3. Зміст та структура магістерських робіт

Магістерська робота виконується на завершальному етапі навчання і повинна продемонструвати уміння автора стисло, логічно аргументовано і послідовно викладати матеріал, а її структура і оформлення має відповідати вимогам до звітів про НДР [1]. Склад магістерської роботи, як наукової праці, максимально наближений до складу дисертаційної роботи на здобуття вченого ступеня і в якості обов‘язкових складових містить:

1. титульний лист ( додаток А);

2. завдання (додаток В);

3. зміст;

4. перелік умовних позначень (в разі необхідності);

5. вступ;

6. розділи основної частини;

7. загальні висновки;

8. бібліографічний список;

9. додатки.

3.1. Зміст

Зміст подають на початку магістерської роботи з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема, вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.

3.2. Перелік умовних позначень

В разі необхідності подається перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів. Якщо в магістерській роботі вжито специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у магістерській роботі окремим списком, який розміщують перед вступом. Перелік друкують двома колонками, в яких праворуч за абеткою наводять, наприклад, скорочення, ліворуч - їх детальну розшифровку.

Якщо в магістерській роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

3.3. Вступ

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі у вступі подають загальну характеристику магістерської роботи в рекомендованій нижче послідовності:

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Коротко викладають зв'язок обраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами й програмами.

Мета й завдання дослідження. Формулюють мету роботи й завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення , а не на неї саму. Мета роботи, звичайно, тісно переплітається з назвою магістерської роботи і повинна чітко вказувати, що саме вирішується в магістерській роботі.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої у роботі мети. Перераховувати їх потрібно не відірвано від змісту роботи, а коротко та, змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна одержаних результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані магістрантом особисто. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і, зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися й сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в магістерській роботі зроблено те й те, а сутності і новизни положення з написаного виявити неможливо. Подання наукових положень у вигляді анотацій є найбільш розповсюдженою помилкою магістрантів при викладенні загальної характеристики роботи.

До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і т. Ін. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають із теоретичного доробку магістранта.

Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної у магістерській роботі наукової задачі або наукової проблеми.

При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: «вперше формалізовано...», «розроблено метод..., який відрізняється від...», «доведена залежність між...», «досліджена поведінка... і показано...», «доопрацьовано (відомий) метод... в частині... і розповсюджено на новий клас систем...», «створена концепція, що узагальнює... і розвиває...», «досліджено новий ефект...», «розроблено нову систему... з використанням відомого принципу...».

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій.. Тут необхідно конкретно довести, що положення, висновки й рекомендації, виведені в роботі, є обґрунтованими і достовірними, тобто реально (об'єктивно) існуючими в природі чи в техніці. Достовірність, тобто доведена правильність – це доказ того, що названий результат (закон, закономірність, сукупність фактів, можливість і т. Ін.) виконується завжди для названого класу об'єктів при названих умовах. Методи доведення достовірності можна об'єднати у наступні групи:

• аналітичні;

• підтвердження практикою.

Аналітичні методи є найбільш «потужними», їх сутність - доведення результату (теореми, формули, закону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються тоді, коли автору вдалося побудувати математичну або іншу модель досліджуваного явища, наприклад, описати течію рідини, нагрів тіла, зміну міцності, ринковий механізм, соціальний конфлікт і т. Ін.

Наукове значення роботи.. У цьому пункті загальної характеристики роботи магістранти здебільшого роблять одну й ту саму помилку: перелічують отримані ними наукові положення, що захищаються в магістерській роботі. Насправді ж магістрантові, який отримав нові наукові результати, підтвердив їх обґрунтованість і достовірність, потрібно великим планом показати й оцінити, яке значення мають ці наукові положення з точки зору розвитку (доповнення) наукових знань для вирішення тієї чи іншої наукової задачі або наукової проблеми.

Практичне значення отриманих результатів. У магістерській роботі, яка має теоретичне значення, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в магістерській роботі з прикладним значенням – висвітлюють результати практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання. Це можуть бути нові способи, технології, машини, пристрої, методи, методики, параметри, тобто те нове, що дає виконана магістерська робота для практики роботи тієї чи іншої галузі харчової промисловості із зазначенням ступеня готовності до використання або масштабів використання.

Необхідно коротко повідомити про впровадження результатів досліджень, якщо вони є, назвавши організації, в яких здійснена реалізація. А також підкреслити корисність того або іншого заходу для людини, суспільства в цілому і т. Ін.

Звичайно, впровадження оформлюється актом, підписаним представниками організацій, які передають і використовують впроваджувані матеріали. В акті вказують конкретні результати магістерської роботи, використані в дослідно-конструкторських або інших роботах організації, що впроваджує свої розробки, й отриманий ефект.

При оцінюванні НДР та ДКР враховують такі види ефекту:

• науково-технічний, під яким розуміють таке розширення знання про природу, суспільство й мислення, яке характеризується виявленням нових фактів, зв'язків, закономірностей, законів, розробкою принципово нових способів, пристроїв і речовин;

• економічний ефект, коли йдеться про економію всіх виробничих ресурсів (живої праці, матеріалів, капітальних вкладень), отримувану в господарській діяльності, яка виявляється у підвищенні продуктивності суспільної праці й зростанні національного прибутку;

• соціальний ефект, під яким розуміють поліпшення характеру й умов праці, її охорони, техніки безпеки, її механізацію та автоматизацію, підвищення життєвого рівня населення, покращання побутових умов, збільшення кількості та раціональніше використання вільного часу, удосконалення охорони здоров'я і народної освіти, охорону довкілля.

Особистий внесок здобувача. Перераховуючи опубліковані разом із співавторами наукові праці, здобувач повинен обов'язково зазначити конкретний особистий внесок у ці праці. Для відображення особистого внеску здобувача у роботи, впроваджені досить великим колективом, можна скористатися такою формою: у тій частині акта впровадження, де описується сутність нововведення, вказуються автори розробки кожної частини загального результату. Сам акт уміщують як додаток до магістерської роботи.

Апробація результатів магістерської роботи. Зазначається, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах висвітлено результати досліджень, включених до магістерської роботи.

Публікації. Указують, у яких статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати магістерської роботи.

Наприкінці загальної характеристики роботи магістрант може відзначити тих осіб і ті організації, які надали йому вагому допомогу в процесі виконання дослідження.