- •Черкаський національний університет імені богдана хмельницького
- •Курсова робота
- •Розділ 1 політичні партії як правовий інститут громадянства: поняття, види, ознаки
- •Поняття та ознаки політичної партії. Роль політичних партій у громадянському суспільстві.
- •Основні критерії класифікації політичних партій.
- •Розділ 2 конституційно-правовий статус політичних партій в україні
- •2.1. Порядок створення політичних партій. Членство в політичних партіях.
- •2.2. Права та обов’язки політичних партій.
- •2.3. Підстави та порядок припинення діяльності політичних партій.
- •2.4. Гарантії діяльності політичних партій.
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Розділ 1 політичні партії як правовий інститут громадянства: поняття, види, ознаки
Поняття та ознаки політичної партії. Роль політичних партій у громадянському суспільстві.
Серед політологів немає одностайності, щодо тлумачення поняття «політична партія», яке зумовлено складністю та багатоманітністю партій як об’єкта дослідження, різними підходами до вирішення цієї проблеми, так і різними традиціями національних політологічних шкіл. Відповідно до ст. 2, Закону України «Про політичні партії в Україні», визначається, що політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Законом України "Про політичні партії в Україні" закріплюється юридичне визначення поняття політичної партії, встановлюється порядок створення та припинення діяльності партій, запроваджуються основні принципи їх організаційної побудови, форми участі в політичному житті, джерела фінансування тощо [1, 7].
Варто зауважити на ознаках, які характеризують політичну партію як політико-правовий інститут у сфері регулювання суспільних відносин. До них належать: по-перше, добровільність об’єднання; по-друге, певна тривалість існування в часі; по-третє, наявність організаційної структури; по-четверте, прагнення влади; по-п’яте, пошук народної підтримки. Серед них найважливіша — добровільність об’єднання [1, 24].
Щодо причин виникнення партій, то є необхідність захисту соціально-класових, національних, а нерідко й племінних, релігійних, регіональних інтересів, а також цілі, пов’язані з виборчою боротьбою. Свого часу М. Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угруповання, політичний клуб, масова партія [1, 20]. Партії виростали з депутатських клубів і фракцій у парламенті, орієнтованих на інтереси різних кіл нової політичної та економічної еліти. Утворення партій, як і громадсько-політичних рухів, відбувається на установчих з´їздах або конференціях. Усні заяви про появу нової громадсько-політичної організації не вважаються достовірною інформацією. Нею є факт реєстрації партії державним органом — в Україні, наприклад, Міністерством юстиції [1, 23].
Необхідно зазначити про місце і роль політичної партії в громадянському суспільстві. По-перше, характер її діяльності визначаються, мірою її вростання в політичну систему суспільства, тривалістю її існування, зміною її назви і порушенням організаційного статусу, а також місцем і роллю фракції в уряді, тобто керівництво урядом, або проста в ньому участь; по-друге, місце і роль політичної партії визначаються соціальною підтримкою, тобто йдеться про підтримку соціальними класами, соціальними шарами, групами, різноманітними суспільними і релігійними рухами, етнічними спільностями, міським і сільським населенням, окремими громадянами; по-третє, політичною орієнтацією політичної партії, наприклад, у ставленні до власності на засоби виробництва, про роль держави в економічному регулюванні, перерозподілі суспільного багатства, соціальному захисті громадян, секуляризації (тобто перетворенні в світські) суспільства, входження в блоки, понаднаціональні інтеграції, у ставленні до виборчих громадянських прав тощо; по-четверте, одним з принципів, що визначають місце і роль політичної партії в суспільстві, є структурна незалежність, тобто ступінь автономності політичних партій, життєве забезпечення її (джерела прибутків, рекрутування, поповнення членів партії, джерела поповнення рядів політичних лідерів, зв'язок з іншими політичними партіями, відносини з зарубіжними політичними партіями і рухами); по-п'яте, внутрішньою структурою, організаційною побудовою політичної партії, інтенсивністю відповідних зв'язків, географічною розкиданістю і густотою первинних партійних осередків (організацій), частотою зібрань, нарад, різноманітних семінарів на місцях, зібрань і з'їздів у масштабах країни, інтенсивністю пропаганди, постановкою науки і освіти в політичній партії, ступенем підконтрольності внутрішньопартійних груп, осередків, централізованістю влади всередині партії; наявністю і поєднаністю фракції, активність членів політичної партії в її діяльності, вимогливістю до партійців, вірністю ідеалам і інтересам, що відстоюються партією, особистою відданістю справі політичної партії тощо [1, 3].
Таким чином, політична партія це організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу, класу, класів, соціальної верстви, верств, намагається реалізувати їх завдяки здобуттю державної влади або участі в ній.
