2. Управління органами доходів і зборів.
Управління діяльністю органів доходів і зборів Україні здійснюється вищими органами державної влади України на основі прийнятих законів та інших нормативних актів. Митні органи України не мають права проводити оперативно-розшукові дії і не належать до правоохоронних.
Відповідно до чинного законодавства України здійснення митної політики України та координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи забезпечується KM України.
До того ж KM України в Митній справі встановлює розміри мита та зборів, плати за митні процедури; проводить переговори та укладає міжнародні договори України з митних питань; подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо удосконалення системи митних органів України.
Тобто, умовно КМУ можна поставити на чолі митної системи, зокрема як і президента України.
Відповідно до ст. 14 МК України спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється, реорганізується та ліквідується за поданням Прем'єр-міністра України Президентом України.
До системи органів дох і збор Укр поряд з М Дох І Збор Укр входять митниці, , митні пости (Митний пост-є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль і митне оформлення товарів та транспортних засобів, справляння податків і зборів та ін.), спеціалізовані митні установи (Уповноважений економічний оператор-задать доповідь ‑ надається дозвіл на спрощення митного контролю) та організації, навчальні заклади (Акад. митн. служб. Дніпроп, Хмельн, Київ). В системі митних органів України діють митні лабораторії, кінологічні центри та інше. Цікаво, що, на відміну від раніше діючого МК, новий безпосередньо встановлює правовий статус основних ланок системи митних органів України.
Система митних органів України є дворівневою. До першого рівня належать Міністрерство, а другий — це територіальні органи, які здійснюють свою діяльність тільки на території визначеного їм регіону. При цьому межі діяльності митниць не завжди збігаються з межами адміністративно-територіальних регіонів (адм-тер регіонів 24 +АРК а регіональних митниць близько 13).
Взаємовідносини в системі митних органів України засновані на сполученні централізації і децентралізації. Кожен нижчий орган по вертикалі підпорядковується вищому. При цьому централізоване управління діяльністю митних органів гармонічно доповнюється ініціативою і відповідальністю за виконання покладених завдань регіональними управліннями, митницями та митними постами.
Митні органи характеризуються наявністю наступних ознак:
єдність мети діяльності (здійсн. митн. справи на терит. Укр та принесення в бюджет якомога більше коштів).
здійснення єдиної митної політики (держ. митна політика Укр. є єдиною на території всієї держави і не може окремо встановлюватися для окремих регіон.);
єдність завдань (на кожну регіон. митн. поклад. одні й ті ж завдання).
ефективне використання всіх інструментів митного оформлення та контролю для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та обміну, захисту національного ринку (справа в тому, що митниця одна з найбільш бюрократичних організацій, тому дана ознака на практиці не завжди виконується. Хоча загалом, вся ця діяльність переважно спрямована на не пропущення контраб., використати весь потенціал бюрокр. апарату в держ. цілях і т.д.);
єдність функцій (теж саме що і завдання)
участь у розробці та реалізації митної політики, забезпечення дотримання законності в межах наділеної і компетенції щодо захисту економічних інтересів України, стягнення мита та інших платежів, боротьба з контрабандою та ін. (подавати пропозиції до КМУ для звернення з законодавч. ініціативою до ВРУ для розробки н-правових актів, що б відображали сьогоденні реалії ведення митної справи.
Правовий статус Органів доходів і зборів України визначається Конституцією України, МК України, Указами Президента України І, «Про Державну митну службу України» від 29 листопада 1996 року та «Про Положення про Державну митну службу України» від 24 серпня 2000 року. Указом Президента України І № 1573/99 від 15 грудня 1999 року.