяки відміні експортих мит до ЄС українські агропромислові могли б щороку економити близько (950*95євро/т= 90250000 євро) тобото 90,250 млн євро, що досить відчутно буде для економіки нашої країни. Такоє потрібно зауважити, що в наступні 5 років квоту на безмитний ввіз зернових буде підвищено аж до 1000 тис. т., і це не зважаючи, що наша держава матиме право ввозити зернові ще окрім цього, але нажаль уже за митом в 95 євро/т, що в результаті досить сильно вплине на наповнення держбюджету і загалом зайнятості виробництва в країні.