Журнал вимірювання вертикальних кутів

“-__”_________20__ р. Теодоліт Т30 №____\

Станція	Точка спосте-режень	Відліки за ВК				МО		Кут нахилу		Примітка
		КП		КЛ
		º	´	º	´	º	´	º	´
	1	+40	18’	-40	18’	+00	03’	- 40	15’
	3	-20	13’	+20	19’	+00	03’	+20	16’

Контрольні запитання

1. Будова теодоліта. Назвіть основні частини теодоліта, їх технічні характеристики.

2. У чому суть вимірів горизонтального кута ?

3. У чому суть вимірів вертикального кута ?

4. Методи вимірювання горизонтального кута, методика його обчислення.

5. Методи вимірювання вертикального кута, методика його обчислення.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

Тема: Обчислення координат точок теодолітного ходу

Мета роботи: обчислити координат точок теодолітного ходу

Прилади : калькулятори, тригонометричні таблиці

Основні теоретичні положення

Теодолітний хід являє собою систему ліній, які утворюють замкнений чи розімкнений полігон. Кути такого ходу вимірюють теодолітом, а сторони - стальною мірною стрічкою, рулеткою або віддалеміром. Після завершення польових робіт приступають до обчислювальної обробки теодолітних ходів, в результаті чого отримують прямокутні координати вершин ходів.

Результати обробки заносять у відомість обчислення координат точок теодолітного ходу . Записи у відомості здійснюють чорнилом акуратно, без виправлень. Відомість обчислення координат точок теодолітного ходу наведена в додатку 2 .

Кутову нев’язку обчислюють за формулою

(3.1)

де - сума виміряних внутрішніх кутів полігону;

                               n - кількість кутів полігону.

Якщо        (3.2)

де t - точність зняття відліку з горизонтального круга теодоліта, то кутова нев’язка розподіляється з протилежним знаком між виміряними кутами

(3.3)

Поправки округлюють до десятих долей мінути. Контроль вирівнювання кутів здійснюють за формулою:

(3.4)

Дирекційні кути сторін полігону можна одержати за формулами:

для правих кутів 

(3.5)

або

для лівих кутів  

(3.6)

якщо відомий дирекційний кут вихідної сторони.

У процесі обчислення можливі випадки, коли дирекційний кут будь-якої сторони виявиться більшим 360⁰. Тоді від нього необхідно відняти 360⁰ і продовжувати обчислення. В результаті послідовного обчислення дирекційних кутів сторін полігону при завершенні обчислень повинен бути отриманий дирекційний кут вихідної сторони.

Горизонтальні проекції d_i виміряних довжин сторін полігону обчислюють за формулою

(3.7)

де  - кут нахилу відповідної сторони.

Далі приступають до обчислення приростів координат та нев’язок за формулами:

                (3.8)

і

                (3.9)

На основі та обчислюють абсолютну лінійну та відносну нев’язки за формулами:

                                    (3.11)

                        (3.12)

де  - периметр полігону.

Значення x та y обчислюють з точністю до 1см.

Якщо відносна нев’язка не перевищує встановленої допустимої величини, то нев’язки  та  розподіляються з протилежними знаками між відповідними обчисленими приростами координат пропорційно довжинам відповідних їм сторін шляхом введення поправок

                        (3.13)               

Контроль обчислень здійснюють за формулами:

                                            (3.14)

В результаті обчислень знаходять виправлені прирости координат:

                (3.15)

причому

.                   (3.16)

Величину допустимої відносної нев’язки теодолітного ходу встановлюють залежно від призначення ходу, його форми та умов місцевості. Як правило, вона становить .

Далі обчислюють координати вершин полігону, використовуючи формули:

(3.17)                          

починаючи від вихідної вершини з відомими координатами. В результаті послідовного обчислення координат вершин полігону повинні бути обчислені відомі вже координати вихідної вершини. Значення координат вихідної вершини є контролем обчислень.

ДОДАТОК С