2. Точне застосування правил фонетичних відповідностей, згідно з якими звук, що змінюється в певному положенні в одному слові, зазнає аналогічні зміни в однакових умовах в інших словах.

Наприклад, старослов'янські сполучення ра, ла, ре переходять у сучасній російській мові в-оро-,-оло-,-ере-(пор. краль - король, злато - золото, брег' - берег).

Протягом тисячоліть у індоєвропейських мовах відбулася велика кількість різних фонетичних змін, які, не дивлячись на всю складність, мали яскраво виражений системний характер. Якщо, наприклад, зміна до в ч відбулося в випадку рука - ручка, річка - річка то воно має виявитися у всіх інших прикладах подібного роду: собака - собачка, щока - щічка, щука - щучка і т. д.

Ця закономірність фонетичних змін у кожній мові призвела до того, що між звуками окремих індоєвропейських мов виникли суворі фонетичні відповідності.

Так, початкова європейське bh [БХ] у слов'янських мовах перетворився на простий б, а в латинській мові воно змінилося в f [ф]. У результаті між початковим латинським f і слов'янським б встановилися певні фонетичні співвідношення.

Латинська Російська мова

faba [фаба] "боб" - біб

fero [Феро] "несу" - беру

fiber [фібер] "бобер" - бобер

fii (imus) [фу: мус] "(ми) були" - були і т. д.

У цих прикладах зіставлялися між собою тільки початкові звуки наведених слів. Але й інші звуки, пов'язані з кореня, тут також повністю відповідають один одному. Наприклад, латинське довгий [У:] збігається з російською и не тільки у корені слів f -Imus - б-лі, але і у всіх інших випадках: латинське f - Російське ти, латинське r d-ere [ру: дере] - кричати, ревти - російське ри-дати і ін

Далеко не всі слова, однаково чи майже однаково звучать у двох споріднених мовах, відображають стародавні фонетичні відповідності. В одних випадках ми стикаємося з простим збігом у звучанні цих слів. Навряд чи хто-небудь стане серйозно доводити, що латинське слово rana [ра: на], жаба має спільне походження з російським словом рана. Повний звуковий збіг цих слів всього лише результат випадку.

Візьмемо німецький дієслово habe [ха: бе] означає "маю". Те ж саме значення буде у латинського дієслова habeo [ха: Бео:]. У формі наказового способу ці дієслова орфографічно збігаються навіть повністю: habe! "Май". Здавалося б у нас всі підстави для зіставлення цих слів, спільності їх походження. Але насправді такий висновок помилковий.

У результаті фонетичних змін що відбулися в германських мовах, латинської з [к] в німецькій мові стало відповідати h [х].

Латинську мову. Німецька мова.

collis [Колліс] Hals [Хальс] "шия"

caput [капут] Haupt [Хаупт] "голова"

cervus [кервус] Hirsch [Хірш] "олень"

cornu [корну] Horn [Хорн] "ріг"

culmus [кульмус] Halm [Хальміх] "стебло, соломина"

Тут перед нами не випадкові поодинокі збіги, а закономірна система збігів між початковими звуками наведених латинських і німецьких слів.

Таким чином, при зіставленні споріднених слів слід спиратися не на суто зовнішнє їх звукове схожість, а на ту сувору систему фонетичних відповідностей, яка встановилася в результаті змін звукового ладу, що відбулися в окремих історично пов'язаних один з одним мовами.

Слова, які звучать абсолютно однаково в двох споріднених мовах, якщо вони не входять у встановлений ряд відповідностей, не можуть бути визнані спорідненими один одному. І навпаки, дуже не схожі за своїм звуковому виглядом слова, можуть виявитися словами спільного походження, якщо тільки при їх порівнянні виявляються суворі фонетичні відповідності. Знання фонетичних закономірностей дає вченим можливість відновити більш давнє звучання слова, а порівняння з родинними індоєвропейськими формами дуже часто прояснює питання про походження аналізованих слів, дозволяє встановити їх етимологію.

Таким чином, ми переконалися, що фонетичні зміни відбуваються закономірно. Такий же закономірністю характеризуються і словотворчі процеси.

Кожне слово при його етимологічному аналізі обов'язково має бути віднесено до того чи іншого словообразовательному типу. Наприклад, слово рамен можна додати до наступного словотворчий ряд:

сіяти - насіння

знати - прапор

пол'ті "палати" - полум'я, полум'я

о (рать "пахати" - рамен і т. д.

Такий же типовий характер носить і освіта суфіксів. Якщо б ми, наприклад, просто зіставили між собою слова коровай і коротав, то таке зіставлення, навряд чи кого-небудь би переконало. Але коли нам вдалося виявити цілий ряд слів, в яких суфікси - в - і - т - перебувають у стані регулярних чергувань, правомірність наведеного зіставлення отримала досить надійне обгрунтування.

Аналіз існуючих або існували в давнину словотворчих рядів і суфіксальних чергувань - це один з найбільш важливих методів дослідження, за допомогою яких вченим вдається проникнути в найпотаємніші таємниці походження слова. (10, 8, 5, 12)