5. Правове регулювання ринку землі в україні.

Ринок землі ми розглядаємо як еколого-економічне поняття, оскільки раціональне використання земель передбачає досягнення економічного ефекту із одночасним збереженням і поліпшенням земель у процесі їх використання. Ринок землі – це особлива сфера товарної економіки, в якій виникають економічні відносини з приводу купівлі-продажу, застави, оренди та обміну землі, спрямовані на ефективну господарську діяльність і використання цього ресурсу з позиції екологічної безпеки [4, с. 68]. Отже, ринок землі реалізується за допомогою таких ринкових операцій, як купівля-продаж, оренда, іпотека, обмін. в. Важливими передумовами його формування є: а) законодавче закріплення прав власності на землю за землевласниками і

землекористувачами; б) творення законодавчої бази, необхідної для здійснення ринкових операцій із землею та налагодження розвитку інфраструктури з обслуговування цих операцій; в) удосконалення системи державного контролю за екологічним використанням та охороною землі; г) запровадження прозорого державного регулювання ринку землі та його інфраструктури. Оренда як форма ринкових операцій із землею, повинна сприяти руху землі до дбайливого господаря. Саме це відповідає сучасним вимогам формування оптимальних за розміром господарських структур в аграрній сфері.

Короткострокова оренда не сприяє ефективному використанню земель, збереженню і зростанню родючості ґрунтів, оскільки строки оренди повинні бути пов'язані із періодами ротації сівозмін.

6. Реструктуризація колективних сільськогосподарських підприємств. Паювання майна ксп.

Реструктуризація підприємства — багатопланове поняття, яке включає комплекс взаємопов'язаних перетворень (організаційно-економічних, правових, технічних), спрямованих на зміну структури підприємства, форм власності, організаційно-правових форм господарського механізму, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, підвищення ефективності виробництва. Основою реструктуризації підприємств є зміна форм власності на майно і землю та створення на їх основі нових підприємств, де б були розмежовані трудові і майнові відносини, тобто чітко розділені володіння, користування і розпорядження власністю від трудових відносин і членства. Існують такі форми реструктуризації сільськогосподарських підприємств: -трансформація - на базі КСП створюється новий суб'єкт господарювання (АТ, ТОВ); відокремлення - КСП залишається діючим підприємством, але формуються нові АТ, ТОВ чи селянські (фермерські) господарства;

- закриття - КСП ліквідовується і виникає багато нових форм підприємств; - злиття (об'єднання) - зливаються два чи більше КСП, або об'єднуються малі сільськогосподарські підприємства з більшими; - приєднання - КСП приєднується до промислового підприємства. Суть реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств полягає в перетворенні їх у виробничо-господарські формування ринково-підприємницького типу, які найбільшою мірою відповідали б вимогам сучасного розвитку сільського господарства. Існують такі основні шляхи реформування організаційно-правових форм господарювання: - реорганізація колгоспів і радгоспів у колективні сільськогосподарські підприємства з персоніфікацією власності на майно і землю; -реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств у господарські товариства (ВАТ, ЗСАТ, ТОВ та ін.); -реорганізація колективного чи державного підприємства у виробничі кооперативи;

-формування селянського (фермерського) господарства шляхом виділення з КСП чи перетворення особистих підсобних господарств у фермерські; -поділ колективних чи державних підприємств на інші вищенаведені формування; -перетворення колективних підприємств у приватні через орендування цілісних майнових комплексів у формі паїв членів КСП. Реорганізація грунтується на сукупності законодавчих і нормативно-правових актів та положень, що регулюють відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві, а також організаційно-правові процедури та механізми реорганізації підприємств. Визначальною серед них є Конституція України. Реорганізація здійснюється з дотриманням вимог Законів України: «Про власність», «Про форми власності на землю», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про селянське (фермерське) господарство», постанов Верховної Ради України «Про земельну реформу», «Про оренду землі». Земельного та Цивільного кодексів України, «Про прискорення земельної реформи і приватизації землі». Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва», «Про порядок паювання земель, передавання в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організациям». Реорганізація здійснюється на основі рішення загальних зборів членів підприємства. Рішення про реорганізацію набуває чинності за умови присутності на зборах не менше трьох четвертих членів КСП і якщо за нього проголосувало не менше трьох четвертих присутніх на зборах.

