3.1 Проблеми підвищення рівня макроекономічних показників

Виключно українською проблемою у формуванні макроекономічних показників є високе зростання зовнішніх запозичень урядом. Ще однією значною проблемою української економіки є висока енергоємність виробництва. Цей фактор чинить серйозний вплив на конкурентоспроможність і собівартість кінцевої продукції. Багато в чому, така ситуація пов'язана з негативним балансом зовнішньої торгівлі (основними статтями якої є імпорт енергоносіїв і високоякісних товарів в порівнянні з вітчизняними аналогами).

Важливо, що такі галузі економіки як виробництво і сільське господарство, в першу чергу потребують залучення капіталу для подальшого розвитку. Найбільший досвід тут у компаній - представників сільського господарства. Вони одними з перших в Україні стали залучати капітал шляхом розміщення своїх цінних паперів на іноземних торгових майданчиках. Як результат, на сьогоднішній день, велика частина продукції українського сільського господарства реалізується в європейських країнах.

Що стосується виробничих підприємств, то їм необхідно залучення фінансування для модернізації вже існуючих потужностей, (зниження енерговитрат на одиницю продукції, підвищення якості), а також для розширення вже діючого бізнесу. Важливо, що після модернізації, підприємства стають більш стійкими у фінансовому плані до різних цінових коливань на ринках збуту кінцевої продукції.

Однак якщо порівнювати рівень ВВП на душу населення України та розвинених європейських країн, стає очевидним, що в України є ще великий потенціал до зростання.

Проблема зовнішнього боргу стає постійним супутнім явищем  економічного розвитку України із самого моменту здобуття нею державної незалежності.

Україна вступила у фінансово – кредитні відносини з приводу зовнішніх запозичень та виплат відповідних боргових зобов’язань  з багатьма суб’єктами – як національними, так і міжнародними фінансовими організаціями, приватними позичальниками, об’єднаннями  кредиторів. 

На 2013 рік Україні необхідно було погасити 63 млрд. доларів боргу, більша частина якого буде рефінансована шляхом отримання нових запозичень.

Причин ситуації, що склалася можна назвати декілька: українці воліють споживати більше іноземні товари, аніж вітчизняні, у зв'язку з їх більш високою якістю; держава практично не підтримує вітчизняних виробників, а вони в свою чергу є заручниками кредитів в іноземній валюті, які бралися ще до кризи 2008 року.

Зрештою, виробники з великими труднощами можуть нарощувати виробництво, так як відбувається вимивання обігових коштів, що йдуть на обслуговування кредитів; велика частка в торговельному балансі Україні припадає на імпорт енергоносіїв, у тому числі на газ з РФ; іноземні валютні кредити, які беруться державою, йдуть на покриття дефіциту бюджету;періодичне зниження цін на продукцію металургійної галузі, як локомотива української економіки і, так звані, «цінові війни» з РФ; легальний і не легальний відплив капіталу за кордон;

Довготривалою макроекономічною тенденцією в Україні слід вважати стрімке зниження індексів зростання грошової пропозиції до набуття ними

більш-менш поміркованих значень.

Варто також відзначити, що показник інфляції розраховується за застарілою формулою, тому рівень реальної інфляції і розрахований міністерством статистики можуть розрізнятися.

До кризи кількість непрацюючого населення в Україні знаходилося на рівні 6,5%-7,2%. Однак, під час кризи, у зв'язку зі складною економічною ситуацією в країні і масштабним скороченням працездатного населення, рівень безробіття, за оцінками МОП, зріс до рекордного рівня за останні роки - 8,8%.

Тим не менш, в останні роки, ситуація з безробіттям в Україні поступово покращується. До факторів, які покращують поточну ситуацію, відносяться наступні: підтримка держави в питаннях працевлаштування, в першу чергу, представників робочих спеціальностей, як найбільш схильних до ризиків; поступове збільшення кредитування юридичних осіб; зростання номінального ВВП, у зв'язку з виходом багатьох галузей економіки з кризи та як наслідок - створення нових робочих місць.

Представники, як правило, малого та частково середнього бізнесу, шукають інші шляхи залучення інвестицій, більше сподіваються на власні кошти та кошти приватних інвесторів, стають більш прозорими і відкритими в питаннях ведення бізнесу.

В цілому, за умови того, що банківська система України ще не здатна мобілізувати достатньо ресурсів для тривалого фінансування різноманітних галузей економіки, а внутрішні джерела фінансування українських компаній обмежені, прилив прямих іноземних інвестицій має велике значення для формування фонду освіти капіталу.

Іншою, не менш гострою, проблемою були затрати на неефективне капітальне будівництво, що перетворювалися на заробітну плату праців­ників будівельно-монтажних організацій, а також працівників, зайнятих виробництвом устаткування і будматеріалів для нових об'єктів. Оскільки строки будівництва було надмірно розтягнуто, то видача заробітної плати будівельникам не супро­воджувалась адекватним зростанням товарної маси. Можна назвати і ряд інших гострих проблем макроекономіки України – таких, як кредитування (а по суті – безповоротне фінансування) економічно відсталих колгоспів і радгоспів, допомога «дружнім» режимам, витрати на утримування ве­личезного бюрократичного апарату.

Скоро може постати питання девальвації гривні та дефолту у країні, оскільки вона просто буде неспроможна погасити зростаючий дефіцит зовнішньої торгівлі при скороченні ЗВР країни.

Загалом до головних причин девальвації гривні можна віднести наступні: дефіцит зовнішньої торгівлі, що викликає потреби у додатковому надходженні валюти для оплати імпорту, обмеження обсягів міжнародного кредитування української економіки через фінансову закритість й ізольованість останньої та значні ризики у сфері інвестування; короткостроковість міжнародних кредитно-інвестиційних угод, що дає змогу іноземним операторам знизити фінансові ризики й у шокові періоди швидко репатріювати фінансові ресурси до своїх країн; незначні обсяги прямих іноземних інвестицій, що спричинено несприятливими умовами входження та ведення бізнесу в нашій країні; недостатність власних запасів іноземної валюти [2].

Найбільша небезпека девальвації полягає в тому, що і без того не процвітаюча країна ще більше збідніє. Таким чином і витрати економіки на критичний імпорт, який не можливо припинити значно зростуть. Доведеться витрачати ще більші суми грошей на оплату імпорту, яких у державі і так не вистачає. Країна влізе у злидні, з яких не простежується потенційний вихід.

В цілому ж, на думку інвесторів, для того щоб компанії активно інвестували в Україну, необхідно продовжити боротьбу з корупцією, поліпшити податкову систему, реформувати судову систему і прибрати адміністративні бар'єри. Також позитивним моментом у питаннях залучення ПІІ стало б налагодження позитивних двосторонніх відносин між Україною та іншими іноземними партнерами.