- •Черкаський національний університет імені богдана хмельницького
- •Курсова робота
- •Розділ 1 політичні партії як правовий інститут громадянства: поняття, види, ознаки
- •Поняття та ознаки політичної партії. Роль політичних партій у громадянському суспільстві.
- •Основні критерії класифікації політичних партій.
- •Розділ 2 конституційно-правовий статус політичних партій в україні
- •2.1. Порядок створення політичних партій. Членство в політичних партіях.
- •2.2. Права та обов’язки політичних партій.
- •2.3. Підстави та порядок припинення діяльності політичних партій.
- •2.4. Гарантії діяльності політичних партій.
- •Висновки
- •Список використаних джерел
2.3. Підстави та порядок припинення діяльності політичних партій.
Політичні партії припиняють діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску), або у разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва в порядку, встановленому законами України. Рішення про реорганізацію чи саморозпуск приймається на з'їзді (конференції) політичної партії відповідно до статуту політичної партії [2, 11]. Одночасно з цим з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі. У разі невиконання політичною партією вимог закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України протягом десяти років, орган, який зареєстрував політичну партію, мас звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інших підстав для анулювання реєстраційного свідоцтва немає. Рішення Верховного Суду України про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень політичної партії, припинення членства у політичній партії [2, 8].
Відповідно до Указу Президента України від 12 грудня 2005 р. .N1" 1435/2005, з метою налагодження постійного і конструктивного діалогу між Президентом України та політичними силами, представленими у Верховній Раді України, забезпечення найповнішого врахування їх позицій та рекомендацій у процесі формування і реалізації державної політики, відповідно до пункту 28 частини першої ст. 106 Конституції України створена Політична рада при Президентові України [2, 23].
Політична рада при Президентові України консультативно-дорадчий орган, утворений для налагодження постійного і конструктивного діалогу між Президентом України та політичними силами, представленими у Верховній Раді України, забезпечення найповнішого врахування їх позицій і рекомендацій у процесі формування і реалізації державної політики [2, 15].
Відповідно до ст. 18 Закону "Про політичні партії в Україні" контроль за діяльністю партій здійснюють Міністерство юстиції України та Центральна виборча комісія. У той же час недоцільним є віднесення повноважень із здійснення фінансового контролю до компетенції Міністерства юстиції, оскільки чинним законодавством відповідними функціями наділено органи фінансового контролю, зокрема Державну податкову адміністрацію України та її регіональні відділення. До встановленого Законом переліку контролюючих органів доцільно віднести також і низку інших правоохоронних органів, у тому числі Генеральну прокуратуру (відповідно до ст. 21 Закону, Генеральний прокурор України наділений правом внесення подання про заборону політичної партії до Верховного Суду України, а тому, фактично, здійснює контроль за її діяльністю), Службу безпеки України (остання згідно із Законом "Про службу безпеки України" виявляє та ліквідовує організації, діяльність яких спрямована на підрив обороноздатності, територіальної цілісності та безпеки держави тощо). Нелогічним є запровадження контролю Міністерства юстиції за надходженням коштів на рахунки політичних партій, оскільки відповідна норма ст. 15 Закону суперечить Закону "Про банки і банківську діяльність" (відомості про стан рахунків клієнтів банку складають банківську таємницю, яка розкривається банками на вимогу обмеженої кількості суб'єктів, до яких Міністерство юстиції не належить). Одночасно з розширенням переліку органів, що здійснюють контроль за діяльністю партій, необхідно конкретизувати їхні права та обов'язки з метою запобігання порушенню прав партій та надмірного державного втручання у їхню діяльність [2, 17].
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону політичні партії зобов'язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Однак питання, стосовно яких мають подаватись пояснення, а також періодичність вимог реєструючих органів про їх подання Законом не врегульовано. Ці положення слід було б включити до Закону. Статтею 19 Закону визначено лише 2 заходи, які застосовуються до політичних партій у разі порушення ними Конституції та законів України: попередження про недопущення незаконної діяльності та заборона політичної партії. Політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції чи Генерального прокурора заборонена у судовому порядку у разі порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій. Подібне формулювання підстав для заборони партії є неприпустимим, оскільки будь-яке, навіть незначне порушення партією встановлених даним Законом вимог щодо її діяльності може слугувати підставою для її заборони (наприклад, неподання фінансового звіту тощо). З огляду на це, у статті 21 необхідно чітко визначити всі підстави для заборони партій [2, 16].
