2. Викладення фактичних обставин вчиненого правопорушення

Після вступу необхідно викласти обставини правопорушення. У цьому розділі промови прокурор послідовно викладає суть і зміст обвинувачення.

Фактичні обставини справи викладаються коротко і змістовно. Не слід зупинятися на несуттєвих деталях, без необхідності вводити у промову технічні, медичні та юридичні терміни. У цій частині, промови прокурор вказує: де, коли, яким чином, за допомогою яких методів, з якою метою вчинено правопорушення, його наслідки.

Викладення фабули кримінального провадження має важливе значення і повинно бути позбавлене всього другорядного, що могло б завадити сприйняттю (коротким, змістовним, логічним, зрозумілим). Обсяг викладу залежить від обставин кримінального провадження, його складності та інших особливостей. Прокурор має право посилатись тільки на факти та обставини, встановлені під час судового розгляду, не допускати іншого їх трактування та двозначності. За своєю побудовою фабула може бути викладена хронологічним, систематичним і змішаним способами.

Використовуючи перший, прокурор викладає обставини у послідовності, яких дотримувались під час досудового розслідування і в суді. При другому способі обставини подаються у такій же послідовності, як вони були насправді. Внаслідок цього виникає об’ємна картина правопорушення в динаміці. Змішаний спосіб є комбінацією двох перших. Не можна віддавати перевагу будь-якому з них. При виборі стилю і способу викладення фабули слід враховувати особливості та характер кримінального провадження.

3. Аналіз і оцінка зібраних та досліджених у ході судового розгляду доказів

Довести вину обвинуваченого – основне завдання прокурора у судовому розгляді. Тому аналіз доказів – найбільш складна і відповідальна частина обвинувальної промови прокурора.

Визначення поняття доказів у кримінальних провадженнях, порядку їх збирання, подання і оцінки передбачені статтями 84 - 94 КПК України.

Аналіз доказів (показань обвинуваченого, потерпілого, свідків, висновків експертів, протоколів слідчих (розшукових) дій та інших документів) – це їх критична оцінка окремо, в сукупності та взаємозв’язку між собою.

У цій частині промови, яка є основною, висуваються основні тези, аргументується процесуальна позиція прокурора, використовуються різні засоби переконання суду в правильності обраної ним позиції. Необхідні гранична простота й чіткість висунутих положень, очевидність їхнього взаємозв’язку. Основні тези повинні легко утримуватися у свідомості слухачів.

У цій частині промови прокурор не може обмежитись лише загальними міркуваннями щодо доведеності вини обвинуваченого. Тільки ретельний аналіз доказів, їх систематизація та узагальнення, правильна оцінка допоможуть відтворити картину злочину, визначити ступінь вини і межі відповідальності правопорушника.

Аналіз доказів не повинен полягати у переказі матеріалів кримінального провадження або у переліку досліджених в судовому засіданні доказів. Фактичні дані оцінюються як окремо, так і в сукупності. Здобуті під час досудового розслідування докази зв’язуються в єдине ціле на підставі їх логічного аналізу.

Прокурор не може сприймати правдивими факти без їх доведення і, навпаки безпідставно заперечувати інші. Він повинен дати пояснення фактам, які суперечать версії обвинувачення, свідчать на користь обвинуваченого.

Нерідко прокурору доводиться переконувати суд у законності способів, джерел отримання доказів у кримінальному провадженні.

Особливо ретельно має даватися оцінка показанням обвинуваченого як одному з важливих джерел доказів і одночасно засобу захисту від пред’явленого обвинувачення. Коли останній заперечує свою вину, прокурор повинен оцінити його показання, співставивши їх з іншими доказами у справі з тим, щоб зруйнувати версію обвинуваченого, довести безпідставність його пояснень. Аналізу підлягають усі виправдувальні версії, висунуті під час судового розгляду обвинуваченим і його захисником. З кожної версії виводяться всі можливі логічні наслідки, які зіставляються з наявними доказами.

Потребують розгляду також показання обвинуваченого, який зізнається у вчиненні правопорушення. Прокурор також аналізує відповідність останніх іншим фактам з метою виключення самообмовлення, яке може мати місце з будь-яких підстав.

З метою об’єктивності прокурором повинні бути відзначені й усі ті обставини, що не підтвердилися, підлягають виключенню з обвинувачення.

Виваженого й уважного підходу вимагають також показання свідків. Прокурор зобов’язаний виявити, які стосунки між свідком і обвинуваченим, чи не зацікавлений свідок у результатах розгляду матеріалів кримінального провадження.

Прокурор не може лише послатися на висновок експертизи, не проаналізувавши його, незалежно від того, вважає він останній правильним чи помилковим. У поєднанні й співставленні з іншими доказами аналіз висновку експерта підвищує його наукову об’єктивність.

Піддається аналізу і весь інший доказовий матеріал.

Залежно від конкретних особливостей кримінального провадження ця частина судової промови прокурора може бути більшою чи меншою за обсягом, але щоразу у ході участі у судовому розгляді прокурор у результаті дослідження доказів повинен точно відповісти на питання, чи підтверджують досліджені факти склад правопорушення, і який саме. Цінність цієї частини промови полягає в тому, що кваліфікація вчиненого злочину є підставою для настання ряду правових наслідків.

Помилка у кваліфікації може потягти за собою незаконне засудження чи виправдання, неправильне призначення покарання, необґрунтоване настання інших правових наслідків. У зв’язку з цим прокурор зобов’язаний обґрунтувати кваліфікацію дій обвинуваченого за кожною статтею, кожним пунктом чи частиною статті, за кожною кваліфікуючою ознакою. Якщо обвинувачених кілька, прокурор повинен це зробити окремо щодо кожного із них. Коли має місце спірна кваліфікація, доцільно навести теоретичні висновки прокурора, а також дані судової практики.