- •Основы научных исследований и патентоведения
- •По курсу «Основы научных исследований и патентоведения»
- •1. Структура исследования
- •3. Методология эксперимента
- •План эксперимента.
- •Министерство образования и науки Украины
- •Литература
- •§ 1. Порядок обработки результатов измерений и приближённые вычисления.
- •§2. Выравнивание вариационного ряда способом «скользящей» средней.
- •§3.Исключение резко отклоняющихся значений.
- •§4. Анализ при помощи характеристик вариационных рядов.
- •Міністерство освіти і науки україни
- •Кафедра обладнання харчових виробництв.
- •По курсу “Основи наукових досліджень та патентознавство” Методи обробки результатів наукових досліджень
- •Методи обробки результатів експериментальних досліджень.
- •Донецький державний університет економіки і торгівлі імені м. І. Туган – Барановського
- •За курсом "Основи наукових досліджень та патентознавство"
- •3. Складання формули винаходу Література
- •Призначення формули винаходу
- •Складання формули винаходу (корисної моделі).
- •Література
3. Складання формули винаходу Література
Нормативні документи про правову охорону об'єктів промислової власності в Україні: - К.: Укрпатент, 1992.
Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р.
3. Постанова Верховної Ради України про запровадження Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" з 1 липня 1994 р. - К.: Відомості Верховної Ради України № 7 від 15 лютого 1994р.
Призначення формули винаходу
6.3. Формула винаходу (корисної моделі) - це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу, що містить сукупність його (її)
суттєвих ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання об'єкта винаходом лише формула набуває правове значення і є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу (за нею встановлюється факт використання чи невикористання винаходу).
Формула винаходу (корисної моделі) повинна базуватися на описі, тобто характеризувати винахід тими ж поняттями, що містить опис винаходу (корисної моделі).
Ознаки винаходу (корисної моделі) в формулі викладають таким чином, щоб забезпечити можливість їх ототожнення, тобто однозначного розуміння фахівцем на основі відомого рівня техніки смислового змісту понять, якими ці ознаки охарактеризовані.
6.3.1. Призначення формули винаходу (корисної моделі).
Формула повинна:
стисло і чітко виражати технічну суть винаходу, а саме відображати у
логічному визначенні об єкт винаходу сукупністю його суттєвих ознак;
визначати обсяг винаходу, а саме межі прав власника патенту, встановлені нормативними актами;
служити засобом відрізнення об'єкта винаходу від інших об'єктів або визначення схожості для встановлення факту використання винаходу.
Структура формули винаходу (корисної моделі).
6.3.2. Формула може бути одноланковою чи багатоланковою і включати відповідно один або декілька пунктів.
6.3.2.1 Одноланкову формулу винаходу (корисної моделі) застосовують для характеристики технічної суті одного винаходу (корисної моделі) сукупністю суттєвих ознак, які не мають розвитку чи уточнення стосовно окремих випадків його виконання або використання.
6.3.2.2. Багатоланкову формулу винаходу (корисної моделі) застосовують для характеристики одного винаходу (корисної моделі) з розвитком і (або) уточненням окремих суттєвих ознак стосовно деяких випадків виконання і використання винаходу (корисної моделі) або для характеристики групи винаходів.
Багатоланкова формула, що характеризує один винахід (корисну модель), має один незалежний пункт і наступний (наступні) за ним залежний (залежні) пункт (пункти).
Багатоланкова формула, що характеризує групу винаходів, має декілька незалежних пунктів, кожний з яких характеризує один з винаходів групи. При цьому кожен з винаходів групи може бути охарактеризований із залученням залежних пунктів, підпорядкованих відповідному незалежному пункту.
При складанні багатоланкової формули дотримуються таких правил:
незалежні пункти не повинні містити посилань на інші пункти формули;
залежні пункти формули групуються разом з тим незалежним пунктом, де є посилання на них;
якщо умовою об'єднання винаходів у групу є призначення одного з % об'єктів винаходу для одержання, здійснення або використання іншого (в іншому), то в першому незалежному пункті наводиться характеристика того об'єкта, для якого призначений інший винахід.
Зв'язки між пунктами багатоланкової формули утворюють вказівкою після номера залежного пункту та скороченої назви винаходу (корисної моделі) отого пункту формули, сукупність ознак чи ознака якого має розвиток або уточнення і якому він підлягає.
6.3.2.3. Підпорядкованість залежних пунктів незалежному може бути безпосередньо і непрямою, тобто з посиланням на один або декілька залежних пунктів.
Безпосередню підпорядкованість залежного пункту використовують тоді, коли для характеристики винаходу в окремому випадку його виконання чи використання поряд із ознаками цього пункту необхідні лише ознаки, зазначені в незалежному пункті формули.
Непряму підпорядкованість залежного пункту незалежному використовують, якщо для зазначеної характеристики окрім ознак незалежного пункту формули необхідні ще і ознаки одного чи декількох інших залежних пунктів формули.
При підпорядкованості залежного пункту декільком пунктам формули посилання на них зазначають з використанням альтернативи.
6.3.2.4. Незалежний пункт формули.
Незалежний пункт формули, винаходу (корисної моделі) повинен стосуватися лише одного винаходу (однієї корисної моделі).
У незалежний пункт формули винаходу (або у кожний незалежний пункт формули, що характеризує групу винаходів) включають загальні суттєві ознаки винаходу, кожна з яких необхідна у всіх випадках виконання чи використання винаходу, а всі разом узяті достатні для одержання технічного результату, що виявляється в усіх випадках, на які поширюється обсяг правої охорони, що запрошується.
При складанні незалежного пункту формули слід враховувати, що сукупність суттєвих ознак, необхідних і достатніх для досягнення технічного результату, повинна бути передана певним набором ознак, властивих цьому об'єкту.
Незалежний пункт формули повинен починатися з назви винаходу (корисної моделі), що зазначена в заяві та описі, і складається з обмежувальної частини, яка включає спільні для об'єкта, що заявляється, і прототипу ознаки (відомі ознаки) та частини, що відрізняється і включає нові ознаки, які відрізняють об'єкт від прототипу.
Обмежувальна і відрізняюча частини формули відокремлюються одна від одної виразом "який (яка, яке) відрізняється тим, що...". При цьому слід мати на увазі, що відрізнятися об'єкт може лише наявністю ознак, а не їх відсутністю.
Без розподілу на обмежувальну і відрізняючу частини складають формулу винаходу, якщо вона характерізує:
індивідуальну сполуку;
штам мікроорганізму, культуру клітини рослини і тварини;
застосування раніш відомої речовини, штаму за новим призначенням;
винахід, що не має аналогів.
6.3.2.5. Залежний пункт формули.
У залежний пункт формули винаходу (корисної моделі) включають суттєві ознаки, що уточнюють сукупність ознак, зазначену у незалежному пункті формули винаходу, у тому числі шляхом розвитку чи уточнення окремих ознак цієї сукупності та необхідні лише в окремих випадках, у конкретних формах виконання винаходу або при особливих умовах його використання.
Залежний пункт формули включає родове поняття, що відображає призначення винаходу, як правило, скорочено в порівнянні з тим, що було наведено у незалежному пункті, і посилання на незалежний пункт і (або) залежний (залежні) пункт (пункти), якого (яких) він стосується.
У залежному пункті формули , що характеризує один об'єкт, в усіх випадках під поняттям "Пристрій за п.1" розуміють повний зміст першого
пункту формули, а саме сукупність усіх без винятку ознак, наведених у його обмежувальній та відрізняючій частинах.