Слід відзначити, що заборона діяльності партій як захід впливу є неефективним, оскільки партія після його застосування фактично припиняє своє існування. Тому цілком правильним було б включення до ст. 19 даного Закону й інших видів партійної відповідальності, особливо зважаючи на те, що в Україні вже існує досвід застосування інших, окрім встановлених Законом "Про політичні партії в Україні", засобів впливу щодо партій-порушників. Зокрема, Законом "Про об'єднання громадян" за вчинення об'єднанням громадян, у тому числі партією, порушення до них можна було застосувати стягнення у вигляді попередження, штрафу, тимчасової заборони окремих видів діяльності, тимчасової заборони діяльності, ліквідації. Такі види партійної відповідальності слід було б передбачити і при розробці Закону "Про політичні партії в Україні". Варто також відзначити, що попередження про недопущення незаконної діяльності, яке встановлене як захід, що застосовується до партій-порушників законодавства, по суті, повинне бути засобом контролю за діяльністю партій, а не засобом впливу на них [2, 2].
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» політичні партії набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом (частина 3 цієї статті). Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють реєстрацію (легалізацію) політичних партій та видають свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене державним реєстратором у відповідному виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи (частина 4 цієї статті). Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» реєстраційне свідоцтво політичної партії може бути анульоване в судовому порядку за поданням органу, який зареєстрував політичну партію, у разі, якщо невиконання політичною партією вимоги частини 6 статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років [2, 10].
Враховуючи вищезазначений матеріал не можна не згадати справу №2270/2529/11 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, де суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Михайлов О.О., розглянувши матеріали справи Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до Хмельницької районної партійної організації Аграрної партії України про припинення юридичної особи, відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні», який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначає, що позивач не наділений правом звернення до суду з таким позовом, оскільки правом на звернення до суду з вимогою про припинення діяльності політичної партії наділені лише Міністерство юстиції України та Генеральна прокуратура України [2, 19].
Особливо слід наголосити на тому, що Законом "Про політичні партії в Україні" не відмежоване поняття заборони партії та анулювання свідоцтва про реєстрацію. Так, і заборона, і анулювання свідоцтва згідно з даним Законом, мають однакові правові наслідки: припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, районних, міських організацій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в партії. Однак при цьому не враховується принципова різниця між забороною та анулюванням: при забороні партії вона припиняє свою діяльність як така і не може бути створена знову, при анулюванні свідоцтва ніщо не заважає партії знову подати пакет реєстраційних документів до Міністерства юстиції [2, 18]. Щодо прикладу практичної реалізації норм стосовно політичних партій, то Вищий Адміністративний суд України у складі колегії суддів скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про політичні партії в Україні» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року № 9-рп/2007 та статті 36 Конституції України, якою передбачено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а також враховуючи роль і місце політичних партій у суспільному житті та конституційно-правові вимоги щодо їх утворення і діяльності та припинення, порушення шестимісячного строку, протягом якого політична партія забезпечує створення та реєстрацію своїх структурних утворень у чотирнадцяти адміністративно-територіальних одиницях України, не може бути безумовною підставою для анулювання свідоцтва такої політичної партії, у разі, коли на час розгляду справи в суді відповідні підстави відсутні [2, 18]. З наведених законодавчих норм вбачається обов'язок політичної партії у шестимісячний строк після проведення її реєстрації забезпечити утворення та реєстрацію своїх обласних, міських організацій не менше як у 14 адміністративних одиницях, не виконання яких є підставою для органу, який провів реєстрацію партії, звернутися в суд про анулювання свідоцтва про реєстрацію партії [2, 17].
Таким чином, порушення вимог щодо створення політичної партії, яке передбачене ст. 21 Закону як підстава для заборони партії, повинно бути лише підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва.