Реструктуризація – це здійснення організаційно- економічних, правових або технічних заходів, спрямованих на зміну структури колективного сільськогосподарського підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правової форми, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва, вдосконалення управління тощо. Чинне законодавство України передбачає кілька способів реструктуризації КСП. Так, КСП можуть бути реструктуризо- вані шляхом реорганізації, ліквідації з ініціативи КСП, ліквідації через процедуру банкрутства, через санацію та через залучення інвестора.

Реорганізація – це припинення діяльності підприємства, та виникнення на його основі однієї або кількох нових юридичних осіб, які стають правонаступниками майна, майнових прав та зобов’язань реорганізованого підприємства. Здійснення реструктуризації КСП шляхом його реорганізації означає перекладення на новостворені господарські формування як правонаступників КСП всього тягаря його заборгованості. Такий спосіб реструктуризації можливий у випадках наявності у КСП невеликої заборгованості. Однак, якщо його заборгованість сягає великих розмірів, то новостворена юридична особа не буде економічно життєздатною. Реорганізація підприємства здійснюється шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення. При реорганізації підприємства звільненим працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів згідно з трудовим законодавством України. Підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Злиття – спосіб реорганізації при якому два або декілька підприємств зливаються в одне. Злиті підприємства припиняють діяльність як юридичні особи. Усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

Приєднання – спосіб реорганізації, коли одне підприємство приєднується до іншого і до останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаного підприємства. Останнє підприємство припиняє діяльність як юридична особа і виключається з державного реєстру України.

Поділ – спосіб реорганізації, при якому на базі одного під-приємства створюється декілька нових, що приводить до припинення діяльності реорганізованого підприємства як юридичної особи, і виключення його з державного реєстру України. До нових підприємств переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприємства.

Виділення – спосіб реорганізації, при якому з підприємства виділяється одне або декілька нових. До кожного з них за роздільним балансом переходять права і обов’язки реорганізованого підприємства.

Як бачимо, принципової різниці між поділом та виділенням немає, крім того, що в останньому випадку реорганізоване підприємство не припиняє діяльність як юридична особа.

Перетворення – один з напрямів реорганізації підприємства, при якому змінюється тільки його організаційно-правова форма. До підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов’язки колишнього підприємства.

Ліквідація – це спосіб припинення діяльності підприємства без створення на його основі підприємства правонаступника. У разі ліквідації з ініціативи підприємства рішення про ліквідацію приймається власником (стосовно колективного сільськогосподарського підприємства – загальними зборами або зборами упов-новажених). У разі ліквідації підприємства через процедуру банкрутства рішення про ліквідацію приймає суд або арбітражний суд. Ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (уповноваженим ним органом) або призначається судом. Власник, суд або арбітражний суд встановлюють порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менший від двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

Банкрутство – це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування процедури ліквідації. Підприємство вважається неплатоспроможним, коли воно нездатне виконувати після настання строку сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі і по заробітній платі, а також зобов’язання щодо сплати податків і зборів. У процесі здійснення процедури банкрутства відбувається задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації майна підприємства з передачею виручених грошових коштів кредиторам. Таким чином, здійснення процедури банкрутства призводить до відчуження великої кількості майна КСП-боржника, в результаті чого подальше функціонування такого КСП як господарюючого суб’єкта стає економічно проблематичним.

Санація – це система заходів, що здійснюються з метою за-побігання визнання підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також незадоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури підприємства боржника. В результаті санації, яка відбувається в рамках процедури банкрутства, всі борги КСП погашаються, а КСП реструк- туриауеться в іншу юридичну особу, до числа засновників якої ввійде і санатор (або санатори). Створена в процесі санації КСП- боржника нова юридична особа отримує практично всі виробничі ресурси цього КСП і, позбавившись боргового тягаря, матиме можливість продовжувати господарську діяльність. Процедура санації є дуже складною, несе великий ризик і відлякує потенційних санаторів від участі у санації КСП. Тому даний спосіб реструктуризації поширення не набув.

Реструктуризація КСП на основі залучення інвестора дещо нагадує оздоровлення КСП через санацію, оскільки також передбачає погашення інвестором боргів КСП. Істотною відмінністю такого способу реструктуризації КСП від його реструктуризації через санацію є проведення реструктуризації на двосторонній основі, тобто на основі домовленості (угоди) між КСП- боржником та інвестором. Такі опосередковуючі структури, як арбітражний суд, збори чи комітет кредиторів КСП при даному способі реструктуризації КСП відсутні. Саме тому цей спосіб реструктуризації КСП є більш привабливим для інвесторів і досить часто застосовується при реструктуризації КСП.