5. Реконструкція архаїчне значення слів

Найменш розробленою галуззю порівняльно-історичного мовознавства є реконструкція архаїчних значень слів. Це пояснюється наступним:

1) недостатньо чітко визначено поняття "значення слова";

2) словниковий склад будь-якої мови змінюється значно швидше в порівнянні з системою словотворчих і словозмінних форматива.

Не слід змішувати архаїчні значення слів з визначеннями етимологічних зв'язків між словами. Спроби пояснити первісне значення слів робилися дуже давно. Проте справжнє вивчення етимології як науки почалося з обгрунтування принципу системності між смисловими відповідниками слів у групі споріднених мов.

Дослідники завжди надавали великого значення дослідженню лексики як найбільш рухомої частини мови, що відбиває у своєму розвитку різноманітні зміни в житті народу.

У кожній мові поряд з споконвічними словами є слова запозичені. Споконвічними словами є ті, які даний мова успадкувала з мови-основи. Слов'янські мови, наприклад, добре зберегли успадкований ними індоєвропейський словник. До споконвічним словами відносяться такі категорії слів як основні займенники, числівники, дієслова, назви частин тіла, терміни спорідненості.

При відновленні архаїчних значень слова використовуються споконвічні слова, на зміну значень яких впливають внутрішньомовні і екстралінгвістичні чинники. У більшості випадків саме зовнішні екстралінгвістичні фактори впливають на зміну слова.

Вивчення слова неможливо без знання історії даного народу, його звичаїв, культури і т. д. Російське місто, старослов'янське градь, литовське ga das "тин", "загородки" сходять до одного і того ж поняття "зміцнення, укріпленого місця" і пов'язані з дієсловом городити, огороджувати. Російське худобу етимологічно пов'язане з готським skatts "гроші", німецьким Schatz "скарб" (для цих народів худобу становив основне багатство, був засобом обміну, тобто грошима). Незнання історії може спотворити уявлення про походження і пересування слів.

Російське шовк збігається з англійським silke, датським silke в тому ж значенні. Тому вважали, що слово шовк запозичене з германських мов, а пізніші етимологічні дослідження показують, що це слово було запозичене в російську з сходу, а через нього перейшло в германські мови.

Дослідженням зміни значень слів під впливом внелінгвістіческіх факторів в кінці XIX століття займалося напрям під назвою "слова і речі". Методика цього дослідження дозволяла переходити від реконструкції лексемного індоєвропейської мови-основи до відтворення культурно-історичного тла, так як, на думку прихильників цього напрямку "слово існує лише в залежності від речі".

Однією з найбільш розроблених праязикових схем є реконструкція індоєвропейської мови-основи. Відношення вчених до праязикових основі було різним: одні бачили в цьому кінцеву мету порівняльно-історичних досліджень (А. Шлейхер), інші відмовилися визнати за нею будь-яку історичну значимість (А. Майї, Н. Я. Марр). На думку Марра прамова це наукова фікція.

У сучасних науково-історичних дослідженнях все більше утверджується науково-пізнавальна значимість праязикових гіпотези. У роботах вітчизняних дослідників підкреслюється, що реконструкція праязикових схеми повинна розглядатися як створення точки відліку при вивченні історії мов. У цьому полягає науково-історичне значення реконструкції мови-основи будь-якої мовної сім'ї, оскільки, будучи відправною точкою відліку на певному хронологічному рівні, реконструйована праязикових схема дозволить наочніше уявити розвиток конкретної групи мов або окремої мови.

ВИСНОВОК

Найбільш ефективним методом дослідження генетичних відносин між спорідненими мовами є порівняльно-історичний метод, який дає можливість встановити систему зіставлень, на підставі яких можна відновити історію мови.

Порівняльно-історичне вивчення мов грунтується на факті різночасного появи компонентів мови, яке призводить до того, що в мовах одночасно існують пласти, які відносяться до різних хронологічним зрізами. В силу своєї специфіки як засобу спілкування, мова не може змінюватися одночасно у всіх елементах. Різноманітні причини мовних змін також не можуть діяти одночасно. Все це дозволяє відновити за допомогою порівняльно-історичного методу картину поступового розвитку і зміни мов, починаючи з часу їх відділення від прамови тієї чи іншої мовної сім'ї.

