7. Пропозиції щодо міри покарання

Прокурор повинен точно висловити свою думку про вид і міру основного і додаткового покарання за вчинений злочин та за сукупністю правопорушень чи вироків.

Якщо є підстави для звільнення обвинуваченого від покарання, прокурор зобов’язаний заявити про це та обґрунтувати свою позицію вимогами закону.

Як показує практика, прокурори часто не висловлюють міркувань про застосування таких додаткових покарань, як конфіскація майна, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

8. Пропозиції щодо вирішення цивільного позову та з інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Стаття 368 КПК України визначає також перелік інших, крім вищезазначених, питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку. Виходячи із вимог цієї норми закону, прокурор повинен висловити в судових дебатах свої міркування щодо питань:

- чи підлягає задоволенню пред’явлений, в тому числі прокурором, цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;

- що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами;

- на кого повинні бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;

- як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження;

- який запобіжний захід слід обрати щодо обвинуваченого;

- чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосовувати до обвинуваченого примусове лікування.

9. Висновок (закінчення)

Висновок прокурора має містити підсумки судового розгляду, в ньому може йтися про складність дослідження істини у справі, впевненість, що справедливий вирок сприятиме зміцненню правопорядку.

Закінчення повинне бути коротким і лаконічним. Заключну частину промови необхідно продумати так старанно, як і початок. Закінчення повинне бути співзвучним з головною думкою, направленістю всієї промови, випливати із її попередніх розділів, висловлюватися без фальшивого пафосу. Щоб закріпити і посилити враження від усієї промови, заключна частина має бути емоційною, насиченою глибоким змістом.

Крім усього вищезазначеного, ефективність промови прокурора досягається й дотриманням певних полемічних, психологічних правил. Так, у промові не слід доводити очевидних фактів; варто відмовитися від усіх сумнівних доводів; не слід заперечувати проти обґрунтованих висновків обвинуваченого та його захисника (їм необхідно знайти таке пояснення, яке відповідало б позиції прокурора), залишати без відповіді жодного вагомого аргументу протилежної сторони; якщо прямі докази вагомі, варто ретельно проаналізувати кожен з них, якщо незначні - у сукупності; при наявності непрямих і прямих доказів варто починати з перших і підсилити свою позицію прямими доказами; не слід пояснювати те, що погано розуміється самим прокурором; для заперечення доводів протилежної сторони можна використовувати його ж висновки; словам слід протиставляти факти; необхідно заперечувати те, що не доведено; не слід спростовувати ті обставини, ймовірність яких очевидна для всіх.

В судовій промові, на відміну від офіційних документів (обвинувальний акт, вирок суду тощо), які викладаються офіційно-діловим стилем, можливими та іноді доречними є метафори, порівняння та інші мовні засоби. Головне – уміло їх використовувати.