16. Економічна сутність і необхідність міжбанківських розрахунків

У ринковій економіці щодня укладається безліч угод. Безготівкові платежі між суб’єктами підприємницької діяльності здебільшого не можуть бути завершені в межах одного банку, тобто без розрахунків між установами, що їх виконують. Отже, всі розрахунки за угодами суб’єктів підприємницької діяльності, рахунки яких відкриті в різних банках, є міжбанківськими розрахунками. Міжбанківські розрахунки являють собою систему організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між банківськими установами. Частина міжбанківських розрахунків призначена для здійснення економічних зв’язків між кредитними та фінансовими установами, зокрема для: — розміщення грошових коштів у формі депозитів і кредитів; — переобліку векселів; — отримання кредитів центрального банку в порядку рефінан сування; — купівлі та продажу цінних паперів, включаючи державні. Міжбанківські розрахунки обслуговують також різноманітні зовнішньоекономічні зв’язки, що виникають у процесі експорту-імпор-ту товарів та послуг, капіталів і міграції робочої сили. Саме тому їхня чітка і збалансована організація — запорука ефективного функціонування економічних процесів. У сучасній банківській системі платіжно-розрахункова функція нарівні з прийняттям депозитів і видаванням позик належить до найважливіших банківських операцій. На здійснення розрахунків витрачається не менше двох третин операційного часу банківського персоналу.

17. Класифікація і характеристика міжбанківських розрахунків

Сисиеми міжбанківських розрахунків і платіжні системи в розвинутих раїнах з ринковою економікою функціонують відповідно до загальних моделей, що базуються на трьох основних видах міжбанківських розрахунків: 1) розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками. їх називають лоро-ностро; 2) розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах Центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі. їх можна характеризувати, як платежі брутто; 3) Розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі нетто. розглянемо кожен із цих видів детальніше. Міжбанківські кореспондентські відносини. Ці відносини включають різноманітні форми співробітництва банків на засадах коректності, чесності та узгодженості щодо виконуваних операцій. Хоча банки конкурують за сфери впливу з метою залучення клієнтів та ділових партнерів на ринку, вони можуть бути і кореспондентами, тобто клієнтами один одного. Необхідність у кореспондентських відносинах виникає, коли банк не може запропонувати певні послуги своїм клієнтам, або коли відомо, що інший банк зробить це швидше, краще та дешевше. З огляду на це й обирають банки-кореспонденти. Кореспондентські відносини між банками можуть виникати не лише в межах однієї країни, а й з іноземними банками. Цей вид кореспондентських відносин в основному використовується для міждержавних розрахунків. Для встановлення кореспондентських відносин з іноземним банком комерційному банку необхідно отримати генеральну ліцензію в центральному банку. Організація кореспондентських відносин між банками передбачає відкриття рахунків один у одного.