Порівняльно-історичний метод у мовознавстві має багато переваг:

- Відносна простота процедури (якщо відомо, що порівнювані морфеми споріднені);

- Досить часто реконструкція гранично полегшена, або навіть вже представлена ​​частиною порівнюваних елементів;

- Можливість упорядкування етапів розвитку одного або кількох явищ у відносно-хронологічному плані;

- Пріоритет форми над функцією, при тому, що перша частина залишається більш стійкою, ніж остання.

Проте є у цього методу і свої труднощі і недоліки, (або обмеження), які пов'язані, головним чином, з фактором "мовного" часу:

- Даний мову, який притягається для порівняння, може відстояти від вихідного мови-основи або іншого родича мови, на таку кількість кроків "мовного" часу, при якому велика частина успадкованих мовних елементів, виявилася втраченою і, отже, сам цей мову вибуває з порівняння або стає для нього ненадійним матеріалом;

- Неможливість реконструкції тих явищ, старовину яких перевищує тимчасову глибину цієї мови - матеріал для порівняння стає вкрай ненадійним через глибоких змін;

- Особливу складність представляють запозичення в мові (в інших мовах число запозичених слів перевищує число споконвічних).

Порівняльно-історичне мовознавство не може спиратися виключно на передбачені "правила" - нерідко виявляється, що завдання належить до числа виключних і потребує звернення до нестандартних прийомів аналізу або вирішується лише з певною ймовірністю.

Тим не менш, завдяки встановленню відповідностей між співвідносними елементами різних споріднених мов ("порівняльне тотожність") і схеми наступності у часі елементів даної мови (тобто а 1> а 2> ... а n) порівняльно-історичне мовознавство набуло цілком самостійний статус.

Порівняльно-історичне вивчення мов має не тільки науково-пізнавальне значення, а й велику науково-методичну цінність, яка полягає в тому, що при вивченні реконструюється прамова. Цей прамова як відправна точка допомагає зрозуміти історію розвитку того чи іншого конкретного мови. (2, 10, 11, 14).

Хочеться ще додати, що порівняльно-історичне мовознавство веде нас у дивовижний світ слів, дає можливість розкрити таємниці давно зниклих цивілізацій, допомагає розшифрувати, що не піддаються розшифровці протягом тисячоліть, загадки стародавніх написів на скелях та папірусах, дізнатися історію і "долю" окремих слів, діалектів і цілих маленьких і великих сімей.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Горбаневский М.В. У світі імен і назв. - М., 1983.

2. Березін Ф.М., Головін Б.М. Загальне мовознавство. - М.: Просвещение, 1979.

3. Бондаренко А.В. Сучасне порівняльно-історичне мовознавство / Вчені записки Ленінградського державного педагогічного інституту. - Л., 1967.

4. Питання методики порівняльно-історичного вивчення індоєвропейських мов. - М., 1956.

5. Головін Б.М. Вступ до мовознавства. - М., 1983.

6. Горбановська М.В. На початку було слово. - М.: Изд-во УДН, 1991.

7. Іванова З.А. Таємниці рідної мови. - Волгоград, 1969.

8. Кнабег С.О. Застосування порівняльно-історичного методу в мовознавстві / "Питання мовознавства". - № 1. 1956.

9. Кодухов В.І. Загальне мовознавство. - М., 1974.

10. Лінгвістичний енциклопедичний словник. - М., 1990.

11. Майї О. Порівняльний метод в історичному мовознавстві. - М., 1954.

12. Відкупників Ю.В. До витоків слова. - М., 1986.

13. Загальне мовознавство / Методи лінгвістичних досліджень. - М., 1973.

14. Степанов Ю.С. Основи загального мовознавства. - М., 1975.

15. Смирницький А.І. Порівняльно-історичний метод і визначення мовного спорідненості. - М., 1955.

16. Успенський Л.В. Слово про слова. Чому не інакше? - Л., 1979.

Додати в блог або на сайт