4. Збільшення статутного капіталу підприємства

Основні цілі збільшення СК підприємства:

• збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов’язаннями перед кредиторами;

• мобілізація фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, планів санації, модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;

• поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

• акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств.

Статутний капітал ТОВ можна збільшувати шляхом здійснення додаткових внесків чи реінвестування прибутку. При збільшенні СК товариства слід враховувати те, що, викупивши додаткову частку, новий учасник стає співвласником раніше створених підприємством резервів. Саме тому, окрім номінальної вартості частки, учасник повинен сплатити ажіо, яке відповідає належному на цю частку еквіваленту раніше сформованих резервів.

Учасники товариства користуються переважним правом на здійснення додаткових внесків у статутний капітал чи на придбання частки учасника, який її уступив пропорційно їх часткам у СК товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Методи збільшення статутного капіталу АТ:

1. збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

2. збільшення номінальної вартості акцій;

У разі збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості СК підприємства збільшується за рахунок таких джерел: додаткових внесків учасників і засновників, дивідендів (реінвестиції прибутку), резервів (якщо вони сформовані на належному рівні).

При збільшенні СК шляхом підвищення номінальної вартості акцій акції попередніх випусків обмінюються на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер.

У разі збільшення СК власники корпоративних прав можуть зазнати певних втрат. Ці втрати виражаються у зменшенні ринкового курсу акцій (часток), яке може спостерігатися при збільшенні номінального капіталу та зменшенні рівня контролю над підприємством.

Саме тому законодавством передбачено, що у разі збільшення СК акціонери (АТ) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій (часток). Кількість переважних прав на придбання акцій нової емісії є пропорційною частці окремих акціонерів у СК на дату прийняття рішення про емісію акцій, тобто залежить від кількості наявних «старих» акцій, які належать акціонерам.

Акціонер, який має намір скористатись своїм переважним правом, подає товариству в установлений строк письмову заяву про придбання акцій (інших цінних паперів) та вносить на відповідний рахунок кошти у розмірі, який дорівнює курсу емісії визначеної кількості акцій. Заява та внесені кошти приймаються товариством не пізніше дня, що передує дню початку розміщення цінних паперів. Товариство надає акціонеру письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості цінних паперів. Право на придбання нових акцій може підкріплюватись спеціальним купоном.

У разі, якщо нові інвестори бажають придбати акції нової емісії (або колишні власники купити акцій більше, ніж їх квота у СК), їм слід придбати переважні права безпосередньо у тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися, або на ринку. Якщо акціонер поступається своїми правами на придбання нових акцій, то виручені ним від продажу цих прав грошові кошти повинні компенсувати зміни курсу акцій та інші можливі втрати.

Права продаються та купуються на біржі, як правило, протягом двох тижнів після початку підписки на акції нової емісії, але перед проведенням самої емісії. Старі акції та переважні права на купівлю нових продаються окремо. Одночасно з початком торгівлі переважними правами ціна старих акцій автоматично зменшується на вартість переважного права. Отже, грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій відповідає різниці між ринковим курсом акцій до емісії і середнім курсом, який сформувався після зростання капіталу.

Розрахункова ціна переважного права визначається за такою формулою:

П = (Кб – Ке) : (С+1),

де П – грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій;

Кб – ринковий (біржовий) курс акцій;

Ке – курс емісії нових акцій;

С – співвідношення, з яким робиться емісія.

С = СК1 : (СК2 – СК1),

де СК1,СК2 – відповідно розмір СК підприємства до і після його збільшення.

Якщо С = 2:1, то це означає, що, володіючи двома акціями на момент прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, можна придбати одну акцію нової емісії.

В Україні практичний механізм реалізації переважних прав до кінця не врегульований, що дає можливість без особливих труднощів, за допомогою додаткової емісії акцій (часток), змінити власника контрольного пакета та перебрати контроль над підприємством.

Курс емісії корпоративних прав. Емісія акцій або облігацій підприємств – це сукупність дій емітента щодо здійснення підписки на акції або продажу облігацій. До основних витрат на проведення емісії належать:

а) оплата послуг аудиторів;

б) оплата послуг фінансових посередників;

в) витрати на друкування бланків цінних паперів;

г) витрати на оплату державного мита при реєстрації емісії;

д) оплата послуг незалежного реєстратора;

е) витрати на рекламу та друкування інформації про емісію (проспекту) нової емісії.

Витрати, пов’язані з емісією цінних паперів, включаються до складу валових витрат підприємства-емітента. Емісійний дохід, або ажіо, - сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Інакше кажучи емісійний дохід – це різниця між курсом емісії і номінальним курсом корпоративних прав.

Дохід у вигляді ажіо можуть мати не лише АТ, а й підприємства інших організаційно-правових форм, зокрема ТОВ. Величина ажіо як у ТОВ, так і в АТ, може встановлюватися за результатами оцінки вартості підприємства або на основі балансового курсу (скоригованого на величину прихованих резервів) корпоративних прав. Якщо курс емісії встановлюється на рівні балансового курсу, то учасники (акціонери), окрім номінальної вартості, сплачують відповідну частину резервів, завдяки чому співвідношення резервів та номінального капіталу в результаті збільшення СК не змінюється.

Порядок збільшення СК на основі додаткової емісії корпоративних прав (рис.3.2).

· Правління АТ вносить пропозицію про збільшення СК на загальні збори товариства

· Прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу АТ та оформлення протоколу

· Емітент встановлює та затверджує наглядовою радою курс емісії

· Вибір андеррайтера та укладання з ним договору на розміщення акцій

· Гарантія розміщення нових акцій та призначення строків емісії

· Реєстрація в ДКЦПФР інформації про емісію акцій

· Публікація інформації про емісію акцій

· Оформлення та депонування тимчасового глобального сертифіката (у разі бездокументарної форми)

· Нові акції пропонуються для реалізації переважного права акціонерам

· Здійснення підписки на акції

· Надання звіту до ДКЦПФР про результати підписки на акції

· Прийняття загальними зборами акціонерів рішення щодо затвердження результатів підписки на акції

· Внесення до статуту товариства змін, пов’язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу

· Реєстрація змін до статуту АТ, пов’язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу

· Реєстрація випуску акцій у ДКЦПФР

· Оформлення та депонування нового глобального сертифіката ( у разі бездокументарної форми)

· Внесення інформації до системи реєстру власників іменних цінних паперів ( у разі документарної форми)

· Виготовлення бланків і видача акціонерам сертифікатів акцій ( у разі документарної форми)

Рис. 3.2. Порядок збільшення статутного капіталу АТ

З метою швидкого та ефективного розміщення акцій емітенти вдаються до послуг фінансових посередників (професійних торгівців цінними паперами) – андеррайтерів.